На запитання газети «Світ» відповідає ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Анатолій МЕЛЬНИЧЕНКО
— Минуло майже два місяці нового навчального року, і, вочевидь, уже можна зробити перші висновки: як він почався, чим відрізняється від попередніх років, як оцінюєте нове студентське поповнення — кількісно і якісно?
— Я б почав усе-таки ще з вступної кампанії. Вона для України загалом була непростою. Деякі університети мали проблеми з набором.
Проблема, як на мене, системна, вона пов’язана із заниженим попитом на класичні інженерні спеціальності. Вони важливі для держави, але є низка факторів, що впливають на інтерес до них випускників шкіл. Серед причин проблем з набором — і деякі проблеми зі шкільною освітою, і профорієнтаційні фактори, й демографічні. Їх треба обговорювати, робити висновки й виправляти ситуацію.
Головний підсумок для нас полягає в тому, що ми зберегли свої позиції серед українських університетів — маємо 7020 нових зарахованих здобувачів за всіма рівнями вищої освіти. А з цілої низки спеціальностей — наш університет залишився лідером з набору майбутніх фахівців з вищою освітою. Йдеться про такі спеціальності як інженерія програмного забезпечення, кібербезпека, автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка, атомна енергетика, а також біотехнології, біоінженерія й біомедична інженерія. Ми посідаємо за наборами на ці спеціальності перші-другі місця.
Провідні позиції у нас і щодо підготовки спеціалістів з прикладної механіки, електроніки, електронних комунікацій, приладобудування та радіотехніки. Наприклад, за спеціальністю «авіаційна та ракетно-космічна техніка» 44 % всіх першокурсників України — студенти КПІ.
Тобто, позиції свої ми зберегли, а щодо деяких спеціальностей навіть поліпшили. Але на загальному тлі проблем (від’їзд певної кількості молодих людей за кордон, шалений дефіцит вступників на окремі, дуже важливі для країни спеціальності) стає зрозуміло, що попереду усіх нас чекають чималі випробування. Наприклад, цьогоріч на Національний мультипредметний тест з хімії з усієї України записалося всього 2900 учнів (торік — 3500), а на фізику — 8800. Хіба це цифри для країни, перед якою постає важливе завдання: відбудувати свою економіку, свої міста і села на засадах передових новітніх технологій? Як можна в інженерії обійтися без фізики, хімії, і, звичайно, — математики?
— А як, попри такі умови й обставини, КПІ зумів зберегти свої позиції щодо набору першокурсників на всі спеціальності й не відступити від показників минулого року?
— Ми суттєво посилили профорієнтаційну і навіть рекламно-агітаційну роботу. Була реклама в соцмережах і на радіо. Але насамперед ми працювали зі школами. Це було й раніше, однак нині значно активізували цю діяльність.
На моє переконання, важливе значення мало також суттєве збільшення кількості місць в укриттях і самих укриттів, про що ми багато повідомляли. Для абітурієнтів і для нас в університеті багато значить те, що є змога повернутися до очного навчання і працювати в лабораторіях, що неможливо за дистанційного формату. Для нас це важливе завдання, адже маємо величезне господарство — 35 навчальних корпусів і 21 гуртожиток. Усі ці приміщення необхідно й освітлювати, й опалювати, й утримувати, і час від часу ремонтувати. І, звичайно, насамперед думати про безпеку.
Ми багато вкладаємо сил і засобів для створення безпечного середовища для навчання та проведення різних заходів у наших корпусах, навіть під час тривог. На жаль, нинішнього літа довелося ліквідовувати ще й наслідки обстрілів об’єктів, які розміщені неподалік університету. (Тоді деякі ЗМІ та телеграм-канали поширили фейк, що влучили у наш спорткомплекс. Після того як з’ясувалося, ніхто не вибачився. Насправді були суттєві пошкодження скляних конструкцій від вибухових хвиль. Ми їх усуваємо).
Але, хай які були перепони, ми вважаємо, що вступна кампанія пройшла досить успішно. Нове поповнення на бакалаврат — 4501 першокурсник. І це вагоме, сподіваюсь, талановите поповнення.Адже до КПІ вступили 174 абітурієнти, які склали НМТ на 200 балів — принаймні з одного предмета. Для 113 з них цей предмет — математика, ще для чотирьох — фізика, для 34 — англійська, а 28 — українська мова. А один першокурсник, котрий навчається зараз на факультеті, що надає знання з електроніки, електронних комунікацій, приладобудування та радіотехніки, набрав 200 балів і з фізики, і з математики. Тепер наше завдання — виростити висококваліфікованих інженерів, вкрай необхідних країні.
Фінансування і престиж
— Надважлива складова підготовки кваліфікованого фахівця — фінансування. Як із цим у новому навчальному?
— З фінансуванням непросто. Ми розуміємо, що державні кошти зараз переважно спрямовані на забезпечення потреб оборони. Водночас освіта і наука — стратегічні галузі, без яких обороноздатність країни неможлива. Тут наявна пряма кореляція. На жаль, починаючи з періоду ковіду, нестача у фінансуванні освіти відчувається дедалі більше. З одного боку, сьогодні треба з розумінням ставитися до ситуації в країні, а з іншого — країні потрібен якісний людський капітал, який створює нові прогресивні технології. Такі фахівці критично потрібні, і ми їх не можемо не готувати. На це мають бути передбачені відповідні кошти. Звичайно, багато чого рутинного вже сьогодні зможуть виконувати роботи, автоматизовані системи й, звісно ж, штучний інтелект. Але тільки якісний людський капітал здатний продукувати нові ідеї, завдяки чому здійснюються проривні технологічні рішення, від яких і залежить наша перемога. За залишковим принципом — не працює.
— Ми повертаємось до розмови про те, що інтерес до інженерної справи, попри величезні запити держави, серед випускників шкіл невеликий. Як відновити чи посилити його? Днями Ігор Луценко — колишній народний депутат, а нині військовий — звернувся до політичного керівництва держави з пропозицією: «легалізувати військові конструкторські й розробницькі підрозділи!». (Адже те нове, що з’являється на фронті, часто народжується всупереч статутам та інструкціям). Він закликає забезпечити їм гідну оплату, інфраструктуру для випробувань і впровадження. Йдеться про воєнні потреби. Але інженери-конструктори, раціоналізатори, ті, завдяки кому з’являються нові необхідні розробки, виховуються зазвичай у політехнічних університетах. Тож тут необхідно створити належні умови й підняти престиж інженерної професії? Як саме?
— Має бути особлива підтримка таких спеціальностей. Особлива — це не додаткові 500–800 гривень на студента відповідної спеціальності, а продумана система мотивації, зокрема й матеріальної. Відновлення престижності інженерної професії має передбачати комплекс заходів. Зокрема, і в просвітницькому, і медійному, і кіноіндустрійному, і шоубізнесовому, і в усіх інших сенсах. Діти повинні бачити й розуміти, що умовно не тільки «агенти 007» рятують світ, а поруч з ними завжди інженери, конструктори, винахідники, люди науки, зокрема з природничими та інженерно-технічними знаннями. І саме вони народжують технічні, технологічні ідеї, які змінюють світ на краще. Однак поки що у системі дошкільної, шкільної й подальшої освіти у нас майже немає ні цілеспрямованих, ні спонтанних виховних впливів для піднесення інженерної професії як ключової, стратегічно важливої для держави.
— Тобто нам потрібен український «Оппенгеймер»?
— Так, нам потрібен український «Оппенгеймер», і не один, таких фільмів треба знімати багато, і так, щоб молодь зрозуміла, що інженер — не просто такий собі розумака, а ще й успішна людина. Інженерія має бути пов’язана з успіхом, успішною життєвою кар’єрою. Щоб стереотипно не сприймалося, що інженери — це ті, які щось креслять на кульмані. Нині вони проєктують за допомогою відповідного програмного забезпечення. У них і масштаби, і перспективи роботи зовсім інші. Тож ці люди можуть і мають бути успішними, зокрема фінансово.
На це має бути націлена й державна політика. Адже держава справді зацікавлена в появі сильної й успішної інженерної еліти, яка спирається на не менш сильну й успішну когорту представників фундаментальних наук. Лише в такій сув’язі можна очікувати високих результатів в інженерних прикладних розробках.
Треба працювати разом
— Інженерні, як і наукові таланти, мають народжуватися в школі. Але ось уже котрий рік поспіль технічні ЗВО скаржаться на те, що в математиці, фізиці, хімії учні стають слабшими. Як тут діяти?
— А ви погляньте, скільки випускників шкіл, вступаючи в педагогічні університети, подаються на вчителя математики, фізики чи хімії, і все стане зрозумілим.
