«Чи замінить ШІ журналістів?» (https://svit.kpi.ua/2025/09/01/чи-замінить-ші-журналістів) — так називалася публікація Олега Листопада на нашому сайті, і в ній ішлося про випадки, коли новини на сайті готує і розміщує штучний інтелект. Отже, в журналістів є небезпека втратити роботу? Чи вона стане іншою? Як зміниться журналістика з появою ШІ? І що думають про ШІ й медіа ті, чий шлях у професію тільки починається?
Штучний інтелект — це вже не просто технологія, а повноцінна система, яка здатна шукати, аналізувати, доповнювати й трансформувати інформацію. ШІ настільки глибоко інтегрувався як у сферу медіа, так і в наше повсякденне життя, що став майже невіддільною його частиною.
У сучасному просторі штучний інтелект зі звичайної пошукової системи стрімко перетворився на співвиконавця чи помічника у різних сферах, зокрема й медіа. На одному з практичних занять студенти проводили експеримент: аналізуючи та порівнюючи матеріали медіа, досліджували вкорінення ШІ в різні види журналістської діяльності. Вони обговорювали також правову відповідальність, дотримання авторського права та журналістських стандартів.
Експеримент складався з кількох етапів: ознайомлення, аналізу, творчої роботи й дискусій, на основі чого мав сформуватися висновок. Студенти вивчали алгоритм ШІ та вчилися користуватися його інструментами: створювати зображення, розшифровувати аудіо та відео, аналізувати інформацію, перекладати тексти, працювати з архівами…
Особливу увагу надавали перевірці на достовірність матеріалу — як самостійно, так і за допомогою АІ. Які ризики, до прикладу, можуть виникнути, якщо журналіст працює разом з алгоритмами: скажімо, чи може ШІ помилитися, або порушити авторські права, або чи здатен він спотворити сенс сказаного. Правова й етична відповідальність, питання авторського права були основними.
Досить швидко прийшло усвідомлення, що використання ШІ в журналістській роботі можливе лише за умови суворого дотримання законодавства та основ журналістської етики. Справді, не допустити порушень авторських прав та забезпечити права аудиторії на достовірну інформацію — це обов’язок журналіста. ШІ не є автором і навіть не є незалежним суб’єктом у журналістиці, він — лише інструмент, який здатний допомогти, якщо буде правильно налаштований і контрольований людиною.
Під час експерименту особливу увагу було зосереджено на генерації зображень, які активно впроваджуються у світових редакціях, а також доступні для українських журналістів. Переваги ШІ — це швидкість, різноманіття стилів. Водночас було визнано, що такі можливості створюють високі ризики поширення фейків, маніпулятивних ілюстрацій, що може призвести до втрати довіри аудиторії.
Тут можна відзначити, що контент, створений ШІ, рідко є повністю оригінальним, оскільки моделі навчаються на величезній кількості вже відомих людству даних, більшість з яких може містити захищені авторським правом матеріали. Тому варто використовувати стокові матеріали або власні фото, щоб бути впевненим в авторстві зображення. Якщо ж застосовується AI-зображення — читач має бути про це проінформований. Жоден найсучасніший інструмент не може замінити журналістський обов’язок переконатися в автентичності, коректності й доречності контенту.
Розшифровуючи аудіо і відео, студенти протестували платформи Whisper, Transkriptor, TurboScribe, Notta й аналогічні сервіси, що дають змогу перетворювати аудіо та відеозаписи на тексти з високою точністю. Ці інструменти використовують міжнародні й українські редакції для розшифровки інтерв’ю, експертних коментарів і подкастів, значно економлячи час журналістів.
Для творчої роботи надзвичайно важливим є етап професійного вичитування машинної транскрипції, оскільки навіть найкращі моделі не забезпечують стовідсоткової точності й можуть неправильно розпізнавати терміни, імена та складні мовні конструкції. Варто відзначити, що автоматичне розпізнавання мовців суттєво полегшує обробку інтерв’ю з кількома спікерами, однак фінальна відповідальність за коректність тексту й дотримання журналістських стандартів все одно належить людині-журналісту.
Досвід роботи з архівними матеріалами також продемонстрував, як ШІ може впливати на швидкість пошуку значних масивів історичних даних та архівних джерел. Інструменти на основі машинного навчання дають змогу швидко конвертувати неструктуровані документи в зручні для аналізу бази, здійснювати пошук за ключовими словами, автоматично сортувати матеріали за хронологією і тематикою, фільтрувати дублі й навіть відновлювати відсутні або пошкоджені фрагменти. У межах експерименту студенти протестували використання ШІ для автоматичного заповнення PDF-форм, витягу інформації з багатосторінкових архівних PDF, а також застосування чат-ботів для оперативної відповіді на історичні запити, що сьогодні широко впроваджено у світових бібліотеках та електронних архівах.
Прикладом найсучасніших технологій комп’ютерного зору стало завдання з розпізнавання облич, актуальне не лише для криміналістики, а й для журналістських розслідувань, аналізу масових заходів, пошуку спікерів у відеоматеріалах чи архівах. Тут існує ризик порушення конфіденційності співрозмовників, збирання й зберігання біометричних даних без згоди тих чи інших осіб.
Як доповнення до матеріалу Олега Листопада «Чи замінить ШІ журналістів?» можу сказати те, що оригінальні репортажі, інтерв’ю, пошук експертних думок, фізична присутність та особисті зв’язки — залишаються поза досяжністю штучного інтелекту. ШІ наразі не здатний переконувати людей, не вміє вести бесіди, скеровуючи осіб на потрібні емоції, не має креативного підходу, необхідного для проведення журналістських розслідувань і створення унікального авторського стилю, який помітний одразу. Так, ШІ звільнив журналістів від частини рутинної, технічної роботи, залишивши нам можливість думати глибше та орієнтуватись на життєвий досвід.
Тетяна БАРТОЩАК, студентка Львівського національного університету імені Івана Франка