Як перетворити ідею на технологію? Як зацікавити бізнес новою технологією? Як створити екосистему, у якій знайшли б своє місце науковці, бізнесмени, інноватори? На ці запитання намагаються своєю роботою, щодня, відповідати науковці Kyiv Academic University та технопарку Academ.City. Про свої досягнення і плани, а також про екосистеми відкритих інновацій в Україні і за кордоном, вони розповіли під час форуму «На шляху до відкритої та сталої інноваційної екосистеми».
Форум було проведено в Інституті математики НАН України, в рамках проєкту EIT HEI «4InnoPipe2» та експериментального проєкту «Стартап-школа Academ.city».
У вітальному слові президент НАН України Анатолій Загородній зазначив, що наукові установи академії мають чудові результати фундаментальних досліджень і приклади впровадження цих результатів. Але є й проблема – впровадження та комерціалізація результатів наукових досліджень поки що не є масовими. Тому потрібно створювати інноваційну систему й інноваційний клімат, поширювати успішний досвід. Саме це й робить Academ.City. Завдяки роботі Київського академічного університету ця екосистема «проростає», виконуються важливі дослідницькі проєкти, залучено понад мільйон євро фінансування. «Упевнений, що цей проєкт має майбутнє», – наголосив Анатолій Глібович.
На початку форуму директор КАУ, академік Олександр Кордюк розповів, що інколи чує скептичні запитання від науковців, мовляв, ну що там з Academ.City? «Як людина, яка займається експериментальною фізикою, я до всього ставлюся скептично, – зазначив він. – Кілька років тому ставився скептично і до інноваційної діяльності. Але сьогодні бачу, як розвивається парк, бачу результати роботи. Бачу також, що дослідники не завжди розуміють, як важливо розмовляти з фахівцями Єврокомісії однією мовою. Ми можемо навчити, як це робити».
Що робити тут і зараз
Про результати роботи Academ.City, а також про інституційні передумови створення наукових парків в Україні, державні програми, практичні інструменти для розвитку інноваційного середовища та закордонний досвід учасники форуму говорили під час круглого столу «Розбудова екосистем відкритих інновацій».
«На запитання «Що таке науковий парк?», «Як діяти у рамках законодавчих обмежень?», кожна країна має знайти власну відповідь, – переконана заступниця директора з розвитку та інновацій КАУ, керівниця проєкту Academ.City Олександра Антонюк. – Ми не можемо негайно зняти обмеження в українському законодавстві, але можемо з’ясувати, що можна зробити тут і зараз, в умовах, які є, з людьми, які є, щоб українські розробки і результати досліджень створювали додану вартість для економіки».
Academ.City – це екосистема, до якої залучають і науковців, і бізнес, і суспільство. Ідея цього проєкту виникла завдяки німецькому парку Адлерсхоф (Adlershof). І Адлерсхоф, і інші європейські парки – це екосистеми, і об’єднують гравців, що розташовані логістично близько та мають спільні інтереси й спільні цінності. «Що ми хочемо зробити? Ми хочемо, щоб ідея «валоризації знань» стала реальністю, щоб наукові дослідження й інновації приносили користь», – пояснила Олександра Антонюк.
Асоціація академічного співробітництва Academ.City була створена у 2021 році. Було підписано меморандум про співпрацю Київського академічного інституту і дванадцяти установ НАН України і почалася робота зі створення інноваційного освітньо–наукового простору. «Academ.City – це про те, як реалізувати колосальний науковий потенціал Національної академії наук, перетворити науку в економіку, дістати Україні квиток у глобальну економіку і зайняти там чільне місце. Коли ми знайдемо відповідь, як побудувати шлях від лабораторії до ринку, ми поділимося знаннями і допоможемо масштабувати наш досвід на всю країну», – наголосила пані Олександра.
У цьому році, наприклад, КАУ планує відкрити програму менеджменту інновацій, мета якої – допомогти вченим НАН України, студентам, аспірантам знайти свій шлях в управлінні інноваційними проектами.
Про успішну роботу Academ.City свідчать, зокрема, цифри грантового фінансування, яке фахівці парку допомогли залучити академічним та студентським стартапам. Наприклад, стартапу з переробки літій-іонних акумуляторів maxAh за підтримки менторів парку, вдалося залучити 25 тисяч євро, стартапу LUMO з переробки мулових осадів – 30 тисяч євро, системі керування енергоресурсами Maitek – 110 тисяч євро, простору даних для оцінки вуглецевого сліду Carbon Agri Data Space – 120 тисяч євро.
Сьогодні Academ.City співпрацює з двома сотнями (!) міжнародних консорціумів та допомагає вченим, бізнесу та представникам влади різних рівнів формувати такі консорціуми.
Не заплутатись у стереотипах
Про моделі відкритих інновацій та інструменти їх впровадження в Україні розповіла Ольга Мірошниченко, доцентка кафедри економіки підприємства КНУ імені Тараса Шевченка. Вона наголосила що відкриті інновації дають бізнесу багато переваг: допомагають прискорювати генерування, пошук та впровадження нових ідей, зменшувати витрати на дослідження і розробки, підвищувати їхню якість. І в результаті – швидше реагувати на зміни на ринку, бути конкурентними.
На жаль, у розумінні відкритих інновацій є чимало стереотипів. Найпоширеніший з них, що відкриті інновації – це безкоштовне копіювання чи крадіжка ідей. Багато хто вважає, що відкритість – це втрата контролю над інтелектуальною власністю. Але насправді відкриті інновації базуються на чітких правилах ліцензування та захисту прав.
Відкриті інновації важливі і для великого, і для середнього та малого бізнесу, для стартапів, які не мають ресурсів для повного циклу розробок.
«Інколи люди вважають, що використання моделей відкритих інновацій – це швидкий шлях до успіху, – зауважила пані Ольга. – Насправді це довгострокова стратегія. Щоб упроваджувати відкриті інновації, потрібно змінювати корпоративну культуру, бо часто в компаніях є внутрішній опір, люди не розуміють, як співпрацювати з партнерами».
Є три основні моделі відкритих інновацій: вхідні (коли залучають зовнішні ідеї, технології та рішення), вихідні (коли розробки передають іншим компаніям, науковим установам та стартапам) та змішані (що передбачають кооперацію для досягнення проривного результату).
Один з інструментів відкритих інновацій – онлайн-платформи, які об’єднують бізнес, університети, наукові установи, стартапи для пошуку технологічних рішень та комерціалізації розробок. Наприклад, платформа Reactor.Ua, дає можливість компаніям публікувати свої запити, а стартапам та дослідникам пропонувати розв’язання.
Платформу відкритих інновацій для співпраці між науковцями, підприємцями й державними установами використовує й Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» (УкрІНТЕІ). Платформу для підтримки стартапів, університетів, і бізнесу створює також Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (IP OFFICE).
Хороший приклад застосування інструментів відкритих інновацій – студентський хакатон Rebuild UA, в рамках якого команди шукали, наприклад, інноваційні рішення для відновлення зруйнованих житлових будинків на Північній Салтівці в Харкові.
Це приклади того, як наука, громади і бізнес працюють разом над реальними викликами.
Норма – створювати нове
Учасники форуму поцікавилися в Олександри Антонюк: до якої моделі – відкритої, закритої чи змішаної – належить науковий парк Academ.City? Науковиця відповіла, що до змішаної, й пожартувала, що ця екосистема навряд чи вкладається в якісь рамки. «Ми діємо як науковці: піти туди, не знати куди, знайти те, не знаю що», – з усмішкою зазначила пані Олександра.
Також вчені цікавилися: як зробити так, щоб екосистеми стали відкритими, щоб наука і бізнес співпрацювали якомога тісніше. На це запитання начальниця департаменту розвитку інновацій Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій Ольга Кронда відповіла, що необхідно змінювати мислення і бути готовими до відкритості. Саме це допоможе подолати проблеми з підприємницьким мисленням і закритість. «Щоб це подолати, треба вивчати приклади відкритих екосистем, популяризувати цю концепцію і будувати довіру», – наголосила пані Ольга.
Вона навела приклад компанії ДТЕК, де починали зі зміни корпоративної культури, допомагали людям змінювати мислення, проводили воркшопи й тренінги для персоналу, щоб люди розуміли, як вибудовується співпраця.
«Все починається з переконання, що створювати нове – це норма, – вважає проєктна менеджерка Українського фонду стартапів Анна Мудрич. – І саме студенти можуть сказати «Чому б не зробити краще?».
Тому для України критично важливо зробити так, щоб студенти, молоді науковці, інженери мали можливість створювати щось самостійно. «Українська інноваційна екосистема не починається з грантів, – продовжила думку пані Анна. – Вона починається там, де народжуються нові ідеї. Я переконана, що великий початок інноваційної екосистеми – у закладах вищої освіти. Як свідчить світова практика, технологічні прориви народжуються всередині університетів, у співпраці з закладами вищої освіти, чи командами, які були створені ще під час навчання».