Проблема комплексна: ту ж математику люблять і знають діти, яким викладали її талановиті, залюблені в цю науку вчителі. А їх зі свого боку теж навчали вчителі, які любили й добре знали цей предмет. Таких учителів треба оточувати увагою і пошаною, їхня праця має належно винагороджуватися.
— Учителів фізики, математики нерідко просто немає в школі. Особливо в невеликих містах і селах.
— Не тільки там. З деякими ліцеями ми нині співпрацюємо, щоб наші викладачі вели там фізику.
Сьогодні ми посилили співпрацю з київськими ліцеями «Лідер», зі 142-м, 145-м, іншими ліцеями. Вони показують гарні результати з НМТ, принаймні входять у «двадцятку» найкращих в Україні. Досить потужними є заклади, афілійовані з КПІ: Політехнічний і Технічний ліцеї. Політехнічний ліцей дуже активно бере участь у діяльності Малої академії наук. Ліцеїсти нерідко перемагають у конкурсах, мають свідоцтва на право інтелектуальної власності.
Дуже добру справу зробила на початку навчального року Солом’янська райдержадміністрація Києва. Вони зібрали в себе ректорів вишів та директорів шкіл. Вийшла зацікавлена й корисна розмова про спільні проблеми й спільні інтереси. Кожний зрозумів: треба працювати разом.
— Підсумовуючи, як ви вважаєте, що потрібно для виховання інженерної еліти в Україні?
—Справді, актуальне питання. Нещодавно був приємно вражений словами представника нашого французького партнера з École polytechnique про те, що вони готують інженерну еліту для Франції і кожний студент в університеті розуміє це. Нам для такого розуміння необхідно розв’язати цілий комплекс завдань.
Насамперед важливо, щоб політичні еліти усвідомили значущість інженерії для забезпечення резильєнтності держави. І, здається, з початком повномасштабного вторгнення таке усвідомлення нарешті приходить.
По-друге, необхідна суттєва підтримка держави щодо модернізації навчально-лабораторної та дослідницької бази технічних університетів та університетів, які готують за природничими спеціальностями. Нині, ця проблема здебільшого розв’язується за рахунок партнерства з бізнесом та завдяки міжнародним колабораціям. Хоча частину коштів, отриманих від держави в межах базового фінансування науки, нам таки вдалося спрямувати цього року на закупівлю обладнання.
По-третє, треба зберегти науково-педагогічні школи університетів, і наукову спадкоємність, і кращі традиції підготовки, за якими ідентифікують той чи інший університет, і «наукову інституційну памʼять», і науково-педагогічне наставництво тощо.
По-четверте, слід неухильно дотримуватись високих стандартів якості вищої освіти попри всі складнощі воєнного стану. А вдосконалювати освітні програми краще спільно з виробничими підприємствами та академічними інститутами. Йдеться не про «косметичні» зміни, а про сутнісну модернізацію.
Водночас варто забезпечити вагому стипендіальну підтримку студентів, які навчаються за критично важливими для країни інженерними та природничими спеціальностями. Додав би сюди ще й важливість дуальної освіти.
За чим наглядає Наглядова рада?
— У вересні в КПІ відбулася сесія професорсько-викладацького складу, де перший заступник голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко, який є головою Наглядової ради КПІ, сказав, що кожний навчальний рік — це перезавантаження для вишу. І один із прикладів — перезавантаження самої Наглядової ради. Це зміна в людях, функціях?
— І те, й інше. Ми дуже вдячні попередньому складу Наглядової ради на чолі з Президентом України (1994–2005 рр.) Леонідом Кучмою за вагомий внесок у розвиток КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Нині Наглядова рада перезавантажилася наполовину. У ній є вагома когорта представників академічної спільноти на чолі з президентом НАН України академіком Анатолієм Загороднім. Членом Наглядової ради є наш колишній випускник, відомий український і американський науковець у галузі хімії, матеріалознавства та нанотехнологій Юрій Гогоці.
До речі, колишніх випускників КПІ у Наглядовій раді — 40 %.
Значна когорта представників високотехнологічного бізнесу. Назву серед них Олега Уруського, який був і віцепрем’єром, і міністром з питань стратегічних галузей промисловості, а нині — керівник компанії «Прогрестех». Це компанія, з якою ми плідно працюємо, зокрема у сфері дуальної освіти.
Тобто, є в нашій Наглядовій раді й наступність, і послідовність, і певна новаційність.
