uk

Експериментальна економіка праці

Стаття-коментар завідувачки відділу соціально-економічних проблем праці Інституту економіки та прогнозування НАН України доктора економічних наук Вікторії Близнюк – про дослідження, відзначені Премією Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля 2021 року. Спеціально для сайту НАН України.

Премію Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля 2021 року було присуджено дослідникам проблем праці: половину премії отримав Девід Кард за свій емпіричний внесок в економіку праці, іншу половину премії розподілили Джошуа Д. Анґріст і Ґвідо В. Імбенс за методологічний внесок у вивчення причиново-наслідкових зв’язків у функціонуванні ринків праці.

В економічній науці відбулися революційні зміни, пов’язані з використанням природних експериментів у пошуках причиново-наслідкових зв’язків. Згадані лауреати тестували у своїх дослідженнях наслідки політики управління ринком праці для різних груп населення й соціально-трудового потенціалу.

На наш погляд, відзначення робіт, які запозичують методичний та прикладний інструментарій різних наук і дають змогу виявити, розпізнати, сприйняти приховане у надрах окремої науки, є першим кроком у напрямі набуття економікою праці ознак міждициплінарності. Саме такий міждисциплінарний підхід дозволив розглядати проблеми в контексті їх причиново-наслідкових зв’язків.

Дослідження цьогорічних лауреатів спрямовані на експериментальне вивчення наслідків застосування соціально-економічних, управлінських методів у політиці регулювання ринку праці на прикладі різних страт людського потенціалу країни. Центральна ланка результатів цих досліджень – формування методологічного ключа для експериментального оцінювання природи, тенденцій, домінант розвитку ринку праці.

У соціальних науках чимало питань пов’язано з обґрунтуванням причиново-наслідкових зв’язків. Це досить складне завдання, оскільки в економічній науці, на відміну від природничих, важко визначати і порівнювати наслідки впливу тих чи інших чинників на контрольні групи, тобто групи, які мають однакові з експериментальною групою релевантні характеристики, за винятком того, що саме експериментальна група зазнає певного впливу – зовнішнього або внутрішнього, – який можна вважати причиною підсумкових змін, що спостерігаються в кінці експерименту. Складність завдання полягає також у неможливості рандомізованого контрольного експерименту, в якому експериментальні й контрольні групи зазнавали б різного впливу (наприклад, одна група отримує освіту, інша – ні). Цьогорічні лауреати знайшли обґрунтовані способи пояснення того, чи викликає взаємовплив між тими чи іншими соціальними явищами розуміння, що певний кінцевий результат зумовлює саме певна подія. Використовуючи експериментальний підхід, вони довели, що певні подія чи інструментарій державної політики по-різному (з погляду результативності й ефективності) впливають на різні групи населення. Це нагадує підходи, застосовувані у медичних або психологічних дослідженнях.

Використання так званих «природних (життєвих) експериментів» (подій, що стаються в реальному житті), які нагадують рандомізовані експерименти, може правити за взірець у подальших дослідженнях економічних проблем. Наприклад, в економічних дослідженнях вважалося, що зростання заробітної плати традиційно призводить до звуження сегмента зайнятості внаслідок вимушеного зростання витрат на робочу силу.

На початку 1990-х років Девід Кард зі співавтором Аланом Крюґером (помер 2019 року) поставили собі за мету знайти рішення для проблеми впливу зміни величини заробітної плати на такі загальні характеристики ринку праці, як зайнятість, імміграцію та освітній рівень робочої сили, використовуючи експериментальний метод. Порівнюючи зайнятість і зарплату в ресторанах швидкого харчування та магазинах штатів Нью-Джерсі й Пенсильванія (США), що використовували різну політику зростання мінімальної зарплати, вони дійшли революційного висновку про відсутність впливу зміни мінімальної заробітної плати на зайнятість. В інших своїх дослідженнях Девід Карт робить висновок про відсутність негативного впливу імміграції на рівень і якість життя місцевого населення та позитивний вплив обсягів шкільних ресурсів на майбутню успішність учнів. Ці дослідження кинули виклик загальноприйнятим висновкам і постулатам економіки праці.

Джошуа Д. Анґріст і Ґвідо В. Імбенс у своїх роботах, присвячених вічній проблемі оцінювання віддачі від навчання, обґрунтували методологічні підходи, що доводять право рандомізованих експериментів на існування та використання в економічній науці. Вони зуміли, не порушуючи етичних норм, знайти спосіб розподілити учнів за тривалістю навчання. Скажімо, народжені протягом одного року діти, які за віком різняться всього кількома місяцями або навіть днями, фактично розподіляються за різними навчальними роками, а отже, відрізняється тривалість їхнього навчання. Відповідно, досліджуючи дві групи працівників, що різняться за тривалістю навчання, вони оцінили ефект кожного додаткового року навчання у 9%. Тобто експерименти в житті є перманентними, але їх важко контролювати дослідникові. Тому основним завданням останнього залишається пошук відповідних умов і засобів аналізу таких експериментів.

Усе наше життя – суцільний експеримент, і важливо віднайти ефективні механізми виходу з проблемних ситуацій та покращення якості життя населення. Сподіваємося, що на підходи та напрями розв’язання актуальних проблем соціально-трудової сфери, окреслені лауреатами Премії Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля 2021 року, зважатимуть як українські дослідники, так і владні структури нашої країни.

За інформацією Інституту економіки та прогнозування НАН України та прес-службм НАН України.

Читайте також: