На інтернет-відеоплатформі YouTube оприлюднено інтерв’ю Радіо Свобода з директором Інституту соціології НАН України, член-кореспондентом НАН України, д.ф.н. професором Євгеном Головахою. Про це повідомляється у дописі у фейсбуці Інституту Соціології НАНУ.
Журналістка Власта Лазур попросила гостя стисло проаналізувати минулий рік і дати прогноз на рік, що стартував. Але розпочала із згадки про так звані «картонкові» протести молоді, котрі професор охарактеризував як підтвердження тези, що Україна – не Росія. З врахуванням того, що корупція сприймається суспільством як другий за вагою фактор, що є загрозою для країни, підкреслив вчений, та липнева спроба влади обмежити незалежність антикорупційних органів була розцінена протестуючими як неприпустима, як обмеження громадської думки. Протести і реакція на них влади підтвердили, що Україна не є ні авторитарною, ні тоталітарною. А українці заслуговують поваги тому, що дієво використовують важелі впливу на суспільство, які притаманні демократичному устрою.
Соціологічні дослідження показують, за констатацією професора, що певна частина суспільства не сприймає нинішню владу, але на даний момент це меншість, десь 25%. Це біля 20% коливаються.
На питання журналістки – як вплинула на суспільство історія з «плівками Міндіча», наскільки це вдарило по рейтингу президента, соціолог відповів, що в той момент це коштувало йому орієнтовно 10-15% підтримки тих, хто коливався. Проте пізніше глава держави свої позиції певним чином відновив: останні опитування КМІСу фіксують 62% рейтингу В. Зеленського, що є, за твердженням соціолога, дуже високим відсотком для українців, які традиційно критичні до влади. Для порівняння – у Верховної ради України 19% підтримки, а ось у ЗСУ – 90%, що, безумовно є результатом їх чотирьохрічної героїчної боротьби.
Щоб оцінити результати опитувань інших соціологічних центрів щодо рейтингів політиків чи питань ймовірних виборів, очільник академічних соціологів сказав, що йому потрібно знати всю «кухню» їх досліджень – вибірку, спосіб опитування, величину похибки і т.п., бо все це впливає на результати.
Загалом же вчений наголосив, що більшість українців проти виборів під час війни, але за вибори президента і Верховної ради по її завершенню, чи, принаймні, під час тривалого припинення бойових дій. Українці проти диктатури, але хочуть бачити на посаді президента сильного лідера, тож недарма найрейтинговіша трійка ймовірних претендентів, окрім чинного глави держави включає двох бойових генералів – В. Залужного та К. Буданова. Генерал А. Білецький також стає більш рейтинговим, оскільки прихильників позиції його політичної сили збільшилося з довоєнних 4% до нинішніх біля 20%. Суспільство під час війни радикалізується, хоча й лідеральні настрої, що ґрунтуються на ідеях свободи, зростають до 10%. Те, що В. Зеленський поки що не заявляв, чи піде він на наступні вибори, є обґрунтовано, оскільки невідомо якими будуть підсумки війни і, відповідно, реакція суспільства та електоральні настої населення.
Соціолог також звернув увагу на те, що у 2025 році призупинилося падіння настроїв і оцінок, яке поступово погіршувалося з 2023 року і це є позитивним моментом. Окрім стресів і виснаження, які є помітними, але не фатальними, проявляється також і адаптація українців до тягот війни, що і зумовлює стабілізацію настроїв. Людей з високим рівнем стресу (дистресом) наразі є 12%, що немало, але те, що переважна більшість українців не здають позицій, вірять у майбутнє країни і є ознакою їх адаптації. Війна виснажує, але вона не позбавила українців стійкості, резильєнтності, здатності чинити спротив у складних умовах і це свідчить про моральну силу суспільства, народу. Саме тому більшість суспільства проти такого миру, задля якого ми мусили б юридично відмовитися від своїх територій, тимчасово окупованих ворогом. Але реальність зумовлює необхідність згоди на заморозку війни по лінії фронту за умов забезпечення безпеки України.
Щодо мобілізації, то більшість українців розуміють її необхідність, але ставлення людей до ТЦК і практики її роботи набагато складніше і пов’язане з особистими питаннями кожного. Для вирішення цієї проблеми, яка поки що викликає певне напруження у суспільстві, потрібен, підкреслює вчений, Закон про мобілізацію, який системно врегульовував би весь комплекс питань, включно питання призову, навчання мобілізованих, грошового стимулювання, ротації, демобілізації, пільг, суспільної пошани тощо.
Післявоєнний період відновлення України за прогнозами вченого також буде мати ряд складних проблем, пов’язаних з демографічною кризою, міграційними процесами – кількістю тих, хто повернеться із-за кордону, чи навпаки, виїде для воз’єднання сімей, прийомом іноземної робочої сили, активізацією політичного життя і відповідно політичного протистояння тощо. І все це на тлі напруженої безпекової та економічної ситуації в країні.
Інтерв’ю очільника академічної соціології України, який, спираючись на дослідження співробітників очолюваного ним ІС НАН України та колег, твердо висловив оптимістичний погляд на майбутнє країни і засвідчив, що Інститут, та вітчизняні соціологи загалом тримають руку на пульсі суспільних процесів і в складних умовах війни напрацьовують серйозну наукову основу для прийняття необхідних державних рішень та надають безцінний матеріал для вчених та експертів усього світу, які цікавляться Україною.
Повністю інтерв’ю див. тут: https://www.youtube.com/watch?v=7YzUltaIARc
Читайте також:
- Людський капітал — головний стратегічний ресурс України
- Нація воїнів або коли музи кричать
- Від війни до інноваційного розвитку: стратегія формування людського капіталу в період повоєнного відродження
- Російсько-українська і Друга світова: контексти пам’яті
- Публічні інвестиції в науку: шанси й доцільність
- Що вивело українську школу системної аналітики у світову наукову еліту
- Як зробити міждисциплінарність реальністю?
- Штучний інтелект в освіті
- Нова парадигма керування світлом і радіохвилями
- Злочини проти довкілля очима науковців: екоцид та інші види і як їх розрізняти
- Відомі-невідомі клітини, які захищають життя