Внаслідок війни українські університети стикнулись з величезним масивом викликів: від необхідності повної евакуації до зменшення контингенту студентів. Під час онлайн-дискусій у рамках дослідження Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія» «Університети в облозі: виклики для української системи вищої освіти після повномасштабного вторгнення росії в Україну» своїм досвідом поділилися переміщені ЗВО і виші, розташовані «на лінії вогню». Так, учасники намагались віднайти рецепти — як допомогти університетам, які опинились у непростій ситуації.
Звісно, переміщення не може не впливати на життєдіяльність університету і відповідно — на якість освіти. Цю думку неодноразово висловлювали учасники обговорення.
Головне не стіни, а люди
— Безперечно, об’єктивні обставини впливають на якість, — зауважив ректор Маріупольського державного університету Микола Трофименко. — Ми втратили нашу матеріально-технічну, лабораторну базу. Але ми просуваємо тезу, що в університеті головне не стіни, а люди. Ми в повному обсязі відновили навчальний процес, у нас стали до роботи всі викладачі, абсолютна більшість студентів, і університет не відчув суттєвих втрат у плані якості викладання. Щодо матеріально-технічної бази, то ми сьогодні активно працюємо з донорами для відновлення наших лабораторій. Також для нас нині є можливість інтернаціоналізувати наші освітні програми, зробити їх якісними, конкурентоздатними. Можливості для учасників освітнього процесу великі — від мобільності до потужних грантових програм наукових досліджень.
Ректор Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, голова ради ректорів переміщених ЗВО України Ольга Поркуян погоджується з колегою.
— На мою думку, якість забезпечується насамперед добре налагодженою системою, тобто процедурами, які запроваджені в університеті, — зауважила пані Ольга. — З іншого боку, я розумію, що нашим студентам, які перебувають у важких побутових умовах, тепер набагато важче опановувати матеріал, аніж це було в мирний час. Але те, що система налагоджена, дає впевненість у тому, що ми зможемо забезпечити необхідну якість освітнього процесу в нашому університеті. Я розумію, що потрібні роки, щоб відбудувати наш виш, адже всі корпуси зруйновані. Тож сьогодні потрібна нова стратегія — зараз ми над нею працюємо. Передусім вона спрямована на інтернаціоналізацію, зміцнення зв’язків із закордонними партнерами, завдяки чому ми можемо черпати ідеї й для підвищення якості освіти.
Перевірка автономії
На думку генерального директора Директорату фахової передвищої, вищої освіти МОН Олега Шарова, перші дні повномасштабного вторгнення стали перевіркою університетської автономії, яка запроваджувалась з 2014 року, у максимально екстремальних умовах. — Цю перевірку пройшли фактично всі університети, — зауважив він. —Кожен реагував по-своєму — залежно від ситуації. Але, скажімо, того, що відбулось з Херсоном, точно ніхто ні в яких сценаріях розрахувати не міг.Спочатку в цій ситуації виявилось простіше університетам Луганської й Донецької областей — у них було трохи більше часу на те, щоб зробити відповідні дії для переміщення. Плюс у багатьох вишів, окрім маріупольських, уже був досвід такого переміщення. Складніше довелось університетам півдня Запорізької й Херсонської областей.Ректор ХДУ Олександр Співаковський вважає, що якби було зроблено висновки з подій восьмирічної давнини, то сьогодні багато кроків здійснювалося б автоматично. На його думку, на державному рівні слід розробити чіткі алгоритми, яким чином повинно відбуватись переміщення ресурсів — людських, фінансових, матеріальних тощо. Нагадаємо, що ХДУ нині працює в Івано-Франківську — на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Втримати людей
Олександр Володимирович переконаний, що вже сьогодні необхідно окреслити плани з розбудови інфраструктури людських ресурсів після закінчення війни. «Має бути чітке розуміння, що і як ми будемо робити конкретно — в Маріуполі, Бердянську, Мелітополі, Херсоні і т.д., — наголошує Олександр Володимирович. — Сценарії можуть бути різними, але вже зараз слід будувати алгоритми таких дій».
Ректор Сумського державного університету Василь Карпуша порушив проблему відтоку людського капіталу. «Більш ніж половина співробітників СумДУ володіють іноземною мовою на рівні B2, брали участь у виконанні грантів, мають міжнародний досвід, — розповів ректор. — На жаль, почався процес, коли науково-педагогічні працівники, які мають відповідні контакти, відносно легко можуть знайти собі роботу в європейських університетах. Втримати таких працівників — доволі непросте завдання».
Цьогоріч виші не доберуть контрактників, особливо ті, що розташовані у прифронтових регіонах.
«Зараз ми орієнтовані на диверсифікацію надходжень, на утримання наших працівників, — наголосив Василь Карпуша. — Університет нещодавно виграв 11 проєктів напряму «Жан Моне» програми «Еразмус+». СумДУ цього року вдалося збільшити обсяг наукових досліджень. Це фінансова підтримка колег і сприяння тому, щоб наш університет був успішним.
Майданчики за кордоном
10% майна Харківського національного університету імені Василя Каразіна втрачено — це десятки мільйонів євро. Але попри все виш продовжує працювати в Харкові. Так, без фізичної присутності великої кількості студентів і викладачів,але працює і приймальна комісія, керівники підрозділів і факультетів.
— Втрати є, але ми не стоїмо на місці, — розповідає проректор ХНУ з науково-педагогічної роботи Анатолій Бабічев. — Мені здається, що в нас сьогодні з’явилось більше можливостей, аніж було раніше. Ми почали шукати й щодня знаходимо нових друзів, партнерів. Наші асоціації випускників, які перебувають на різних континентах — усі вони почали брати активну участь у житті університету. Це не лише кошти на гуманітарні місії (і їжа, і будівельні матеріали, і ліки, й евакуація співробітників), а й нові освітні та наукові проєкти.
Болюча проблема, яку порушив Анатолій Бабічев: підготовка за спеціальностями, за якими неможливо нормально навчати лише в онлайн-режимі — йдеться і про фізиків, і про хіміків, і про біологів. І,звісно, про майбутніх медиків, яких у ХНУ навчається майже 5 тисяч. Тож вирішили піти шляхом відкриття представництв за кордоном.
— Інфраструктуру відбудують, але люди повертатимуться не один рік, — зауважує проректор. — Тому будемо створювати нові майданчики, зокрема для тих, хто перебуває в інших регіонах України або за її межами. Сподіваюсь, що нормативна база буде вдосконалена таким чином, щоб дозволити нам відкривати філії за кордоном.
Кроки для допомоги
Яку ще допомогу від держави — від удосконалення нормативної бази до конкретних заходів — можна було б очікувати університетам, щоб пом’якшити вплив війни?У цьому контексті цікаву думку висловив Василь Карпуша. Він вважає, що призупинення урядової постанови про індикативну собівартість — це неправильний крок. «Якщо набирати багато «дешевих» студентів, то університет стає біднішим, — зауважив ректор. — Не можна забезпечити повноцінне навчання за 10 тисяч на рік». Серед можливих кроків допомоги перший проректор Чорноморського національного університету імені Петра Могили Юрій Котляр називає запровадження загальнодержавної програми будівництва в закладах освіти укриттів, які відповідають сучасним нормам безпеки. «Постраждалі виші, які розташовані на лінії вогню, фінансово не потягнуть таке будівництво», — констатує перший проректор.
Аспекти акредитації
На думку Юрія Котляра, через погіршення матеріального стану інфраструктури виші на лінії вогню не зможуть нормально пройти акредитацію, тож потрібно продовжити акредитації на три роки.
Нагадаємо, що у березні МОН і Кабмін підтримали ініціативу Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти й терміново видали постанову № 295, яка дала змогу спростити систему акредитації й закінчити акредитаційний цикл, який почали університети (а це понад тисяча освітніх програм).
— Березнева постанова не враховувала реалій часу, — вважає Юрій Котляр. — Треба продовжити акредитації щонайменше на три роки. Навіть якщо війна невдовзі закінчиться, відновлення вишів займе певний період.
Під час дискусії голова НАЗЯВО Андрій Бутенко розповів про розроблення Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти в умовах воєнного стану, що повноцінно врахує усі особливості та можливі труднощі процесу. Водночас проводяться дискусії з представниками органів влади, роботодавцями, фаховою спільнотою.
Також у НАЗЯВО запропонували, щоб університет сам міг визначити, в якому порядку проходити акредитацію. «Наприклад, якщо він зараз не може цього зробити — в нього пошкоджена матеріально-технічна база, є проблеми з колективом тощо, то пропонується надати вишу право звернутись до Нацагентства і заявити, що цьогоріч він хоче пройти акредитацію за спрощеною процедурою, як це дозволяє постанова КМУ, але — на один рік і безкоштовно».
Андрій Бутенко визнає, що цього року грошей в освіті бракуватиме в усіх — і у вишів, які залишили власні домівки, і у ЗВО в умовно безпечних регіонах, тож сплачувати повну вартість акредитації мало хто зможе. Тому в НАЗЯВО пропонують для університетів, які спроможні сплатити за акредитацію і прагнутимуть отримати повноцінну акредитаційну експертизу, зменшити ціну приблизно вдвічі.
Вступна кампанія
Цю вступну кампанію важко порівнювати з торішньою. Учасники дискусії поділились очікуваннями від цьогорічного набору.
— Наше найперше завдання — зберегти колектив університету, наших викладачів—для того, щоб пережити цей страшний рік, — зауважив Анатолій Бабічев.
— Минулого року в нас було 32 тисячі заяв. Цьогоріч не варто очікувати таких цифр. Проте кожний факультет, інститут намагається зробити так, щоб максимально забезпечувати навантаженням наших викладачів. Тому головна мета — зберегти університет і надавати якісну освіту. Маємо забезпечити таку підготовку, щоб вона хоча б частково могла замінити той комфорт, який міг би бути при навчанні наших студентів в очному режимі. Для цього вступаємо в колаборації з європейськими й американськими університетами. Навіть попри зниження кількості заяв, Василь Карпуша відзначив певні позитивні моменти у цьогорічній вступній кампанії. Зокрема, як завжди, в абітурієнтів є інтерес до комп’ютерних наук, медичних спеціальностей.
Щодо останніх, то цьогоріч підтягнулись абітурієнти, які у минулі роки не мали 150 балів. Так само як і колеги-каразінці, СумДУ намагається створювати майданчики, адже деякі країни ухвалюють рішення, що диплом, який буде отримано онлайн,вони не визнаватимуть.
Замість післямови
Загалом у вишах добре усвідомлюють ситуацію, що склалася, і розуміють, що додаткових бюджетних коштів очікувати не варто. Але практично всі доповідачі наголошували, що готові заробляти гроші навіть у цих умовах. У кожного університету і під час війни є цікаві проєкти, міжнародні гранти тощо. «Головне, щоб була можливість реалізовувати всі свої плани й бажання, щоб нам не заважали, — наголошує Анатолій Бабічев. — Тоді не лише виживемо, а й будемо зростати,принаймні в науці — точно».Що ж може завадити, окрім війни? Доведеться добре попрацювати, щоб втримати найздібніших студентів, адже наші закордонні партнери побачили, що вони мають досить високий рівень. Можливим виходом можуть стати подвійні дипломи. Ще один виклик, який окреслила наукова директорка Школи політичної аналітики НаУКМА Анна Осипчук: в умовах дефіциту бюджетних коштів університети не надто автономні навіть у використанні грошей, які самі заробили. «Було б добре, якби ми вийшли з війни з розумінням на рівні держави, що потрібна реальна автономія університетів, насамперед фінансова», — резюмувала вона.Дмитро ШУЛІКІНГазета «Світ», № 31 – 32 2022 р.
Читайте також: