Україна має багаті традиції у наукових космічних дослідженнях, наші вчені виконують цікаві та перспективні проєкти, але нам дуже потрібна загальнодержавна цільова космічна програма. Про це й не тільки йшлося на засіданні президії Національної академії наук України.
Про стан та перспективи розвитку наукових космічних досліджень в Україні доповідав голова Ради з космічних досліджень НАН України академік Ярослав Яцків.
– Мусимо визнати, що статус України як космічної держави до цього часу не визначено, – зауважив академік. – Тепер ця галузь «належить» Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості. Незважаючи на те, працюють окремі підприємства, асоціація «Космос», з 2018 року у нас немає загальнодержавної космічної програми. Не може бути космічною держава, яка не має такої програми.
Але на цьому сумному фоні є успіхи. За словами Ярослава Яцківа, дякуючи багаторічному очільнику академії Борису Патону, у нас давно існує Цільова програма НАН з наукових космічних досліджень. Вона допомогла зберегти колективи,підтримати осередки космічної науки.
Зауваживши, що космічні дослідження, це достатньо широке і багатопланове поле діяльності, Ярослав Степанович зосередив увагу на наукових космічних дослідженнях НАН, які вимагають створення наукового корисного навантаження, зокрема йшлося про проєкти «Іоносат-Мікро» і «Аерозоль-UA».
Координатором першого проєкту є Інститут космічних досліджень НАН та Державного космічного агентства України. Метою проекту є вивчення динамічних процесів в іоносфері Землі, за допомогою узгоджених космічних та наземних вимірювань, для пошуку взаємозв’язку іоносферних збурень з процесами на Сонці, в магнітосфері, атмосфері та внутрішніх оболонках Землі. Також в його рамках розроблено систему збору даних, яка буде накопичувати їх і доносити до міжнародної спільноти.
Ще один проєкт, на якому академік Яцків зосередив особливу увагу, – «Аерозоль-UA», мета якого – створення бази даних, заснованої на безперервних вимірах поляризаційних характеристик аерозольних і хмарних частинок і їх глобального розподілу в атмосфері Землі протягом тривалого проміжку часу. Ця база необхідна для визначення тимчасового і просторового розподілу фізичних характеристик та хімічного складу тропосферних і стратосферних аерозолів, а також хмарних частинок в земній атмосфері і оцінки їх впливу на погоду, клімат та ступінь забруднення навколишнього середовища.
– «Аерозоль-UA» – дуже престижний для України проєкт, – зауважив Ярослав Яцків. – Адже зміни клімату хвилюють усіх на планеті. Пропоную залучити до проєкту США, щоб в перспективі отримати кошти на виготовлення апаратури і запуск супутника. Професор Мерілендського університету Роальд Сагдєєв погодився бути співкерівником зі мною. І ми подаємо до Національної академії наук США відповідні проєкти.
І справді, переважна більшість космічних досліджень вимагає запуску апаратів зі спостережним і вимірювальним обладнанням.
«Звичайно, в рамках можливостей НАН ми не можемо зробити льотні зразки, –констатував академік Яцків. – Була надія на ухвалення загальнодержавної космічної програми і на те, що хтось з підприємств візьметься за виготовлення льотних приладів. На жаль, цього не сталось».
Зупинився Ярослав Степанович і на деяких прикладних дослідженнях, які проводить академія. Зокрема, він зауважив, що НАН – єдина установа в Україні, яка веде супровід контролю космічного простору над Україною і спостерігає за 500 об’єктами на різних орбітах. Ще одна робота, яку розпочали в НАН – українська перманентна система глобальних навігаційних супутникових систем.
Крім того, Ярослав Яцків нагадав, що Україна приєдналася до місячної програми NASA «Artemis», проте визнав, що глобально українська наука до цього не готова. Але окремі інститути НАН, зокрема Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інститут радіоастрономії, Головна астрономічна обсерваторія вже зараз здатні зробити свій внесок до цього проєкту.
Роальд Сагдєєв продовжив розповідь Ярослава Яцківа про розвиток досліджень ролі аерозолів в атмосфері Землі. Зокрема, він висловив сподівання, що експеримент, який пропонується включити до космічної програми України, започаткує регулярний міжнародний моніторинг ролі аерозолів в тепловому балансі Землі – те, без чого неможливо прогнозувати еволюцію клімату на планеті.
З участю НТТУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» КПІ були розроблені перші в світі системи супутникового зв’язку, живлення космічних апаратів, і втілено в життя великий проєкт «Енергія – Буран». Про це нагадав голова Вченої ради КПІ академік НАН Михайло Ільченко. Протягом останніх 30 років в університеті продовжують космічну діяльність, створили унікальну матеріальну базу досліджень космічної техніки.
– Створення супутників в нашому університеті ґрунтується на засадах діяльності інноваційної екосистеми «Sikorskychallenge» – це об’єднання оригінальних інженерно-технічних здобутків наукових шкіл, взаємодія з інноваційно орієнтованим бізнесом, – розповів Михайло Юхимович. – Це використання можливостей інноваційно-виробничого об’єднання «Київська політехніка» з участю семи провідних підприємств ДК «Укроборонпром» і Державного космічного агентства. Також ми тісно взаємодіємо з Радою космічних досліджень НАН.
В 2014 році, коли на орбіту було запущено перший університетський наносупутник, рішенням вченої ради КПІ була офіційно проголошена космічна програма університету, яка має на меті створення, запуск і дослідження малих космічних апаратів, а також проєктування, здійснення проєктів супутникових комунікацій, розробка та впровадження компонентів і пристроїв різного функціонального призначення.
– Наш наносупутник PolyITAN-1 вже вісім років працює на орбіті, – додав Михайло Ільченко. – Після початку війни зв’язок з ним тимчасово закритий, але апарат функціонує майже вісім років. Це світовий рекорд для апаратів такого класу. Ще один супутник – PolyITAN-2 було запущено в рамках проєкту з 38 університетами світу.
За словами академіка Ільченка, сьогодні КПІ працює над кількома затребуваними проєктами, один з них – створення наносупутника Polyitan-3PUT. Він виконується разом колегами з Познанського університету технологій. Функціонал цього апарату – спостереження за станом інфраструктури на землі: залізниць, трубопроводів, полів. Ще один проєкт – наносупутник PolyITAN-12U, який призначено для дистанційного зондування Землі з середньою просторовою розрізненістю. Він виконується за фінансування Міністерства освіти і науки і Державного космічного агентства. Функціонал цього апарату – дистанційне зондування Землі. Його розподільна здатність – 2–4 метри. Зараз триває робота над льотним зразком апарату.
Але не супутниками єдиними. Як нагадав Михайло Ільченко, в рамках міжнародного проєкту 3 жовтня 2018 року відбулась посадка посадочного модуля на астероїд. КПІ взяв участь у розробці системи терморегулювання цього модуля.
У виступі директора Інституту космічних досліджень НАН України та Державного космічного агентства України член-кореспондента НАН Олега Федорова йшлося про необхідність розроблення майбутньої стратегії космічної діяльності і взагалі космічних досліджень як таких.
– Маємо політику НАН, яка об’єктивно потребує продовження, – зауважив він. – Зараз ми переживаємо критичний момент, який потребує переосмислення всієї діяльності в цьому напрямі. Це посил і уряду, і Мінстратегпрому щодо необхідності створення Стратегії космічної діяльності України. В нас немає програми, тобто немає не лише грошей, а й ідеології розвитку космічних досліджень на рівні держави. Ми маємо окремі програми – НАН, КПІ, КБ «Південне» тощо. Нині час визначити: чи ми відновлюємо модель космічних досліджень, яка була раніше, чи створюємо нову.
Директор Інституту технічної механіки НАН України і ДКА України академік НАН України Олег Пилипенко розповів про роботи, які академія виконує в рамках генеральної угоди з ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля». Координаційна рада з виконання цих робіт збирається двічі на рік, і керівники робочих груп з конкретних напрямків доповідають про результати, отримані за попередній період, і використання цих результатів у КБ «Південне».
Навів академік Пилипенко і конкретні приклади розробок, які здійснюються в Інституті технічної механіки фахівцями КБ. Так при розробці ракети-носія «Циклон-4М» проведено аналіз її відновлювальної стійкості. Для забезпечення повздовжньої стійкості було запропоновано встановлення спеціальних пристроїв у живильній магістралі окислювача на вході до кожного з чотирьох ракетних двигунів двигунної установки першого ступеня.
Також в Інституті технічної механіки розроблено метод діагностики розрідженої замагніченої плазми і комплекс наукової апаратури для моніторингу стану іоносфери Землі. Цей метод адаптовано до умов експлуатації комплексу бортової наукової апаратури інституту, встановленої на українському супутнику «Січ-2-30».
Про спільну роботу з НАН розповідав і начальник проєктно-конструкторського бюро космічних апаратів КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля Костянтин Білоусов. Зокрема, для проєкту «Аерозоль-UA» КБ розробило власну перспективну космічну платформу, яку можна буде використовувати не лише для наукових досліджень, але й для інших завдань.
– Крім того, КБ «Південне», будучи в тренді світової космічної науки, запропонувало до проєкту космічної програми супутники, які можуть бути використані для дослідження Місяця, а також декілька платформ, які можуть доставити корисне навантаження до його орбіти, – додав Костянтин Білоусов.
Як резюмував президент НАН академік Анатолій Загородній, протягом останніх років рівень діяльності в Україні з дослідження та використання космічного простору дещо знизився. Сьогодні НАН – чи не єдина інституція, яка має цільову програму з наукових космічних досліджень.
«Ми й надалі будемо підтримувати цю діяльність, – запевнив Анатолій Глібович. – Ми розуміємо, що війна, з одного боку, суттєво ускладнює наукову роботу, а з іншого – наші вчені, які виїхали за кордон, і ті, хто працює в Україні і має широкі міжнародні зв’язки, можуть використовувати можливості розширення міжнародної співпраці для того, щоб стан справ в наукових космічних дослідженнях покращувався».
Учасники засідання неодноразово наголошували, що наукові космічні дослідження разом з вирішенням питань фундаментальних і прикладних проблем, які виникають при розробці сучасних зразків ракетно-космічної техніки можуть бути одними пріоритетних завдань НАН як сьогодні, так і в повоєнний період.
Підготував Дмитро ШУЛІКІН