На українській землі поки ще присутня російська навала, понад те, українське суспільство і владні органи вже міркують про кардинальну відбудову та відновлення України, зокрема освітньої та наукової сфер. А допоки рідні, близькі й друзі ще по світах, уже потрохи і повертаються, ми спілкуємося з Роалдом Гоффманом (Roald Hoffmann), уродженцем Золочева (Львівська область), громадянином США, лауреатом Нобелівської премії з хімії (1981 р.), поетом і драматургом, філософом та мислителем, котрий глибше, ніж будь-хто інший, відчуває жахіття війни.
А спілкування не випадкове, бо вісімдесят років тому, в часи Другої світової війни, Роалд Гоффман, тоді хлопчисько чотирирічного віку, разом з матір’ю та близькими майже два роки переховувався в Галичині від нацистів в родині українського вчителя. У той жахливий час він втратив батька, котрий зі спільниками намагався визволити заарештованих з гетто та тюрми в замку Золочева і, в подальшому, були невинно убиті. Проте, Роалд з матір’ю врятувався та, за деякий час, емігрував у США через європейські країни.
Протягом всього життя Р. Гоффман активно цікавиться життям своєї Батьківщини, посильно сприяє розвитку української науки і суспільства. Зокрема, підтримує тісні наукові зв’язки із Західним науковим центром НАН України і МОН України, який відвідав у вересні-жовтні 2015 року. Під час цього візиту відомий науковець також виступив з лекціями у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Національному університеті «Львівська політехніка». Співробітництво професора Роалда Гоффмана з вітчизняними вченими інтенсивно продовжується і в теперішній час триваючої російської агресії.
Професор Гоффман традиційно люб’язно погодився відповісти на деякі запитання вітчизняної академічної спільноти. З професором спілкувався Євгеній Захарчук (Західний науковий центр НАН України і МОН України, Львів), переклад здійснила Світлана Зденянчин (Львівське відділення Центру наукових досліджень і викладання іноземних мов НАН України), сприяння у реалізації проєкту – Громадська організація «Україна-Європа-Світ» (Львів).
Є.З.: Шановний професоре Гоффман, щиро вдячні за можливість з Вами поспілкуватися. Ваша авторитетна думка буде цікава і корисна українському суспільству й, особливо, студентам та молодим людям, у час агресивної війни з боку Росії на українській суверенній території.
У грудні 2013 року Ви були одним з підписантів звернення світових інтелектуалів на підтримку демократичних процесів Революції Гідності в Києві. У березні 2022 року Ви ініціювали підписання “Відкритого листа нобелівських лауреатів” із підтримкою українського народу та вільної незалежної держави Україна перед лицем російської агресії (на час підготовки інтерв’ю 205 підписантів), що стало унікальним заходом. Як світ та прогресивні представники суспільств, на Ваше бачення, сприймають, оцінюють і реагують на події в Україні?
Р.Г.: Для мене, споглядання розбомблених житлових кварталів Маріуполя і Харкова відразу викликало спогад про таке саме зруйнування Варшави, яку я відвідав відразу після звільнення в 1945 році. Я відчував запах зруйнованих стін, гнилої їжі, вогню, фекалій, пилу. Життя людей, невинних людей, в руїнах. Сьогодні – це жахливий результат російської агресії. Їй ніколи не здолати свободи і демократії, вільна і незалежна Україна буде жити. Але ціна цього захисту величезна, і моє серце лине до моїх українських друзів, які несуть тягар цієї ціни.
Є.З. Освітнє середовище України особливо потерпає в час бойових дій. На час нашого спілкування агресором знищено тільки українських шкіл орієнтовно 1000, бомбардуються з повітря та розстрілюються з артилерії університети та інститути (зокрема, Харкова, Маріуполя, Чернігова, багато ін.), в окупації переслідуються учителі. Значна частка учнівської та студентської молоді, викладачів евакуювалися в центральну і західну частини України або ж закордон. Проте продовжують активно навчатися, у переважній більшості дистанційно у своїх навчальних закладах. Понад те, суспільство, владні установи вже формують плани з відновлення української освітнього середовища за найкращими світовими зразками. Шановний професоре, які Ваші рекомендації, поради, а також слова підтримки можете надати українській молоді у виборюванні права на життя, навчання та її майбутнього вже після цієї війни?