І це підкреслює те, що наш університет прописав у своїй візії: ми себе позиціюємо як університет дослідницького типу. Ми були першими свого часу в експерименті, потім додалися інші університети. Політичним рішенням з усіх цей статус було знято (хоча в законі норма залишилась). Зараз ідеться про те, щоб унормувати дослідницький статус підзаконними актами. ЗВО повинні тісно взаємодіяти з науковими інститутами. Наприклад, ми постійно співпрацюємо з Інститутом проблем матеріалознавства, з Інститутом електрозварювання. Якщо йдеться про «айтівців», — з Інститутом кібернетики. У КПІ є космічна програма. І тут ми маємо взаємодію з фахівцями Головної астрономічної обсерваторії. І так працюємо у багатьох напрямах.
Про аудити — наслідки, результати й зміни
— З вашої ініціативи в університеті відбулися два аудити. Навіщо це знадобилося? Які зауваження і рекомендації були висловлені? Чи допомогли вони відкрити нові можливості й ресурси для розвитку КПІ?
— Про «навіщо» ви самі відповіли: щоб «відкрити нові можливості й ресурси для розвитку КПІ». І щоб дізнатися, що «не так» і виправити. Перший аудит проводила компанія «РСМ Україна». Це був аудит окремих фінансових процесів, зокрема системи внутрішнього контролю. Нам показали, в яких місцях вона ненадійна, де і що треба поправити. На останній Вченій раді було оголошено: «Друзі, ми ухвалили документ про систему внутрішнього контролю, зокрема фінансового. Така система вкрай потрібна. Ми повинні, не створюючи додаткових бюрократичних процедур, на основі самоконтролю та додаткових функцій окремих підрозділів, зробити так, щоб унеможливити будь-які порушення».
Другий аудит — перевірка Державної аудиторської служби. Це вже не тільки про ефективність, а й про чітке слідування державним нормам і правилам, інструкціям та наказам. І це теж було важливо. Було виявлено деякі недоліки, які існували роками й уже стали традицією. Нині вони усунуті, змінено процедури, що не дозволить цьому повторитися. Зрозуміло, що люди схильні помилятися. Тому треба себе перевіряти, убезпечувати себе від подібних випадків. Адже ми маємо справу з державними коштами, треба бути відповідальними щодо їх використання.
Ректор і його команда
— Новий склад керівництва університету попрацював понад рік. Що нового було внесено в систему взаємовідносин, які нові ініціативи спродуковано, наскільки ви задоволені цією роботою?
— Насправді є багато змін. А якщо запитати, чи всім я задоволений, я б сказав: ні. Тому що я хочу набагато більших результатів, швидшого ухвалення рішень, динамічнішого плину окремих процесів. І, напевно, моя команда часто від мене це чує.
Однак командою ми зробили чимало, розв’язані деякі застарілі проблеми, запропоновані важливі новації. Наприклад, ми переглядаємо структуру навчального процесу, запроваджуємо 15-тижневий навчальний семестр. Для когось це шок. А водночас багато університетів уже давно це зробили. Така структура збільшує можливість для викладачів узимку більше часу приділити науковій роботі. У студентів збільшуються канікули.
Ми суттєво модернізували освітні програми. Тим паче якраз оновився перелік спеціальностей. І все треба було переробляти. Ми активізували нашу міжнародну співпрацю. І, до речі, цьогоріч іноземних студентів у нас навчатиметься більше, ніж торік.
— А з яких країн ці студенти?
— Звідусіль. Я точно пам’ятаю, що підписував один наказ на зарахування студента зі США. Окрім того, ми уклали багато угод із провідними університетами з різних країн, адже це збільшує академічну мобільність.
За минулий рік зросла кількість коштів, які надійшли від наукових досліджень. Цьогоріч, сподіваюся, буде ще більше. Оновлюємо науково-технічну базу університету. Близько десятка лабораторій різного спрямування було відкрито за цей рік. Вони стосуються радіотехніки, робототехніки, енергетики, відновлювальної енергетики, вентиляційного і теплового обладнання. Це робота усього колективу, звичайно, не тільки команди.
Тісно співпрацюємо з інститутами Національної академії наук України. Це посилює науковий потенціал як КПІ, так і Академії, сприяючи розвитку інноваційних технологій, а також прискореному впровадженню наукових досягнень в економіку й суспільне життя.
Мій підхід такий: якщо люди готові працювати й досягати результатів, я буду їх підтримувати. Якщо ми побачимо імітування роботи, падіння мотивації, тоді, напевно, або потрібні додаткові стимули, або людина хоче працювати на іншій ділянці роботи.
Про укриття
— Ми вже згадували про важливість укриттів у наш жорстокий час, хотілося б поговорити про це більше. Тим паче, що в одне з укриттів на День науки приїжджав навіть Президент України й вручав там нагороди науковцям.
— Так, ми дуже суттєво вкладаємось у створення й обладнання укриттів. І не лише у навчальних корпусах, а й у гуртожитках. Нещодавно відкрили чергове укриття в п’ятому корпусі, перед тим — у вісімнадцятому корпусі та в одинадцятому гуртожитку. Це вкрай важливо для забезпечення неперервності освітнього процесу. Зараз загальна місткість укриттів у корпусах така, що ми можемо, коригуючи розклад, вивести на навчання офлайн усіх студентів.
— Розкажіть про укриття з бібліотекою і залом для конференцій, про який ми згадали.
— Варто сказати, що Смарт шелтер, як ми його називаємо, був відкритий ще на початку 2024 року. Він так інтенсивно використовується, що ми вже взимку мусили його закрити на короткий час, щоб трохи оновити інтер’єр і підремонтувати, де треба. Шелтер працює вдень і вночі. Вночі прибігають через тривогу й люди з навколишніх будинків, деякі з домашніми улюбленцями, для яких виділили навіть окреме місце. А вдень, звичайно, відбувається дуже багато зустрічей, конференцій, засідань.
— Здаєте шелтер в оренду?
— Так, ми кілька разів його здавали в оренду, надходили кошти, які можуть бути використані на потреби університету, зокрема розвиток НТБ. Загалом там відбувається безліч заходів. Наприклад, разом з Національним агентством кваліфікацій провели Міжнародний форум «Людський капітал 2024». Уже традиційно там читають лекції посли, зокрема Франції, Румунії, двічі — Японії, 8 жовтня — посол Азербайджану пан Сеймур Гурбан оглу Мардалієв прочитав лекцію про стратегію українсько-азербайджанських відносин.
І про енергетику
— Напередодні непростого опалювального сезону поцікавимось, які проєкти з енергонезалежності та термомодернізації втілюються в університеті?
— Турбуємось про енергоефективність. Влітку 2024-го, коли наша нова управлінська команда розпочала роботу, саме були відключення електроенергії, нам доводилося вмикати генератори різної потужності, а також додатково докуповувати зарядні станції. Восени на даху бібліотеки КПІ встановили сонячну електростанцію з системою накопичення енергії, адже в бібліотеці стоять сервери, де зберігаються книжки й журнали в електронному вигляді, які мають бути індексовані. Тому найперше завдання — безперебійна робота серверів. Це й безперервність освітнього процесу, доступ до навчальних, наукових матеріалів. До хмарного середовища все не закинеш. Звичайно, потужності станції забракне на ліфти, але вистачить для освітлення приміщень, бібліотека не буде у пітьмі.
Улітку 2024 року ми подалися на конкурс від МОН на отримання фінансування для забезпечення Центрів колективного користування науковим обладнанням безперебійними джерелами живлення і виграли його. У результаті в корпусі № 9 Навчально-наукового інституту матеріалознавства та зварювання ім. Є.О. Патона встановили сонячні панелі, акумулятори, інвертори тощо.
До нас, у Центр колективного користування приходять науковці, проводять дослідження, звертаються різні установи. Це ж дуже важливо — мати можливість не переривати експеримент через блекаут. А ще ця станція забезпечує неперервність освітнього процесу.
Ще одну станцію буде встановлено у корпусі № 18. Уже відбулися тендерні процедури. Визначили ще декілька корпусів, де можна розмістити такі станції. Насправді тут не все так просто, адже багато залежить від конструкції даху.
Також ми рухаємося до реалізації проєктів з когенерації, яка передбачає й електро-, і теплозабезпечення. Тут ідеться про дороге обладнання. Зазвичай такі установки працюють на природному газі. Тому вивчаємо різні опції, працюємо з компаніями. Є декілька варіантів: або придбання, або встановлення компаніями своїх когенераційних установок і продаж університету електро- і теплової енергії за зниженим тарифом.
Ще один напрям — термомодернізація. Ми подали до МОН проєкт для кількох корпусів і гуртожитків. Особливість цього проєкту, який реалізується за кошти західних донорів — треба заплатити 20 % ПДВ. Ці витрати лягають на університет.
Шукаємо й інші варіанти. Наша служба енергоменеджменту постійно тримає руку на енергопульсі новин.
