Досвід наукового марафону КНУ імені Тараса Шевченка для підготовки команд дослідників «Горизонт Європа»
Сучасна наука — це про складні виклики, які не мають простих відповідей. Вони потребують глибоких рішень і досліджень на стику галузей. До того ж стрімкий розвиток технологій — від штучного інтелекту до біоінженерії — вимагає комплексного підходу до досліджень. Усе це робить міждисциплінарність не просто бажаною, а необхідною для розвитку науки й технологій. Тож не дивно, що програма «Горизонт Європа» — флагманський інструмент Європейського Союзу з фінансування науки та інновацій — ставить міждисциплінарність однією з вимог отримання грантів на дослідження.
Ігор Таранов, очільник Офісу «Горизонт Європа» в Україні, підкреслює: у Європейському дослідницькому просторі міждисциплінарність — це не формальна вимога, а робочий інструмент, який підсилює проєкт завдяки ширшому спектру експертиз. «У робочих програмах та описах окремих конкурсів Європейська комісія часто прямо зазначає вимогу до мультидисциплінарного, мультиакторного чи кроссекторального підходу, — наголошує Ігор Таранов. — У вимогах конкурсу можуть бути окремо прописані конкретні очікування щодо складу команди: наприклад, зазначено, яких фахівців або які типи експертиз доцільно залучати до консорціуму».
Міждисциплінарність підсилює наукові проєкти одразу в кількох вимірах.По-перше, це якість інновацій: ширший спектр експертиз дає змогу глибше опрацювати інноваційну ідею. По-друге, шанси на успішність, адже консорціуми — тобто об’єднання кількох установ, що працюють над одним проєктом — краще обґрунтовують методологію, управління ризиками, валідність обраних підходів та інші ключові елементи конкурсної заявки. І, по-третє, це потенціал реального впливу, оскільки міждисциплінарний підхід дає командам змогу охопити весь шлях — від наукового результату до практичного впровадження.
Проте навіть за таких очевидних переваг постає питання: як зробити міждисциплінарність реальністю в українських ЗВО? Як мотивувати вчених знайомитися з колегами з інших інститутів, працювати над спільними ідеями, а потім і проєктами, разом проходити тривалий шлях написання і подання конкурсної заявки? Поки що це питання залишається відкритим.
Університетам необхідно створювати середовище, яке сприяє взаємодії науковців. Це має бути простір, де вчені можуть зустрічатися, дізнаватися про роботу одне одного та бачити потенційні точки дотику. Без таких майданчиків міждисциплінарність часто залишається теорією. Саме тому важливою стає поява ініціатив, які не просто декларують співпрацю, а створюють умови для її зародження. Однією з таких ініціатив став Марафон наукових досягнень та міждисциплінарної співпраці «Об’єднані наукою», що відбувся в стінах Київського національного університету імені Тараса Шевченка до Всесвітнього дня науки в ім’я миру й розвитку. Його мета — стимулювати внутрішньоуніверситетську міждисциплінарну наукову співпрацю та активізувати грантову діяльність.
Це вже четвертий такий марафон. Перший був проведений у 2022 році, у період відтоку кадрів, блекаутів по дві доби й повної невизначеності: дослідники були розпорошені по країні та за її межами, а доступ до наукових лабораторій з технічних причин був обмеженим. Тоді, на початку повномасштабного вторгнення, українська система підтримки науки фактично зупинилася. Фінансування конкурсу МОН відчутно зменшилося, бюджет НФДУ був секвестрований, і проєкти, що стартували ще у 2021 році, так і не мали продовження. Фактично це означало, що внутрішніх грантів більше немає. У цих умовах керівництво університету ухвалило стратегічне рішення. «Ми зрозуміли, що основним ресурсом можуть стати конкурси від програми «Горизонт Європа», — згадує проректорка з наукової роботи, професорка Ганна Толстанова.— Нашим завданням тоді було швидко об’єднати колективи, навчити їх працювати разом і відповідно до шістьох кластерів програми систематизувати отримані ідеї».
Уже під час першого Марафону стало очевидно, що наукові інтереси значно ширші, ніж межі університетських інститутів. Наприклад, науковцям природничо-математичного профілю у певному контексті цікаві філологія і журналістика, а кластер «Культура, креативність та інклюзивне суспільство» виявився перспективним для філософів, істориків, психологів — зрештою, для представників будь-яких галузей науки.
