Наше видання продовжує висвітлювати життя українських закладів вищої освіти в умовах війни. Про те, як живе сьогодні Києво-Могилянська академія, з якими викликами зіткнулася спільнота могилянців, ми запитуємо у обраного президента НаУКМА Сергія КВІТА.
Сергій Миронович усі ці довгі тижні війни переймався одночасно справами двох інституцій: і Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, і НаУКМА (контракт з МОН вже укладено, але Кабмін найближчими днями ще має звільнити Сергія Квіта з посади голови Агентства). Зізнається: перебрався жити до свого кабінету в Могилянці, щоб мати змогу миттєво реагувати на різноманітні виклики й потреби.
– Сергію Мироновичу, як академія зустріла перші дні війни? І яким є її життя сьогодні?
– У найперший день війни, – 24 лютого – Могилянка оприлюднила звернення до міжнародної академічної спільноти стосовно російської агресії і закликала наших міжнародних партнерів не мовчати.
Ми з колегами відразу провели онлайн-зустріч, виробили план дій щодо функціонування закладу. Сьогодні активно працює ректорат – ми оперативно обговорюємо всі важливі питання, ухвалюємо рішення й доносимо їх до спільноти.
Найважливішим завданням було евакуювати наших студентів і співробітників з гуртожитку у Ворзелі протягом перших днів війни. Селище практично опинилося в зоні бойових дій. Росіяни стріляли по мирних жителях, по транспортних засобах, не розбираючи, хто перед ними – жінки, діти, молодь чи старенькі. Люди рятувалися в підвалах та укриттях, часто без їжі, світла й опалення. На щастя, нам вдалося «витягнути» «своїх». Це було схоже на спецоперацію і я дуже вдячний усім причетним. Хочу сказати, що під час війни (як і під час інших вирішальних подій в історії України) академія вийшла за межі звичної діяльності (власне освітнього процесу і досліджень). Ми робимо все, щоб захистити нашу країну.
– Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
– Могилянці (студенти, викладачі, співробітники, випускники) воюють у лавах Збройних Сил України, у підрозділах тероборони, у добровольчих підрозділах (зокрема тих, які створюються на підставі Закону України «Про національний спротив»).Випускники академії – пані Посол України у Сполучених Штатах Оксана Маркарова та пані Посол України в Канаді Юлія Ковалів роблять усе можливе й неможливе на дипломатичному «фронті».
Наші волонтери допомагають і фронту, і місцевим громадам. Могилянці створюють фандрейзингові проєкти, зокрема за кордоном, зі збору коштів на підтримку фронту, навчання з тактичної медицини, надання психологічної допомоги тощо. Підрозділ CyberFI (його створили викладачі, студенти й випускники факультету інформатики) «воює» на фронті кібер-безпеки. Він уже здобув міжнародне визнання.
Продовжує активну діяльність наш фактчекінговий волонтерський проєкт StopFake, який спростовує фейки російської пропаганди українською, англійською, російською, чеською, польською та французькою мовами.
Створено Правничий батальйон (Ukrainian Law Forces). Його створили викладачі, студенти та випускники факультету правничих наук НаУКМА. Мета батальйону – оперативно розробляти конкретні юридичні рішення у випадках, коли законодавство мирного часу не дає відповіді на питання, які виникають під час війни. Зокрема, підготовлено пам’ятку для органів місцевого самоврядування: як діяти в умовах воєнних дій, окупації, блокади, оточення громади чи їхньої загрози.
Окрім того, студентські організації «Бадді», «Екоклуб», «Спудейське Братство», «Темпус», «Білий простір», O.Poetry, хор «Момент» об’єдналися для збору коштів для допомоги могилянцям, які захищають Україну. За межами академії створено два логістичні центри, відбуваються навчання з тактичної медицини тощо.Викладачі й випускники академії постійно «на зв’язку» з іноземними медіа та аналітичними центрами. Вони коментують (англійською, польською, французькою, німецькою, італійською та іспанською мовами), розповідають про справжні причини й обставини війни, про злочини проти людяності, які чинить російська армія.
Також ми разом з органами державної влади, зокрема, з Державною службою якості освіти, створюємо спеціальний проєкт, у межах якого наші фахівці надаватимуть психологічну допомогу вчителям шкіл. Це дуже важливо, адже педагоги сьогодні перебувають у величезному стресі. Треба зробити так, щоб вони не передавали цей стрес дітям.
Важливо, що Києво-Могилянська академія перерахувала мільйон гривень на оборону Києва.
– Яка ситуація з освітнім процесом? Адже студентам потрібно навчатися, одержувати дипломи, скоро мала б розпочатися й вступна кампанія…
– З 28 березня у нас розпочинається тиждень самостійної роботи, а з 4 квітня – активний освітній процес у дистанційному форматі. Складнощів додає те, що Могилянська спільнота (як і спільноти багатьох інших прифронтових закладів освіти) «розкидана» не лише по території України, а й на теренах інших країн світу, насамперед Західної Європи та Північної Америки. Намагаємося використовувати всі можливості для навчання та здобуття якісної освіти в умовах війни (включно з власне могилянським навчанням, внутрішньою і зовнішньою мобільністю, безплатним доступом до CURSERA та інших ресурсів). Будемо перезараховувати кредити, набуті студентами поза НаУКМА. Максимально уважно ставимося до потреб наших студентів і викладачів, до кожного індивідуального випадку.
