Виступ в ефірі програми «Громадська хвиля» на «Громадському радіо» співзасновниці Української природоохоронної групи, провідної наукової співробітниці Інституту ботаніки НАН України докторки біологічних наук Анни Куземко про те, хто такі сучасні ботаніки та що вони досліджують.
Анна Куземко зазначає: «Ботаніки бувають різними. Є люди, налаштовані лише на науку. Їм цікаво знайти щось нове, визначити, додати у гербарій. Є ті, що працюють у лабораторіях, у білих халатах. Серед польових ботаніків є багато людей, які люблять подорожувати, їздять в експедиції, ночують у наметах у складних умовах. Це різні люди, яких об’єднує любов до рослин. Про рослинний світ вони знають трохи більше, ніж інші люди. Основним завданням інституту (Інституту ботаніки НАН України) у 50-х роках був пошук ресурсів. Нині наше завдання — охорона біорізноманіття. В Україні, у порівнянні з іншими країнами, залишилося мало живої природи. Ліси вирубані, степи розорані, болота осушені. Зникають рослини та тварини, бо їм нема де рости, жити».
Учена також відзначила, що в Україні є понад 100 рослин, які не ростуть більш ніде: «Зникають рослини, чутливі до умов довкілля. Якщо рослина може рости на луках, степах, лісах, то їй мало що загрожує. Малопоширені рослини називають ендемічними. Наприклад, мерінгія бузька. В усьому світі є три точки, де вона росте: пониззя Південного Бугу та каньйон річки Мертвовод. Ця рослина охороняється на європейському рівні. Якщо вона зникне там, то її не стане на планеті зовсім, повернути її не можна. Є рослини, які є у наших списках, у Червоній книзі, як непідтверджені знахідки. Вони були раніше, але нині ці рослини ми не знаходимо. Імовірно, вони зникли. Буває таке, що 50-100 років рослину вважають зниклою, але зрештою її таки знаходять. З поширених лише в Україні рослин є ще гвоздика бузька та волошка білоперлинна. Таких ендеміків щонайменше сотня».
Наостанок біологиня зауважила які можуть бути наслідки тотального розорювання: «Степова зона в Україні – це понад 40% її площі. Потенційно степи мали б займати таку ж територію. Нині, за різними оцінками, вони займають 2-3% площ. Це ділянки, непридатні для оранки, території природних заповідників. Залишилися нерозораними стрімкі степові схили. Усе решта — розоране. Ми маємо жахливі наслідки нераціонального землекористування: ерозії ґрунту, замулення малих річок, пилові бурі. У Червоній книзі третина рослин — представники степових зон. Вони рідкісні, потребують охорони та щезають».
Прослухати запис радіопередачі
За інформацією платформи «Громадське» та прес-служби НАН України