10 січня Україна вшановує пам’ять Леоніда Кравчука — першого Президента незалежної держави, державника, політика і громадського діяча, чия біографія нерозривно пов’язана з ключовими подіями новітньої української історії.
Саме з його ім’ям пов’язаний переломний момент 1991 року. Як Голова Верховної Ради УРСР, Леонід Кравчук відіграв визначну роль в ухваленні Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, а згодом — у проведенні Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, який підтвердив прагнення українського народу до власної державності. Обраний першим Президентом України, він очолив країну в період 1991–1994 років — час формування основ державного суверенітету, міжнародного визнання та створення ключових інститутів нової української держави.
Однак державна служба не стала завершенням його суспільної місії. У 1997 році Леонід Кравчук був обраний Головою Української Ради Миру — громадської організації з давніми традиціями, заснованої ще 1951 року, і залишався на цій посаді до 2022 року, фактично понад чверть століття.
Під час загальних зборів Української Ради Миру у Києві (1997 р.), де він уперше виступив як голова організації, Леонід Кравчук окреслив своє бачення миротворчої місії громадянського суспільства, наголосивши, що мир є не лише політичною категорією, а станом суспільної довіри. У цьому контексті він сформулював думку, яка згодом неодноразово повторювалася у його публічних виступах: «Мир — це не відсутність війни. Мир — це стан суспільства, в якому люди довіряють одне одному і державі».
Упродовж 2000-х років, виступаючи на національних конференціях Української Ради Миру, а також на міжнародних зустрічах миротворчих організацій — зокрема під час міжнародних форумів Федерації Всесвітнього Миру та партнерських громадських структур в Європі (2001–2010 рр.), Кравчук послідовно розвивав ідею миру як процесу, що не може бути нав’язаним силою: «Мир не можна нав’язати силою. Його можна лише вибудувати — через діалог, культуру і взаємну відповідальність».
Особливе місце в його діяльності на чолі Української Ради Миру посідала народна дипломатія. Під час урочистих заходів з нагоди 60-річчя Української Ради Миру (Київ, 2011 р.) Леонід Кравчук наголошував на ролі інтелігенції, науки, освіти та культури у формуванні мирної свідомості суспільства.
Після початку російської агресії проти України у 2014 році, у своїх виступах на засіданнях Ради Миру та публічних дискусіях він особливо чітко підкреслював зв’язок між незалежністю, безпекою і миром, застерігаючи від ілюзій «миру будь-якою ціною»: «Незалежність без миру — крихка. Але й мир без незалежності — ілюзія».
У період 2014–2021 років, звертаючись до учасників миротворчих заходів, молоді та міжнародних партнерів, Кравчук неодноразово акцентував на моральному вимірі миру та відповідальності політичних еліт: «Мир починається не з угод, а з цінностей. Якщо цінності зруйновані — жодні угоди не працюють».
Саме ця світоглядна позиція Леоніда Макаровича Кравчука визначала діяльність Української Ради Миру упродовж усього періоду його головування — від просвітницьких програм і культурних ініціатив до участі в міжнародних форумах і гуманітарних проєктах. Для Леоніда Кравчука мир був не завершеним станом, а безперервним процесом морального вибору, який потребує мудрості, терпіння та національної єдності. Його діяльність на чолі Української Ради Миру стала логічним продовженням життєвого шляху — від творця незалежної України до її морального авторитету в питаннях миру, злагоди та відповідальності перед майбутніми поколіннями.
Сьогодні, спираючись на світоглядну й громадянську спадщину Леоніда Кравчука, Українська Рада Миру продовжує свою роботу над осмисленням і формуванням візії післявоєнної України — мирної, сильної та відповідальної європейської держави. Саме в роки його головування, у період незалежності України, Рада Миру набула чіткої інституційної форми, визначила свої головні напрями діяльності та зосередила їх на реальних потребах громадянського суспільства, прагнучи доносити ці запити до рівня державних рішень. Ідеться про країну, що відроджується не лише через відбудову зруйнованого, а передусім через віру в людину — розвиток освіти, науки, інновацій і високих технологій, поєднуючи економічне зростання з національною безпекою. Як наголошено в Декларації Міжнародного форуму «Освіта, наука, інновації: людський капітал у повоєнному відродженні України» (11–12 грудня 2025 р., Київ), мир є не компромісом зі слабкістю, а результатом стратегічного європейського вибору — побудови конкурентоспроможної, демократичної та захищеної України, здатної бути активним учасником спільного європейського простору миру, стабільності й розвитку.
Президія Української Ради Миру