IT- сфера – це те, чим ми гордимося! Це сфера, яка у нас в країні успішно розвивається. Їй створені «тепличні» умови, але ж ми входимо зате до провідних країн світу!
Інформаційні технології названо одним із векторів розвитку України на найближче десятиліття. Тож і ІТ- освіта, як відомо, – серед найпопулярніших серед вступників України. Однак, чи задоволений цією освітою ринок, чи достатньо «айтівників» випускають українські виші?
Як змінюються потреби і запити цього ринку?Центр економічного відновлення (а це об’єднання, куди входять близько 60 компаній і 30 аналітичних центрів України) разом з Міністерством освіти і науки України та Міністерством цифрової інформації вирішили вивчити це питання і провели експрес-аналіз потреб ринку.
До опитування та обговорень долучилися освітяни, а також понад 150 представників ІТ-індустрії, близько сотні профільних експертів та 33 бізнес-асоціації, IT-кластери та компанії. Результати експрес-аудиту були презентовані на засіданні робочої групи з реформування ІТ-освіти.
Як зазначають аудитори ринку, сектор ІТ в Україні налічує понад 200 тисяч спеціалістів, це – друге місце в Центрально-Східній Європі. За останні 4 роки кількість ІТ-спеціалістів в Україні подвоїлась.
Але від безробіття ніхто не страждає, адже щорічне зростання сектору приблизно на 20% призводить до аналогічного зростання попиту на фахівців.
Проблем із перевиробництвом «айтівників» не тільки не помічається, а й, схоже, не скоро помітиться! Враховуючи нинішні темпи зростання потреб й оцінки представників індустрії, до 2030 року сектор потребуватиме щонайменше 500-600 тисяч ІТ-фахівців.
Водночас в Україні існує неабияка нестача потрібних спеціалістів, адже ІТ-фахівці становлять всього 1,3% від усіх зайнятих, що в 2,5 рази менше, ніж у Польщі та майже в 5 разів менше, ніж в Естонії. Для нашої вітчизняної індустрії це один з гальмуючих факторів її зростання. Але ж щороку українська вища освіта випускає на ринок близько 25,2 тисяч ІТ-вників, що значно більше, ніж у тій же Польщі (17 тисяч), Румунії (8 тисяч) чи Болгарії (4 тисячі). Куди ж вони діваються?
Проаналізовано, що на кожну з відкритих вакансій в ІТ-технологіях в 2018-2019 роки відгукувалося тільки близько 7,5 претендентів, що вважається дуже низьким показником. При цьому Україна щороку втрачає 3–4% своїх ІТ-спеціалістів, які шукають кращого хліба за її межами. А кількість ІТ-спеціалістів, які приїжджають працювати в нашу країну, доволі незначна.
Отже, перший висновок: темпи підготовки ІТ-спеціалістів в Україні не задовольняють попит ринку та стримують розвиток самого ІТ-сектору.А як із якістю підготовки? Виявляється, й вона не відповідає вимогам ринку, а освітні програми не охоплюють нові й перспективні технології.
Стрімке зростання кількості спеціалістів тягне за собою істотні дисбаланси у досвідченості і вмінні. 38% українських «айтівників» мають мінімальний досвід і перебувають на нижчому щаблі готовності виконувати складні завдання. І лише 14% здатні працювати на високому рівні.
І в цьому українська структура сектору ІТ суттєво відрізняється від структури, наприклад, у тій же Польщі, де частка фахівців з досвідом більш ніж втричі перевищує аналогічний показник в Україні. А частка найменш досвідчених в 4,75 разів менша, ніж в Україні.
Відповідно до рейтингу Global Competetiveness index, якість людського капіталу України знаходиться на достатньо високому рівні (39 місце) і цілком порівнювана з іншими лідерами субрегіону (Польща – 35 місце). Однак, у сфері перспективних технологій у нашій країні здатна працювати тільки невелика кількість фахівців. До прикладу, всього 4% українських ІТ-спеціалістів – «тягнуть» у сфері big data, а 1,3% – в технології Інтернету речей.
В українських університетах, як це не прикро, майже відсутні програми, які стосуються нових перспективних ІТ-технологій, а спеціалізація щодо роботи з великими даними наявна менш ніж в 10 університетах, зі штучним інтелектом – лише у 8 університетах. Результати аналізу ринку, узагальнені пропозиції та зауваження були представлені на засіданні робочої групи з реформування ІТ-освіти.
Які ж проблеми вимагають швидкого розв’язання? І чи можливо їх розв’язати швидко? Адже проблема тут комплексна. І починається вона ще з загальноосвітньої школи, в якій дуже часто низька якість викладання математики. А в результаті – із 350 тисяч випускників шкіл 150 тисяч навіть не реєструються на ЗНО з математики, а 70 тисяч із тих, хто записався, нинішнього року провалив його.
У цієї проблеми ще довга дорога до з’ясування усіх причин такого становища. А чи відомо, що тільки половина випускників ІТ-спеціальностей українських університетів за цими спеціальностями не працюють? Очевидно, така якість їхньої підготовки.
Проблем справді чимало. ІТ-освіта повинна бути реформована: «від точкового коригування проблемних питань до системної трансформації ІТ-освіти» – так було сказано на засіданні робочої групи.
Олеся ДЯЧУК, Газета “Світ”, №27 – 28, липень, 2021 р.