Дослідження виконано в межах партнерської співпраці між Інститутом соціології НАН України та Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (меморандум про співпрацю від 10.10.2024). Прес-реліз та презентацію підготовлено заступником директору Інституту соціології НАН України, д.соц.н. Сергієм Дембіцьким, повідомили в Інституті Соціології НАНУ.
Опитування, результати якого лягли в основу цього звіту, було проведене CATI-студією Інституту соціології НАН України у перебігу реалізації науково-дослідного проєкту “Національна стійкість України під час російсько-української війни: суспільні конфігурації”. Фінансування отримано від Національної академії наук України за напрямом використання бюджетних коштів «Підтримка пріоритетних для держави наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок» бюджетної програми КПКВК 6541230.
Технічну підтримку (доступ до IP-телефонії) було надано партнером Інституту соціології НАН України дослідницькою агенцією «Research UA».
Параметри дослідження
Інструментарій дослідження розроблений Сергієм Дембіцьким (Інститутом соціології НАН України) у співпраці з Дмитром Швидченком (Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення).
Результати опитування репрезентують доросле населення України (від 18 років і старше), за виключенням АР Крим і тимчасово окупованих територій Півдня та Сходу України.
Опитування здійснювалося методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) за випадковою вибіркою мобільних номерів.
Польовий етап дослідження тривав з 27 жовтня по 7 листопада 2025 року.
Статистична похибка вибірки обсягом 1007 респондентів при довірчій імовірності 95% та дизайн ефекті 1,1 не перевищує 3,2%.
Методичні особливості
Свобода слова досліджувалася в аспекті згоди українців з необхідністю самоцензурування (виявлення конформізму) під час публічного висловлення своїх поглядів, у тому числі в мережі Інтернет. В якості зовнішніх орієнтирів такого самоцензурування у дослідженні були використані наступні: норми суспільної моралі, політичний курс влади, пануючі у суспільстві настрої, європейські цінності, християнські цінності, державні погляди на історію, позиція експертів, міркування національної безпеки, національна ідеологія, наукові факти та українські традиції.
З метою вивчення медіаграмотності було адаптовано рекомендації з книги Тома Чатфілда «Критичне мислення», що дозволило сформулювати 8 способів перевірки правдивості новин. Щодо них респонденти зазначали як дієвість (усвідомлення інструментів медіаграмотності), так і факт їх використання (декларативне застосування). При цьому другий аспект — декларативне застосування — оцінювався лише для тих способів, які респондент зазначив в якості дієвих.
Ключові знахідки
1. Українці демонструють високий рівень конформізму і, відповідно, низький рівень нонконформізму. Абсолютна більшість українців погоджується з необхідністю узгоджувати свої публічні висловлювання з 7 з 11 зовнішніх орієнтирів самоцензурування. До таких (в порядку зменшення впливовості) належать міркування національної безпеки, українські традиції, норми суспільної моралі, наукові факти, національна ідеологія, державні погляди на історію, християнські цінності.
Відповідно 4 зовнішніми орієнтирами самоцензурування, що не отримують схвалення абсолютної більшості українців, є європейські цінності, пануючі у суспільстві настрої, політичний курс влади та позиція експертів. Втім, і для них рівень схвалення не опускається нижче 37%.
2. Отже, серед українців конформізм (6,6 балів з 11) є вищим за нонконформізм (3,1 балу з 11). Однак, для правильної інтерпретації цих показників слід зважати на додаткові результати (описані далі), оскільки як конформізм, так і нонконформізм можуть мати і конструктивний, і деструктивний характер в залежності від соціального контексту застосування.
3. Абсолютна більшість учасників вірно розпізнає 6 із 8 способів перевірки інформації, які досліджувалися. До таких належать пошук новини на перевірених ресурсах, перевірка узгодженості дати з подіями, перевірка новини за допомогою незалежних додаткових фактів, перевірка автентичності фото та відео у новині, оцінка рівня професійності матеріалу, а також перевірка першоджерела новини.
Більші проблеми з розпізнаванням дієвих способів перевірки інформації виникли стосовно визначення надійності ресурсу, що публікує новину (46% правильних відповідей), та оцінки емоційності матеріалу (35%).
Що стосується декларативного застосування перелічених інструментів, то лише два з них, згідно з відповідями, практикуються абсолютною більшістю — пошук новини на перевірених ресурсах та перевірка узгодженості дат і подій, поданих в матеріалі. Поширеність їх використання статистично значимо не відрізняється від 50%. Для решти інструментів показник декларативного застосування потрапляє в інтервал від 25% до 43%.
4. Середнє значення Індексу усвідомлення інструментів медіаграмотності становить 4,6 бали з 8, а середнє значення Індексу декларативного застосування інструментів медіаграмотності — 3,1 бали. Показово, що близько 10% респондентів не зазначили жодного способу перевірки новин в якості дієвих, а майже 28% — взагалі не використовують їх. При цьому про застосування хоча б одного зі способів перевірки новин на постійній основі сказало майже три чверті опитаних.
Питання інтерпретації рівня медіаграмотності українців за цими результатами залишається відкритим. Відповідь на нього потребує спеціальних експертних обговорень.
5. За результатами статистичного аналізу було встановлено, що серед українців доволі поширеними є безпеково-раціонально-цивілізаційні міркування, що позитивно пов’язані з медіаграмотністю. Мається на увазі орієнтація на такі зовнішні орієнтири самоцензурування як міркування національної безпеки, наукові факти та європейські цінності. Сприйняття решти зовнішніх орієнтирів не пов’язані з показниками медіаграмотності.
Також з медіаграмотністю пов’язані вік та рівень матеріальної забезпеченості: зі зростанням віку показники медіаграмотності знижуються, а зі зростанням рівня матеріальної забезпеченості — зростають.
Презентація у форматі pdf: