За станом здоров’я, задля догляду за недієздатними родичами чи за віком воїни звільняються з лав Сил оборони й повертаються у цивільне (хотілося б сказати «мирне», але ж війна триває) життя. Наскільки болісним є це повернення? Наскільки органічним? Що держава робить для допомоги ветеранам у цьому процесі?
Для тих, хто хоче повернутися до бізнесу або спробувати себе у ньому, є державний Український ветеранський фонд. Який має конкурсні програми з фінансування проєктів ветеранського бізнесу. За тих, хто отримав і отримає кошти на відкриття і розширення своїх проєктів, можна тільки порадіти. А як щодо решти? Наскільки успішно вони зможуть працювати у нинішніх фіскальних умовах — за постійного тиску на бізнес і спроб жорсткого регулювання?
А як держава і суспільство сприяють поверненню в цивільне життя, наприклад, науковців і викладачів університетів? Адже за майже чотири роки війни наука пішла вперед, з’явилися нові відкриття, технології, публікації. Як науковцю, який на війні вивчав розташування сил ворога і тактико-технічні характеристики зброї, наздогнати своїх колег, які вивчали предмет своїх наукових досліджень? Чи будуть для таких учених гранти від держави? Стипендії? Стажування у провідних лабораторіях за кордоном?
Як відбуватиметься повернення до цивільного життя державних службовців? Коли ліквідуються цілі міністерства — і не через державні інтереси… До прикладу, на плівках НАБУ добре чутно, як учасники «Міндічгейту» домовляються ліквідувати Міндовкілля, бо їм так буде зручніше прибирати до рук те, що «погано лежить».
А ще є питання участі ветеранів у політичному житті. Дуже б не хотілося повторення виборів 2019 року, коли партії прикривалися авторитетом ветеранів АТО, вносячи їх у перші рядки виборчих списків. А потім у парламенті та радах різних рівнів начисто ігнорували ті моральні закони й принципи, за які воювали ветерани.
Сьогодні знову над країною замайорів привид виборів. Хоча Конституція забороняє такі речі під час воєнного стану, деяким політикам цього дуже хочеться і вони шукають обхідні шляхи. Але чи зможуть ветерани взагалі взяти участь у таких виборах? Навіть якщо буде якесь умовне «замороження»? Адже на сьогодні закон не дозволяє чинним військовослужбовцям участь у політичних партіях. І навіть якщо це зміниться, то ким замінити бійця, який зараз тримає позицію, якщо він забажає стати депутатом і пройти усі кола пекла під назвою «передвиборча кампанія»?
Разом з іншими учасниками форуму «Ветерани як новий політичний суб’єкт: правила взаємодії для повоєнної України», що відбувся 16 грудня в Києві, наголошую, що Україна входить у фазу, коли ветеранська політика стає питанням не соціальної підтримки, а національної безпеки, демократії та економічного розвитку. Після завершення активної фази війни Україна зіткнеться з безпрецедентним викликом: близько 5–6 мільйонів громадян — ветеранів та членів їхніх родин — становитимуть близько 20 % населення країни. Від того, як держава, політична система та громадянське суспільство вибудують взаємодію з цією групою, залежатиме стабільність повоєнної України та якість її демократії.
Олег ЛИСТОПАД. Фото АНТС
Газета “Світ”, № 24 грудень 2025 р.