Вийшла друком монографія українських науковців “Anomalous Gas Volcanism in the Black Sea”

Міжнародне наукове видавництво “Springer” (Швейцарія) опублікувало англійською мовою монографію українських науковців “Anomalous Gas Volcanism in the Black Sea” («Аномальний газовий вулканізм у Чорному морі»): https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-031-92758-4

Автори праці – головний науковий співробітник інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, член-кореспондент НАН України Володимир Коболев, український науковець-геолог академік НАН України Євген Шнюков (1930–2022) і професорка Одеського національного університету імені І.І. Мечникова докторка геолого-мінералогічних наук Валентина Янко, повідомили у пресслужбі Національної академії наук України.

У цій книзі докладно схарактеризовано зафіксовану в Чорному морі безпрецедентну інтенсивність газового розвантаження морського дна у вигляді струменевих виділень (сипи, факели) та залпових викидів газу в грязьових вулканах (фонтани).

Головну увагу автори приділили аномальним викидам метану внаслідок ялтинських землетрусів 1927 року, які супроводжувалися дивовижними й загадковими вогняними явищами.

Аналіз наявних геолого-геофізичних матеріалів вказує на те, що ці явища були зумовлені грандіозними викидами метану, які, своєю чергою, стали результатом потужного мантійного газо-флюїдного потоку в розущільнені зони кристалічного фундаменту вздовж тектонічних порушень різного масштабу в межах Одесько-Синопської та Циркум-Чорноморської розломних зон.

Землетруси послугували тригером активізації тектонічних порушень у придонних осадових горизонтах для міграції сфокусованих глибинних газофлюїдних потоків.

Автори монографії проаналізували глибинну будову осередкових зон і характер сейсмічного процесу й оцінили природу проявів згаданих вогненних явищ. І наголосили на грандіозних обсягах викидів газу: йдеться про мільйони кубічних метрів метану, які пропонується вважати своєрідними газовими плюмами, природа яких пов’язана із зонами глибинних розломів верхньої мантії.

Щоб пояснити їх, автори застосували концептуальну модель, згідно з якою основним джерелом енергії внутрішніх процесів Землі вважається індукований ланцюг реакцій дегазації водню й гелію – як найпоширеніших і найважливіших зберігачів і носіїв енергії. Запропонована модель дає ключ для пояснення синтезу неорганічних вуглеводнів (головно метану), що утворюються паралельно з інтрузивними й ефузивними процесами за взаємних реакцій елементарних продуктів розпаду сполук водню й гелію. Вивільнення законсервованої у сполуках водню й гелію первинної енергії акреції за допомогою серії екзотермальних реакцій та фазових перетворень є найшвидшим і найефективнішим серед усіх процесів перенесення енергії.

Використовуючи отримані в останні роки геолого-геофізичні матеріали, автори суттєво уточнили структурно-тектонічну будову та локалізацію газогрязьової активності акваторії Чорного моря. Усі ці матеріали – разом з аналізом наявних даних про сейсмічність Кримського регіону – відкривають можливість для пояснення вогняних явищ, які спостерігалися під час ялтинських землетрусів 1927 року, та полегшують тлумачення й розуміння їхньої природи.

Читайте також: