Попереднє звернення до російських вчених я писав російською, наївно сподіваючись, що так мене легше зрозуміють. Але помилився, бо певною відповіддю на нього є:
Обращение членов президиума РАН к ученым России и всех стран мира (http://www.ras.ru/news/shownews.aspx…).
Воно засвідчило, що й знайомою еліті російської наукової спільноти мовою вони не тільки не зрозуміли, що відбувається на теренах України, а й тлумачили події в руслі путінської «історичної» риторики, а отже, в абсолютно антиукраїнському стилі з безглуздими висновками. Навіть не знаю, як це кваліфікувати. Фактично, члени президії (!) РАН позиціонують себе як вірні путінські посіпаки, не знайомі ані з історією стосунків українців з росіянами, ані ні з теперішньою ситуацією.
Таке нерозуміння дозволяє мені нижче використовувати рідну мову, оскільки чекати на будь-яке розуміння моїх слів не випадає. Легше йти за твердженнями, висловленими у Зверненні.
“Многолетнее противостояние в Украине, сопровождавшееся гибелью и лишениями мирных людей, переросло в острый военный конфликт. Мы считаем крайне важным путем переговорного процесса достигнуть прекращения боевых действий и скорейшего мирного урегулирования. Испытываем серьезные опасения за жизнь и здоровье людей, в том числе наших коллег-ученых, находящихся в зоне боевых действий на территории Донбасса и Украины.”
Це твердження, напевно, має викликати сльози. Про яке багаторічне протистояння йдеться? До років незалежності, чи після? До 2014 року чи пізніше? Ця невизначеність примушує почати здалеку, проте оминемо історію, бо вона, якщо правдива, вимагає надто багато часу і певних знань. Тому про свої «спостереження».
Ще молодим я неодноразово відвідував Донецьк, бо там знаходився один з найбільших інститутів фізичного профілю АН УРСР – Донецький фізтех. Один з корифеїв радянської фізики магнітних явищ і співробітник ДонФТІ В.Г.Бар’яхтар був опонентом моєї кандидатської дисертації, а потім я сам виступав як опонент своїх колег з цього інституту, співпрацював з ними, мав спільні публікації. Тоді не те що протистояння, а й натяків на нього не було і не могло бути. Більше того, зв’язки були міцними, а стосунки дружніми. Те саме продовжувалося і після набуття Україною незалежності, на кожних виборах в академію з ДонФТІ завжди хтось обирався, а інститут мав гарну репутацію і був відомим як у Союзі, так і за його межами.
Останні 15 років як людина, що відповідає за українські дослідження в галузі фізики, я щороку і навіть частіше бував у Донецьку, бо крім ДонФТІ, до відділення фізики й астрономії входили місцеві Центр «Реактивелектрон», а також Інститут фізики гірничих процесів. Отже, в Донецьку я особисто знав досить багато людей і відповідально засвідчую, що жодних суперечностей, маю на увазі соціально-політичних, ніколи не було. Щоправда, обрання Януковича президентом, справді, викликало обурення дуже багатьох людей, зокрема, й в донецькому регіоні, але причиною цього було не походження звідти Януковича, а недостойні для керівника країни кримінальні факти його біографії та його неграмотність («проФФесор», «Анна АхмЕтова» тощо). Але народ змирився.
Хоч значна частина суспільства не сприйняла ні Харківські угоди, прийняті на догоду Росії, ні деякі манери його керування (мордобій міністрів, «матерщину», неприховане збагачення, водждизм).
Далі були відмова від підписання угоди про асоціацією з ЄС, незгода з цим студентів і їхнє жорстоке побиття. Таких «дрібничок», як це вважають у Росії, Україна не винесла і повстала.
Не секрет, що в Донбасі у Януковича були й прибічники, які стали на його сторону і були готові до спротиву. Але ми в країні з усім цим розібралися б, якби не втрутилася Росія і різні загони, начебто, «добровольців» (типу Гіркіна чи Безлера) почали військові дії, вбивали патріотів… А потім Росія ввела війська, про що мені розповідали донецькі колеги. Хоча присутність їх, як, до речі, і в Криму, де відбувся «референдум», Росія не визнавала.
Тож про яке багаторічне протистояння йдеться? Воно існує лише в спотворених путінською пропагандою головах певної частини населення Росії. І мені дуже прикро, навіть соромно, що воно проникло в мізки вчених, тим більше їхніх керівників з президії РАН. Ще більше дивують слова, що так зване протистояння переросло у конфлікт! Кого з ким? Навіть не згадується Спецоперація, яку оголосив сам Путін, ввівши регулярні війська в Україну і почавши повномасштабну війну, а віддана йому наукова інтелігенція підтримала і цей його злочинний крок.
Не можуть не викликати обурення слова про «території Донбасу й України». Щось погано у членів президії з географією, якщо досі не знають, що Донбас це Україна, як і Крим, який вона віроломно окупувала. Інакше ваш біснуватий лідер не вимагав би від України явно капітулянської позиції про визнання приналежності нашого півострова загарбникам.
Впевнений, якби були живі справжні російські інтелігенти А.Д. Сахаров, Д.С. Лихачов, П.Л. Капиця, М.М. Семенов, вони б стали на сторону України, оскільки не бачити підлої поведінки Росії та її очільників неможливо.
“Мы выступаем за незамедлительное решение гуманитарных вопросов, связанных, в первую очередь, с обеспечением безопасности и нормальных условий жизни мирного населения. Обращаемся с просьбой ко всем сторонам конфликта обеспечить безопасность научных, образовательных, медицинских и культурных учреждений, памятников исторического наследия. Важно предотвратить разрушение центров атомной энергетики, химической промышленности, а также других объектов критической инфраструктуры”.
Знову сміятися чи плакати? Ви і виступаєте. Та хто вас чує? Зверніться, краще до кремлівського очільника, але ви боїтесь, бо знаєте, на що він спроможний. Та й хіба можна звертатися до українців з цією нісенітницею – не вони зруйнували школи, харківські наукові інститути, лікарні, житло людей, не вони захопили атомні станції і беруть у заручники мирне населення, не вони обстрілюють «зелені коридори». Тактика залякування і випаленої землі – те все, на що спроможні рашисти (читай: фашисти), «піклуючись» про збереження «памятников исторического наследия» і «критической инфраструктуры». Чому ви не кажете правду, адже не можете її не знати?
Читати подібні «дбайливі» твердження, начебто ж, грамотних людей надзвичайно сумно, бо розумієш, що вони вимушені так діяти. А якщо твердження є наслідком їхніх переконань, то ще сумніше – як же деградував рівень освіти в Росії в цілому, якщо його найбільш, за означенням, освічена спільнота верзе таку імперську маячню?
“Мы призываем наших коллег из всех стран мира, национальные академии наук, международные и национальные научные объединения, а также других наших партнеров по научно-образовательному пространству воздержаться от позиций и действий, продиктованных не интересами науки, а политической ситуацией и остротой обстановки. Считаем недопустимым любые попытки политического давления на научных работников, преподавателей, аспирантов и студентов и дискриминации по признакам национальности или гражданства”.
Дивний заклик від людей, що обома руками голосують за агресію і вбивства, вважаючи їх щодо України справедливими. При цьому припускається, що ми тут знаходимось під тиском. Так, під тиском, але тисне ваша «непереможна» дика армія, накази якій поливати нас градами дає україноненависник і людожер. А Росія, на чолі з РАН, думає так, як у відомому вислові: «не в ногу шагает рота, а в ногу – один прапорщик». І це кажуть вчені, головна місія яких – сумніватися й аналізувати.
“Призываем мировое научное сообщество продолжать и развивать сотрудничество, укреплять международные научные и образовательные связи, предотвращать любые попытки ограничения доступа к международной научной инфраструктуре, публикационным возможностям, а также открытым базам данных”.
Світове наукове товариство та й весь цивілізований світ, про що ви добре знаєте, зробили свій однозначний вибір – повністю припинити будь-які наукові контакти з людьми, які загрузли у нещадній, людиновбивчій війні. Вона несе не тільки Україні зло, крах надій і содівань. Треба не тільки обмежити ваш доступ до всього наукового – співпраці, конференцій, журналів, а й повністю його виключити. Якщо вам не соромно за себе і ваше населення, то й Бог вам не простить ваші антилюдські злодіяння, які ви коїте під прикриттям байок про розіп’ятих дітей і вбивств на Донбасі. Я був би вдячний, якби мені показали хоча б один зруйнований українською ракетою чи бомбою будинок. Якби таке було, свідчення про нього обійшло б усі світові ЗМІ. Як обійшли їх знімки Грозного, Алепо, будинків у Москві, де наводили порядок «руського міра».
“Считаем необходимым активизировать научную дипломатию и развивать движение ученых за мир, международную безопасность, разрешение конфликтов, снижение военной напряженности и предотвращение угрозы ядерной войны”.
Дякую за добре побажання, але питається: як ви будете здійснювати дипломатичну місію, коли вам руки не потисне будь-яка нормальна людина? По всьому світу в вами припиняють контакти у будь-яких сферах. Але, боюсь, ви навіть не уявляєте, наскільки теперішня Росія є ненависною в світі за свої вчинки, властиві лише криміналу і терористам.
Закінчуючи, скажу: підкорити Україну – це нерозв’язанне для вас завдання. Краще займіться тим, що можете, – наведенням ладу в Росії і саме її денацифікацією і демілітаризацією. І замисліться, нарешті: від кого наразі йде світова небезпека? Незаангажований мозок відповість – від Росії. І поки вами керуватиме людина, відірвана від цивілізованого світу, а ним – манія переслідування, сподіватись, що ви прийдете до тями у видимій перспективі, на жаль, немає причин. І це справді страшно, адже не дає підстав навіть для паростків оптимізму.
Хіба що треба розраховувати на наступні покоління, вірити в те, що вони виявляться більш людяними і добросусідськими. Проте і це малоймовірно, бо, як стало відомо, днями Союз ректорів Росії одностайно прийняв постанову про підтримку путінського вторгнення в Україну. Підписали саме ті, хто, здавалося б, має сіяти розумне, добре, вічне. Є від чого жахнутися і сказати – схаменіться!
Академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України, член Президії НАН України В.М. Локтєв
8 березня 2022 року