Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй на грудневій 76-й сесії оголосила 2022 рік Міжнародним роком фундаментальних наук для сталого розвитку, офіційне відкриття якого відбудеться 30 червня -1 липня у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, а заходи, пов’язані з Роком, продовжуватимуться до 30 червня 2023 року. Але Рік фундаментальних наук – це не тільки «дякую» за те, що було, а й могутній імпульс, і стимул, і можливості досягати більшого в науках, які змінюють життя людства. А які в нас можливості і перспективи у Рік фундаментальних наук?
Про це – стаття у газеті «Світ» академіка НАН України Вадима ЛОКТЄВА
Поки наші можновладці вирішували, включити чи не включити фундаментальні дослідження в число пріоритетів науки й інновацій України, з штаб-квартири Організації Об’єднаних Націй надійшла дуже приємна для всіх, хто професійно займається наукою, звістка – груднева Генеральна Асамблея анонсувала, що 2022 рік проводитиметься під загальним гаслом «Міжнародний рік фундаментальних наук для сталого розвитку» (International Year of Basic Sciences for Sustainable Development – IYBSSD 2022). Причому, зроблено це абсолютно свідомо і вчасно, оскільки на відміну від володарів українських владних кабінетів, мрія яких комерціалізувати все, включаючи науку, «там» дуже добре усвідомлюють суттєву залежність якості життя людства від саме фундаментальних досліджень.
Головне спрямування схваленої країнами-членами ООН і вже підписаної Резолюції є наступним: «Для найуспішнішого досягнення 17 цілей, які передбачаються Стратегією стійкого розвитку до 2030 року, значення фундаментальних наук стає вагомим, як ніколи раніше».
Головним ініціатором проведення такого Року виступив ЮНЕСКО, пропозиція якого була підтримана Міжнародною спілкою теоретичної і прикладної фізики (International Union of Pure and Applied Physics – IUPAP) при активному сприянні Міжнародної наукової Ради (International Scientific Council – ISС) та її чисельних організацій-партнерів з усього світу, включаючи академії й університети. Багато з них увійшло до Організаційного комітету, серед яких, на жаль, нема українських установ.
В Резолюції ООН наголошується, що ухвала про проведення Міжнародного року фундаментальних наук обумовлена їхньою надзвичайно великою роллю у цивілізаційному поступі людства, а також їхнім зростаючим впливом на поліпшення якості життя народів, які населяють планету Земля. Окремо при цьому наводиться свіжий приклад, коли фундаментальні науки зробили рішучий внесок у боротьбу з пандемією СОVID-19, коли практично лише фундаментальні дослідження і придбаний завдяки участі в них досвід фахівців забезпечили нашу успішну боротьбу за життя. Вона стала найбільш яскравим і очевидним результатом створення за відносно короткий час низки рятувальних вакцин, які уберегли людство від несподіваних і неочікуваних втрат, які могли б бути на порядки більшими. Суттєво, що у розробці та виготовленні необхідних для запобігання й лікування хвороби, спричиненої смертельно небезпечним коронавірусом, яка охопила майже усі материки, брали участь і математики, і фізики, і хіміки, і біологи, і представники інших наук, зокрема медичної.
Але пандемія, хоча і важкий, та далеко не найтяжчий виклик, з якими зустрічається сучасне людство і які навряд чи можна подолати без глибоких фундаментальних досліджень. Такою же визначальною може бути і, без сумніву, є їхня роль у розв’язанні енергетичних, інформаційних, екологічних, оборонних, політичних і гуманітарних проблем. Розуміння цього стало панівним в усіх розвинутих країнах світу, де на науку взагалі, і фундаментальну зокрема, покладається роль локомотива, який тягне за собою всі інші галузі, що забезпечують наше існування, аби життя на Землі ставало кращим, безпечнішим і, якщо говорити в цілому, більш гармонійним у стосунках людини, природи і навколишнього простору.Тим незрозумілішим (я б сказав, смішнішим) виглядає список пріоритетів української науки, яку МОН України вирішив позбавити фундаментальних пошуків.
Тим самим у нашій країні вони виявляються другорядними і набувають статусу пасербиці. У цьому переліку «пріоритетів» відбивається фундаментальний виклик, з яким стикається Україна – виклик некомпетентності, коли представники владних кіл щонайменше байдуже ставляться до науково-освітньої сфери, серед багато чого іншого не уявляють, на що спроможна сучасна українська наука, якщо про неї дбати так, як вона того заслуговує. Як можна не розуміти сьогодні, що без фундаментальної складової наука не зможе створити жодної оригінальної технології, вже не кажучи про її застосування.
Напевно, саме завдяки опору НАН України, на яку покладено розвиток насамперед фундаментальних наук, запропонований перелік не було схвалено Комітетом Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій, який підтримав проєкт Закону 6445 щодо продовження ще на один рік старих пріоритетів науки в Україні. Сьогодні маємо робити все можливе, щоби Міністерство освіти і науки розробило такі пріоритети, які б включали і фундаментальну науку, адже вона стосується актуальних напрямів розвитку усіх галузей нашої економіки, які вимагають оновлення і реформування. Новий Закон є, звісно, тимчасовим, але вкрай важливим, бо розморожує механізм державного фінансування науки на цей рік, яке може здійснюватися лише за пріоритетними напрямами. Його дуже чекає і Національний фонд досліджень, який не може здійснювати одну з своїх першочергових функцій –фінансувати взяті до виконання наукові проєкти.
Гадаю, що і НАН України, статутним обов’язком якої є розвиток насамперед фундаментальних досліджень, має провести цього Року заходи, які б свідчили про рівень і завдання фундаментальної науки в Україні і для України, підвищували статус нових знань та їх носіїв – учених і викладачів.
Сподіваюсь, у рамках Міжнародного року ми здатні продемонструвати, що фундаментальні науки в Україні отримали не тільки належну підтримку, а й визнаються пріоритетною сферою діяльності як у керівних колах, так і в суспільстві.
Академік НАН України Вадим ЛОКТЄВ
Газета “Світ”, № 3 – 4 2022 р.