В Україні на базі університетів і наукових установ рік тому почала роботу Національна мережа стартап-шкіл інкубаторів та акселераторів. Нині діють 23 стартап-школи у 16 регіонах України. Десятки університетських команд уже створили власні стартапи і протестували перші технології. У стартап-школах формується підприємницьке мислення, вміння працювати з ринком, учасники цих шкіл вчаться знаходити проблему й знаходити шлях до її розв’язання.
«Інколи здається, що фінальний результат стартап-шкіл – це тисячі стартапів, які буде створено на базі університетів. Але насправді це не так, – наголошує Анна Мудрич. – Задача шкіл – змінювати мислення, показувати, що створювати інновації, створювати стартапи – реально».
У планах УФС – розширювати мережу, створювати нові грантові програми, вибудовувати співпрацю з інноваційними агенціями ЄС. Також буде створено каталог можливостей для студентів від стартап-шкіл.
Від лабораторії до ринку
Найбільш цікавою частиною форуму стала презентація студентських та академічних стартапів на пітчинг-сесії «Від лабораторії до ринку». Команди навчалися в стартап-школі, що діє на базі Київського академічного університету.
Було представлено, зокрема, проєкти з використання нанокомпозитних сумішей з рослинною сировиною для створення інноваційних косметологічних продуктів та біодобавок (PhytoNano Innovations); інноваційний інструмент безперервного моніторингу нейророзвитку у новонароджених (NeuroInfant); інноваційні антибактеріальні біополімерні композитні матеріали для відновлення кісток, регенерації живих тканин та загоєння ран (Biopol); лінія з переробки шкідливих мулових осадів в безпечний та корисний продукт для сталого управління земельними ресурсами (ЛУМО); відновлення літієво-залізо-фосфатних акумуляторів (maxAh LFP) та інші.
Одна з розробок – антитромботичний препарат – Defibrinomab. Про нього розповіла співробітниця відділу структури і функції білка Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України) Катерина Байдакова.
«Тромбози залишаються однією з основних причин смертності у світі, а традиційні атнитромбоцитарні засоби мають високий ризик кровотеч, – наголосила науковця. – Наше рішення – це антитіло, що блокує фінальний етап утворення тромба. Ключовою перевагою розробки є вибірковість дії засобу й менший ризик кровотеч».
Нині команда стартапу працює над отриманням фрагментів антитіла, у планах на найближче майбутнє – доклінічні й клінічні дослідження.
Ще один стартап – «Сервіс виявлення дефектів у періодичних структурах» (Texture Match). Сервіс допоможе виявити дефекти і трикотажного полотна, і лопастей гелікоптера. Як розповів аспірант Інституту кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України Микола Корабльов, технологія дозволить автоматизувати виявлення браку на виробництві і спростити моніторинг стану об’єктів під час експлуатації.
Як це працює? Як пояснив Микола Корабльов, користувач через локальний застосунок завантажує зображення на сервер (можливо налаштувати його роботу в режимі реального часу), обчислювальний модуль аналізує й виявляє дефекти і повідомляє результат користувачеві.
На ринку виявлення дефектів працює чимало компаній, але для виявлення нових дефектів цим компаніям потрібні додаткові дані й налаштування. «Авторський алгоритм, який лежить в основі Texture Match, працює безпосередньо із зображенням і не потребує завантаження додаткових даних», – пояснив Микола.
Бізнес-ментор проєкту Texture Match, керівник проєктного офісу Academ.City Вадим Горенко розповів газеті «Світ», що команда стартапу вже протестувала технологію на трикотажній фабриці «Роза». «Коли працює станок, спеціальна камера стежить за полотном і коли бачить дефект, сигналізує про це», – пояснив пан Вадим.
За словами Вадима Горенка, участь у стартап-школі і менторській програмі допомогла цій та іншим командам набути бізнесових навиків. «Ми намагалися показати, що наукові розробки й дослідження можна й потрібно монетизувати, – наголосив пан Вадим. – Комерціалізація наукових результатів і розробок вигідна і команді стартапу, і бізнесу, й економіці.».
***
Також у рамках форуму відбулися дискусії «Трансфер технологій в інноваційній екосистемі» та «Практика комерціалізації та фінансування наукової діяльності».
Начальниця департаменту розвитку інновацій Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ/IP офіс) Ольга Кронда, зокрема, розповіла про Стратегію розвитку сфери інтелектуальної власності України до 2030 року, проєкт якої нещодавно було оприлюднено для громадського обговорення (https://surl.li/ujpuau). Одна зі стратегічних цілей Стратегії – трансформація інтелектуальної власності у драйвер економічного зростання через комерціалізацію інновацій та розвиток креативних індустрій.
Підготувала Світлана ГАЛАТА