Продовжує працювати Києво-Могилянська Бізнес-Школа, де відбувається дистанційне навчання з програм, що пов’язані з питаннями безпеки.
– Як змінила могилянців війна?
– Війна завжди проявляє справжню сутність людей і спільнот, показує, на що ми справді здатні. Я радий, що могилянська спільнота сьогодні демонструє свої найліпші якості: активність, ініціативність, безстрашність. Так само було і на Майдані…Люди не чекають вказівок «зверху», намагаються бути корисними спільній справі. Ми вітаємо і підтримуємо всі форми опору російським загарбникам.
Все, що робиться на захист України – робиться на захист добра. Ми живемо в часи глобальних ціннісних зсувів. Українці запекло захищають свій цивілізаційний вибір, державну незалежність, національну культуру, – і наш приклад змінює цілий світ. Упевнений, що зрештою виникне нова система міжнародної безпеки, будуть переосмислені цінності, які об’єднують людей. Сьогодні Україна робить світ кращим.
– У своїх воєнних нотатках у соцмережах ви пишете, що сьогодні весь світ нарешті побачив (роздивився) деградацію і зникнення російського університету. Яким, на вашу думку, може бути найближче майбутнє вищої освіти в РФ?
– Сьогодні світ нарешті «роздивився», як деградувало російське суспільство і, зокрема, заклади вищої освіти. Місія університету – виховувати критичне мислення, створювати якісно нові знання, виховувати лідерів. У росії ж – університети продукують людей, які люблять тиранів. Там немає ні критичного мислення, ні освіти як такої. У росії створена фейкова медіа-реальність, а університети стали частиною людиноненависницької пропаганди. Втім, росія ніколи не знала нормального уряду, для цього суспільства завжди не були важливими політичні права і свободи. Історія російської політичної культури тривала від одного тирана і самодура до іншого.
Був час, коли на Заході це розуміли й уважно вивчали «імперію зла». На жаль, після розвалу Радянського Союзу «профільні» західні експерти здебільшого перетворилися на клуб «любителів російської культури». Цей клуб щедро заохочували російськими грошима, тому не дивно, що чимало з них бездумно повторювали фейки російської пропагандистської машини.
Саме тому на Заході не зрозуміли, яка катастрофа сталася з російськими університетами й тамтешнім суспільством. Криза закладів вищої освіти сьогодні набагато гірша й масштабніша, ніж за часів СРСР, коли в університетах все ж був простір для вільнодумства, езопової мови та незгоди з тоталітаризмом.
Пропагандистські медіа, фактична відмова від освіти й критичного мислення призвели до того, що дії нинішньої російської влади підтримує все суспільство. Як свідчать останні соціологічні опитування, величезний відсоток російського суспільства відчуває ейфорію та гордість з приводу вторгнення в Україну. Я переконаний, що за війну і деградацію цієї країни відповідальний не тільки владний режим, а й усе суспільство. Це воно створило путіна, а не навпаки.
Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (яке я досі очолюю) доклали чимало зусиль, щоб російські академічні інституції, Росія, як держава, та росіяни, як фізичні особи, були виключені з усіх міжнародних проєктів співпраці та угод у сфері вищої освіти й наукових досліджень.
– А якими можуть стати уроки війни для української вищої освіти? Що має змінитися?
– Уроків чимало, і повністю проаналізувати їх ми зможемо після перемоги.
Я переконаний, що українська вища освіта зміниться. Вона стане більш контекстуальною в глобальному сенсі. Багато викладачів і студентів виїхали на Захід, їх підтримує європейська університетська спільнота. Вони навчатимуться і викладатимуть в Європі та Північній Америці (принаймні деякий час). Це означає, що вони розкажуть світові про Україну і українців. Чимало з них повернуться додому з новими знаннями, досвідом і вміннями.
Буде реалізована концепція всебічної університетської автономії, у рамках якої має бути запроваджена повна фінансова автономія закладів вищої освіти.
Ми працюємо над тим, щоб Києво-Могилянська академія стала справді міжнародним університетом, згідно з концепціями Open University та Network University. Я не раз наголошував, що ми позиціонуємо себе як заклад, що виховує українських лідерів. Сучасні реалії також вимагають, щоб ми більше доносили правду про Україну, поширювали інформацію про українські цінності, політичну культуру, ідеали свободи та справедливості. Нас (державу, суспільство, українську культуру) повинні більше знати і розуміти. Це і є нашим завданням на «після перемоги».
Спілкувалася Світлана ГАЛАТА