Тож як відбувається співпраця науковців на Марафоні? Спеціально для заходу створюється постерна сесія. Це своєрідна виставка наукових ідей, де присутні можуть ознайомитися з науковими колективами університету й уже реалізованими проєктами. Так цьогоріч стало відомо, що фахівці з економічного, філософського та факультету психології активно співпрацюють з Інститутом психіатрії КНУ в контексті відкриття Центру психологічної реабілітації ветеранів та їхніх родин. Біологи, фізики, хіміки, математики, кібернетики й представники Військового інституту в колаборації працюють над низкою проєктів, спрямованих на зміцнення оборонної сфери України. Міждисциплінарний аналітичний центр соціально-економічного добробуту та психічного здоров’я, що вже п’ять років постійно діє на базі університету, об’єднує дослідників не тільки з факультету психології чи Інституту психіатрії, а й географів, соціологів, економістів і журналістів.
«Ми не висуваємо вимог до кількості виграних конкурсів, — каже Ганна Толстанова. — Для нас важливими є подані грантові заявки. Щоб будь-яке раціональне зерно проросло, потрібен час. І я вам скажу, що результати однозначно є. У 2022 році ми подали вісім заявок на «Горизонт Європа», у 2023-му їх було вже 18, у 2024-му — 19. У 2025-му — 45 поданих заявок станом на листопад. Загалом у КНУ виконується шість проєктів».
Однак проректорка зізнається, що заохочувати вчених відвідувати подібні заходи щороку стає дедалі складніше. Адже науковці, які вже мають певний статус і злагоджений алгоритм участі в різноманітних грантах, часто не зацікавлені в нових проєктах або ж банально не мають часу. А молоді вчені іноді просто соромляться заявити про себе. Даються взнаки й постійні відключення світла, які впливають на планування робочого графіку дослідників.
Тому на Марафоні-2025 була представлена нова активність — відкритий мікрофон. Усі охочі мали нагоду представити свій проєкт і отримати презент, брендований університетом. І, за словами учасників, така ініціатива їм сподобалася.
«Мені цікаво було послухати про дисертаційне дослідження аспіранта з факультету радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем, — ділиться Роман Остапенко, голова Ради молодих вчених КНУ імені Тараса Шевченка. — І загалом приємно, що з п’ятнадцяти виступів шість було від молодих учених. Здавалося б, як невеликий подарунок за пітчинг свого дослідження може вплинути на хід роботи науковця? Але для молодих учених будь-яка підтримка й увага, особливо від досвідчених колег, є дуже важливою».
Загалом питання заохочення молодих учених до членства у наукових командах, групах і проєктах разом із міждисциплінарністю обговорили всі запрошені спікери Марафону-2025, серед яких Ігор Таранов, заступниця директора з міжнародної діяльності Департаменту стратегічного розвитку та міжнародних програм Міжнародного європейського університету Ірина Штейміллер і учена секретарка Центру досліджень інтелектуальної власності та трансферу технологій НАН України Карина Шахбазян.
Саме молоді дослідники визначатимуть обличчя української науки в майбутньому. Кожен талановитий молодий учений, який залишається в науковій сфері та дістає можливість розвиватися, — це внесок у наукову спроможність та конкурентоспроможність країни. І створювати такі можливості сьогодні мають не лише державні інституції, а й самі університети, які здатні формувати середовище, що утримує молодих фахівців і дає їм перспективу.
Експерти-учасники Марафону підкреслювали, що участь молодих науковців у програмі «Горизонт Європа» більш ніж реальна. Найкращим стартом для них часто стають конкурси за напрямом «Передова наука» в межах компонента MSCA — індивідуальні Postdoctoral Fellowships та консорціумні програми Doctoral Networks і Staff Exchanges. У таких проєктах заявки подають установи, а молодий учений долучається після перемоги, тому вирішальну роль відіграють професійні контакти та помітність у науковій спільноті. І саме тут стають важливими марафони, конференції та симпозіуми — платформи, де молодь може заявити про себе, знайти партнерів і зробити перший крок у міжнародну науку.
Сучасна наука розвивається там, де перетинаються ідеї. Українські дослідники сьогодні змушені працювати у надскладних обставинах, але водночас перед ними постають нові можливості. Поступово формується нова культура взаємодії, без якої неможливо уявити науку майбутнього.
Щоб опинитися в центрі цих процесів, іноді достатньо одного кроку — використати можливість, яка вже поруч. Навіть у такий складний час, який сьогодні переживає наша держава і, відповідно, кожен із нас.
Аліна ВОЛИК