Р.Г.: Українська молодь поставилась до вищої освіти з великим ентузіазмом. Так само, як і в Америці, освіта сприймалася як шлях до успіху і прогресу. А відкрите суспільство дозволяло розвивати нові галузі, від комп’ютерної науки до управління охороною здоров’я. Молоді люди України повернуться з війни з серйозним ставленням до навчання і зрілістю. Я насправді передбачаю сприятливий час для зросту освітніх установ відновленої України.
Є.З.: З прикрістю зазначу, що від російської агресії суттєво постраждали об’єкти наукової інфраструктури, зокрема, й інститути Національної академії наук України. Під загрозою опинилися мирні ядерні об’єкти енергетичної, наукової інфраструктури, руйнування яких може призвести до техногенної та екологічної катастрофи не лише регіонального, а й глобального масштабу. Яким Ви бачите ефективний механізм відновлення, фундаментом якого мають стати вітчизняні наукові спроможності, діяльності та потенціалу інституцій української академії, особливо повернення молодих науковців, із врахуванням і безпосереднім залученням досвіду та за партнерської підтримки зарубіжних академій наук?
Р.Г.: Академії наук і університети світу допоможуть вам. В короткий термін, надаючи місця українським науковцям для продовження їхніх досліджень, так і для студентів. Їхнє остаточне повернення в Україну, щоб допомогти відновленню і прогресу, – це інше питання. І тут я повинен сказати, що саме Україна – її уряд, університети і промисловість повинні будуть відіграти головну роль. І створити стимули для повернення. Це може бути зроблено.
Дозвольте навести приклад, насправді не одиничний, про такі ж руйнування, як і завдані Україні російською агресією. Такими прикладами є Тайвань і Південна Корея. Колись, тридцять років тому, вони були джерелом найкращих аспірантів у США. І більше 80% залишалися у Сполучених Штатах. Сьогодні, вони все ще є найкращими студентами, але тепер 10% залишаються тут. Чому? Тому що економіка цих країн зросла (а заодно і можливості працевлаштування) – тоді люди і повернулися.
Є.З.: Українське та глобальне суспільство стало свідком того, що сьогодні накопичені за тисячоліття надбання культури опиняються і плюндруються руками варварів. Місія прогресивного людства, зокрема і представників науки, постала важливою як ніколи. Якими мають бути запобіжники, що унеможливлюватимуть у майбутньому винищення надбань культури суспільств (в широкому визначені), втрати віри в цінності свободи й гуманізму?
Р.Г.: Так, можна уявити, що варварське знищення росіянами не лише заводів та військових баз в Україні, але й культурних пам’яток, лікарень і тисяч життів може призвести до оплакування цінності свободи і гуманізму. Я просив би молодих людей не йти цим шляхом і не піддаватися такому песимістичному настрою. Цінність свободи і демократії полягає в тому, що вона дозволяє протистояти несправедливості і злу. Навіть в Росії є багато таких, хто не вважає, що це їхня війна. Але, при репресивній системі, створеній їхнім теперішнім режимом, голоси протесту на підтримку України гостро придушуються. Я хотів би закликати молодих людей боротися за суспільство, де цього не могло би статися, де можна бути іншими.
Ви задаєте питання “Якими повинні бути превентивні заходи для унеможливлення руйнування культурних цінностей у майбутньому”. Історія дає Вам песимістичну відповідь на основі свого більш ніж 5000-річного досвіду цивілізації. На мою думку, не існує таких превентивних заходів, – коли війна входить в серця людей, злий дух бере верх і руйнує. Світовий уряд, який цінує культуру? Поки що мрія. Покарання для країн чи людей, які руйнують культурні цінності? Так, і теперішній інстинктивний остракізм російської економіки, її культури і установ (більшою частиною світу) є прикладом того. Я не впевнений, що це спрацює.
Моя особиста думка така, що зміна мусить прийти зсередини. Молодим людям – будувати свою сім’ю, спільноту, де ви живете і навчаєтесь, будувати їх згідно традиції, але відкрито до свободи слова і думки. З захистом від корупції, саме так. І від демагогів – політиків, які живуть уявною минулою величчю. Боріться за демократію. Якщо ви зможете зробити це в своїй країні, то це буде прикладом для інших, маяком для світу, де культура не буде руйнуватися.
За інформацією Західного наукового центру НАН України, МОН України та прес-служби НАН України.