Наукові парки, стажування та головний фестиваль винахідників
— КПІ — єдиний університет України, який є засновником одразу трьох наукових парків. Які кроки, на вашу думку, потрібні, щоб вони значно активізували свою діяльність, зокрема з огляду на урядову ініціативу ScienceCity?
— Наші наукові парки розподілені за сегментами. Парк «Київська політехніка» було створено спеціальним законом ще 2006 року. Це класичний парк, орієнтований на прикладну науку в інженерії, ІКТ, енергетиці та оборонній сфері. Науковий парк адитивних технологій Sikorsky Challenge зорієнтований на 3D-моделювання, а також на допомогу ветеранам- захисникам України. Обладнання, яке є в парку, дає змогу пройти повний цикл — від сканування до друку складних моделей. Власна специфіка є й у наукового парку «Фінкорд-Політех» — ідеться про міжнародну співпрацю, взаємодію із закордонними партнерами в умовах відновлення і майбутньої модернізації інфраструктури України.
Якийсь парк більш успішний, а якийсь — менш. Для нас це перспективна форма взаємодії університету і бізнесу. Хоча виші можуть мати до 25 % участі.
Зараз законодавство вдосконалюється, відбуваються певні зміни. Ми побачили, що деякі речі можна робити легше і (що найголовніше) швидше, враховуючи, що науковий парк — це зазвичай ТОВ. Якщо будуть внесені відповідні зміни до законодавства (які зараз курує заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов), то наукові парки запрацюють набагато ефективніше, а користі буде більше всім — і державі, й університетам.
— Минулого навчального року 197 співробітників КПІ пройшли навчання за кордоном. Цифра вражає. Це спільні проєкти, дослідження, участь у конференціях?
— Це різні стажування. Зокрема йдеться про програму академічної мобільності. Або, наприклад, ми створили комісію з інклюзії й відправили людей до Університету Ле Ману стажуватись з питань інклюзивності. Також були наукові стажування, зі створення освітніх програм, реалізації спільних проєктів тощо. Географія — переважно європейські країни.
— Останнім часом у КПІ відбувається особливо багато зустрічей і підписань меморандумів. Наскільки ефективна така форма взаємодії? І що вона дає університету?
— Насправді договорів про співпрацю ще більше, ніж висвітлюється медійно. Іноді є партнери-організації, які хочуть публічно висвітлювати, що вони працюють з КПІ. Ці договори — зазвичай тільки початок співпраці, один з кроків юридичної формалізації взаємодії. Потім це може лягти в конкретні угоди. В одному з останніх договорів, наприклад, ішлося про розширення дуальної освіти. До речі, протягом року ми значно збільшили кількість програм дуальної освіти — зараз їх понад 80.
Я не вважаю, що кількість договорів чи меморандумів — це показник успішної діяльності. Але це перспектива на щось більше. У нас меморандумів украй багато тому, що ми активізували взаємодію з партнерами. Десь це може обмежитись консультаціями, а десь переростає в нормальну взаємодію. Є випадки, коли все починалося з меморандуму, а закінчувалось, наприклад, створенням конкретних лабораторій. І саме таких траєкторій хочеться мати більше.
— Наприкінці жовтня — на початку листопада в КПІ зазвичай відбувається Міжнародний фестиваль інноваційних проєктів Sikorsky Challenge…
— Так, це буде вже ХІV фестиваль і четвертий в умовах повномасштабного вторгнення. Тільки останніми роками, окрім головного, так би мовити, підсумкового фестивалю, впродовж року відбуваються ще й проміжні тематичні конкурси. Цього року ми провели ще три, котрі були присвячені інноваціям у медичній інженерії, оборонних технологіях і гуманітарному розмінуванні (про всі докладно розповідала газета «Світ» — ред.). Це дає змогу зосередитись тематично на якійсь проблемі, а також підтримати конкретних винахідників. Так ми маємо намір працювати й надалі.
Ініціатива Sikorsky Challenge має свою історію, вона знана. Ми розуміємо її значущість, особливо в наш час, тож намагаємось розвивати цю екосистему. Вона сьогодні так широко відома, що й школярі з політехнічних ліцеїв подають свої проєкти, і наші студенти, й, звісно, «зовнішні» науковці, винахідники. Країна наша талановита, і ми допомагаємо ці таланти розкрити.
Запитання ставили Олег ЛИСТОПАД, Лариса ОСТРОЛУЦЬКА, Дмитро ШУЛІКІН