Програма «Захист України» мала стати ключовим елементом відновлення військової підготовки у школах. Але, схоже, на ділі все не так динамічно. Держава цьогоріч оновила Типовий перелік обладнання для осередків «Захисту України», однак, у ньому все ще чимало обладнання або застарілого, або «демонстраційного», яке не дає практичних навичок. На третій рік повномасштабної війни підготовку молодого покоління обмежують лише теорією і подекуди «іграшками». Зокрема, у сфері БпЛА навчальні заклади вчать учнів основ пілотування на дитячих мікрольотах TinyWoop.
Про те, чому «іграшкові знання» не готують справжніх захисників — говоримо з Наталією ГОЛОВІХІНОЮ, директоркою столичного Ліцею №23 «Кадетський корпус».
— Наталіє Михайлівно, предмету «Захист України» невдовзі два роки. Як вважаєте, чи набула Україна інструмент дієвої підготовки молоді до реалій, які диктує війна?
— У молоді росте рівень патріотизму та ідентичності. Це еволюція: коли змінюються обставини, кожен мусить змінитися, щоб виживати в нових умовах. Усвідомлення того, що сталося за ці роки, ще триває. Утім, молодь прогресує швидше, ніж держава встигає на це реагувати. Наприклад, діти активно беруть участь у військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»), долучаються до пластового руху, самі цікавляться безпілотними технологіями, намагаються «літати» на FPV та інших дронах, навчаються дронового інжинірингу. Предмет «Захист України» мав би каталізувати усі ці зміни, але він дещо «відстає». У першому Типовому переліку обладнання, за яким облаштовували осередки «Захисту України», взагалі не було справжніх FPV — лише TinyWoop. Так, це милі мікродрони, але вони створені для розваг, а не для навчання військової справи. На фронті FPV щодня знищують десятки й сотні одиниць ворожої техніки. Вчитися на «вупах» — це, як готуватись до перегонів «Формули-1» на самокаті. Навіть після того, як Типовий перелік поліпшили й у ньому з’явився 7-дюймовий «фронтовий» FPV-дрон, на ньому все одно поставили тавро — «демонстраційне обладнання». Це означає, що літати він не буде. Молодь учать дивитися на техніку, а не керувати нею.
— Ми бачимо, що роль дронів у війні колосальна. За словами головнокомандувача ЗСУ, навесні цього року Сили безпілотних систем ліквідували понад 77 тисяч ворожих цілей. Така реальність мала б зробити навчання дронярства пріоритетним…
— Будь-які системні зміни, зокрема й у системі освіти — поступові й навіть повільні. Усе рухається з острахом зробити якусь помилку. Водночас на фронті інновації шляхом спроб і помилок з’являються чи не щотижня. Якщо 80 % уражень ворожої техніки на окремих ділянках фронту відбувається завдяки дронам, останні мають стати одним із пріоритетів у військовій підготовці. Утім, поки ми рухаємося старими шаблонами. Молодь учать розбирати й складати автомат Калашникова, який невдовзі може стати неактуальним під час переходу на стандарти НАТО. Звісно, вивчати стрілецьку зброю треба. Але нинішня війна — це тепловізори, коліматори, супероптика, старлінк, БпЛА тощо.
— Чи можливо обійти гальмувальні фактори у військовій підготовці?
— Типовий перелік для предмета «Захист України» — це, так би мовити, рекомендації. Але на місцях їх сприймають як керівництво до дії. Тож переважна більшість осередків дотримуватимуться рекомендованого і не підійматиме «сімки» у повітря, залишаючи їх у розряді «демообладнання». Але подекуди осередки чи окремі навчальні заклади все-таки проявляють ініціативу, відкидають ці страхи й працюють по-справжньому — мають повноцінні льотні години. Так відбувається в різних регіонах, зокрема й на Київщині. Наприклад, в одному з ліцеїв, де є осередок «Захист України», дронярство працює на землі та в небі. У класах — теорія на симуляторах, а надворі — практичні польоти на 7-дюймових дронах. Так, потрібні дозволи від компетентних державних органів. Їх отримують і літають на своєму ж стадіоні на дозволених висотах.
Ми теж маємо невеликий дроновий клас, обладнаний FPV-симуляторами та повноцінними 8-дюймовими БпЛА. Звісно, цим мало вже кого здивуєш, але у нашому випадку клас працює лише для кадетів. Осередки «Захисту України» в усій країні перевантажені, навчають відразу 5–6 і більше шкіл. Графік настільки щільний, що з FPV школярам вдається попрацювати кілька годин на місяць. Якщо зважати, що в класі 20–25 учнів, то кожен потримає дрон у руках хвилин п’ятнадцять. Чи можна нормально навчитись керувати БПЛА в такому цейтноті?
Щоб навчитися керувати FPV на середньому рівні, потрібно щонайменше 200 годин нальоту. Програма «Захист України» — це 8 годин на місяць для однієї школи на вивчення всіх модулів, а їх шість, зокрема й БпЛА. Навіть, якщо половину часу віддавати на дрони, за рік учні матимуть годин 40 на це. Що робити? Тут може зарадити лише масштабування — клас дронів має з’явитись у кожній школі.
— Що, на вашу думку, потрібно змінити, щоб «дронова революція» в освіті справді відбулася?
— Насамперед змінити пріоритети. Марно вчитися військової справи на макетах і муляжах. Треба давати молоді максимум практики, справжню техніку, реальний досвід, що його могли б передати ветерани, яких серед викладачів того ж таки «Захисту України» поки дуже мало. Друге — актуалізувати програму «Захист України». Там є модулі, які не мають практичного сенсу, зате з’їдають час. Натомість вивчення FPV, комунікацій, такмеду, кіберзахисту треба поглибити. І третє — екстенсивне розростання. Потрібно хоча б удвічі більше осередків, щоб дати школам більше часу на військову підготовку. Торік на програму «Захист України» виділили 1,74 мільярда гривень. Треба ще стільки ж чи більше, щоб у молоді був не один день на місяць, а хоча б півтора. Тоді й дронова практика стане доступнішою. Попит на ці знання з боку дітей шалений, інтерес до оборонної тематики, до тих самих дронів — максимальний. Зрештою, маємо пам’ятати — «іграшкові знання» не літають. Країна, яка не готує своїх захисників на сучасному рівні, ризикує втратити значно більше, ніж зекономить на цій підготовці.
Навчання керування FPV-дронами — не просто модна військова спеціальність сьогодення, а напрям, який відкриває великі горизонти у найближчому майбутньому. Сьогодні навички FPV-пілотів справді рятують життя — вони перетворилися на один із ключових інструментів сучасної війни. Проте після перемоги ці вміння матимуть не меншу цінність — як у технологічному, так і в економічному сенсах.
— Ви кажете, що пілоти FPV будуть потрібними й у мирний час?
— Саме так. У цивільному житті ці технології вже сьогодні активно застосовуються в індустріях, які розвиваються швидше, ніж будь-коли. Від кінематографа до аграрного сектору, від рятувальних операцій до логістики — всюди потрібні пілоти, здатні швидко орієнтуватися, мислити тактично й володіти точністю керування. У США та Японії, наприклад, FPV-дрони вже використовуються для інспекції електромереж, мостів, гідроспоруд — там, де людині складно або небезпечно працювати. Аналітики PwC прогнозують, що до 2030 року глобальний ринок дронів перевищить $90 мільярдів, а попит на FPV-пілотів виросте у кілька разів. І це лише початок — FPV стають елементом «нової інфраструктури спостереження і доставлення». У світі вже тестують дрони для екстреного доставлення крові й медикаментів, а FPV-технологія дає змогу зробити ці польоти точними навіть у складних умовах.
Окрім того, FPV — це школа сучасного мислення. Це розвиток просторової уяви, реакції, вміння працювати під тиском і ухвалювати рішення за секунди. Недарма багато пілотів кажуть: «FPV — це шахи на швидкості звуку». Відомий український інструктор з FPV Андрій Хаврук зазначав: «Хто вміє керувати дроном, завтра зможе керувати будь-якою автоматизованою системою». Після війни FPV-пілотування може стати основою для розвитку нових галузей — безпілотного будівництва, екстреної логістики, екотуризму, 3D-знімання, навіть спортивних перегонів. Торік чемпіонат DRL (DroneRacingLeague) зібрав аудиторію понад 70 мільйонів глядачів і ця цифра продовжує зростати.
Отже, навчання FPV — це не просто корисна навичка. Це інвестиція у майбутнє, де людина і технологія працюють у тандемі. Володіння дроном стає новою «цифровою грамотою» — так само, як колись знання комп’ютера відкрило двері у світ цифрових технологій. І ті, хто сьогодні вчаться літати, завтра допоможуть не лише захищати, а й відбудовувати країну, створювати нові робочі місця і нову економіку.
Підготувала Наталія ЯНЕНКО
Читайте також: