Переможна Україна: виклики, можливості, «Червоні лінії»

Програми відновлення та розвитку України мають ґрунтуватися на чіткому баченні обрисів майбутнього. У цьому переконані науковці НАН України. Вчені відділення економіки академії розробили візію «Повоєнне відродження України», у якій визначено ключові можливості, загрози й виклики майбутньому; напрямки відродження України та бачення подальших дій.
Днями академік-секретар відділення економіки НАН України Елла Лібанова представила візію на Президії НАН України.

ФУНДАМЕНТ ВІДРОДЖЕННЯ
За задумом учених, повоєнне відродження має будуватися на фундаменті, який має кілька складових. Перша і найважливіша — національна безпека. Як пояснила науковиця, йдеться не тільки про «оборонку» чи ВПК, а про безпеку в широкому розумінні (зокрема, і про міжнародні гарантії). Якщо наша країна не буде в безпеці, жодні плани відбудови не матимуть сенсу.
Наступні складові фундаменту відновлення — економіка, довкілля, соціальне середовище тощо.
— На соціальне середовище потрібно звернути особливу увагу, — зазначила доповідачка. — У березні 2022 року в Україні не було зброї, але було шалене бажання відстояти свій дім і свою країну. Соціопсихологічні настрої дуже важливі!
У 2022 році українці продемонстрували готовність об’єднуватися заради перемоги. Люди підтримують ЗСУ, займаються волонтерською діяльністю, допомагають знайомим та незнайомим.
Для того, щоб запобігти песимізму у суспільній свідомості, вчені радять більше комунікувати з людьми, пояснювати, що після завершення воєнних дій економічна ситуація, соціальний захист та побутове забезпечення почнуть поліпшуватися. «Експерти, журналісти, представники органів місцевого самоврядування мають наголошувати на перспективах швидких позитивних зрушень у повоєнний період», — йдеться у візії.
Поліпшити соціально-психологічні настрої допоможе початок відновлення країни (навіть під час продовження воєнних дій), а також наміри міжнародної спільноти покарати країну-агресора, підтримка країн-союзників, перспективи євроінтеграції.
— Дуже важливо, що психологія меншовартості змінюється на психологію переможця, — наголосила Елла Марленівна. — Ми завжди вважали, що гірші за інших, гірше освічені, гірше працюємо, але виявилося, що це не так. Українці все можуть, усе вміють (і передусім — бити ворога), ми — справжні переможці.

РИЗИКИ ТА ЗАГРОЗИ
Нині Україна має і ключові можливості, і системні виклики.
Найперший виклик — геополітичне становище (маємо думати, як розбудовувати країну поруч з агресивним сусідом, де розміщувати стратегічні об’єкти, як розвивати традиційно індустріальні Схід і Південь).
Наступним викликом (і навіть загрозою майбутньому) вчені вважають систему управління. «За всіма рейтингами, Україна має преференції за якістю робочої сили і водночас пасе задніх за якістю управління», — наголосила доповідачка.
У візії зазначено, що на ефективність системи державного управління позитивно вплинула реформа децентралізації. Зміцнилася фінансова спроможність територіальних громад, започатковано економічний розвиток місцевих спільнот.
На черзі — реформа системи органів центральної влади, оптимізація їхньої структури та посилення вимог до кадрового забезпечення. «Має бути мінімізовано персональне втручання в процеси управління з будь-якого боку (і з боку чиновника, і з боку бізнесу)», — додала Елла Марленівна.
Викликом є територіальні, економічні, демографічні, екологічні диспропорції (логічно було б переміщувати виробництво і людей на захід країни, однак екологічна місткість західних областей дуже низька, і на це потрібно зважати).
Викликом є також те, що чимало людей не готові до змін і досі перебувають під впливом активної російської пропаганди.
— Багато залежить від того, чи збережеться вплив країни-агресора на території, які були під окупацією та на всі інші, — зазначила доповідачка. — А також — чи зможуть українці остаточно подолати патерналістські настрої. Чи зрозуміють, що самі відповідають за свій добробут, за життя своїх дітей і суспільство в цілому.

КЛЮЧОВІ МОЖЛИВОСТІ
Соціологічні опитування показують, що 74 відсотки українців упевнені, що Україна рухається в правильному напрямку (торік таких було 34 відсотки). Ця національна єдність і довіра до влади є безумовною перевагою українського суспільства.
Ключовою можливістю (або ж викликом, який ми не зуміємо подолати), на думку науковців, може стати новий суспільний договір. До війни українці погоджувалися з існуванням корупції. Але рух уперед можливий, якщо в новому суспільному договорі буде нульова толерантність до порушення законів (включно з корупцією).
Війна дає змогу державному апарату «обнулити» стосунки з великим бізнесом, скасувати пільги, відмовитися від неформальних моделей взаємовідносин. Важливо не допустити жодного випадку відновлення довоєнної практики взаємодії з бізнесом — корупції, створення «особливих» умов, зловживань, податкової тінізації. У візії наголошується, що корупція є одним із проявів та ключових механізмів тоталітарної держави, де економічні преференції надаються за особисту відданість вищому керівництву, а їх позбавлення є інструментом покарання та шантажу.
Натомість у демократичному суспільстві відносини економічних суб’єктів з владою відбуваються за чинними нормами, правилами та законами. Тобто є максимально деперсоналізованими. «Потрібно вже сьогодні виробити новий суспільний договір, який спиратиметься на інститути, а не на персоналії», — зазначила науковиця.
Величезною можливістю є й міжнародна співпраця.
— Без такого співробітництва ми нічого не зможемо зробити в повоєнний період, — застерегла доповідачка. — Але! Міжнародна співпраця має враховувати принципово новий імідж України. Ми не тільки реципієнти, а й партнери. Я абсолютно впевнена, що «план Маршалла» для України буде й ми маємо долучитися до його розроблення, аби він працював у наших інтересах.

НАПРЯМКИ ВІДБУДОВИ
Науковці виокремили вісім напрямків майбутнього відродження країни. Це: забезпечення національної безпеки та оборони; розбудова критичної інфраструктури; розбудова конкурентної стійкої економіки; інтегрований розвиток територій; трансформація ринків праці; відновлення довкілля; поєднання неухильного дотримання законів із революційними зрушеннями; демографічне відродження; становлення нової якості життя.
Вчені «прописали», який вигляд матиме кожен напрямок після перемоги (наприклад, у 2030 році), визначили, які зміни потрібно здійснити.
— Результатом відновлення країни має стати висока якість життя, — переконана доповідачка. — Успішність країни визначається не показником ВВП на душу населення (хоч яким важливим він є), не дефіцитністю чи бездефіцитністю бюджету, не рівнем інфляції тощо. Успішність визначається лише якістю життя в цій країні.
Життя українців у 2020 році науковці бачать гідним і заможним, на рівні східноєвропейських країн (наприклад — Чехії й Естонії). Мінімальна заробітна плата складатиме 450–500 євро.
Модель нової якості життя включатиме такі складові: доступні якісні медичні послуги; сучасну освітню систему та конкурентні освітні програми; кращі житлові умови й доступність житла; розвинену інфраструктуру населених пунктів; екологічно безпечне середовище проживання; безпечне соціальне середовище; нову модель споживання та умови для здорового способу життя.
Для того, щоб нова якість життя стала можливою, необхідно багато чого змінити. Зокрема, у системі охорони здоров’я акцент має бути зроблено на розвинені мережі реабілітаційних центрів та послуг. (Вплив війни на психологічне та фізичне здоров’я українців відчуватиметься впродовж десятиліть).
— Хочу звернути увагу й на новий підхід у житловій політиці, — наголосила Елла Марленівна. — Має розпочатися масштабне будівництво муніципального орендного житла, і не лише у великих, а й у малих населених пунктах.
Розв’язувати житлову проблему на звільнених територіях, на думку науковців, можна за допомогою надання пільгових кредитів, низьких іпотечних позик, цільової допомоги міжнародних та іноземних організацій.
Вчені окреслили також червоні лінії, які не можна перетинати. Вони застерегли від відтермінування якісних змін у соціальній сфері (зокрема, відкладення реформи української школи, перебудови системи надання соціальних послуг вразливим верствам тощо).
Візія попереджає, що в місцях масової чи локальної житлової забудови на деокупованих територіях чи територіях, які зазнали значних руйнувань, не можна будувати винятково дешеве соціальне житло. Таке будівництво може призвести до виникнення осередків бідності та кримінально небезпечних кварталів.
Також учені застерігають від ігнорування будівництва укриттів після закінчення війни. Обладнання укриттів у приватних помешканнях, офісах та закладах соціальної інфраструктури має стати обов’язковою вимогою для їх експлуатації.
— Якою буде повоєнна Україна? — запитує насамкінець доповідачка. — Ми впевнені, що переможна Україна — це східноєвропейський центр гідності та справедливості, свободи і єдності, де ніхто не залишається осторонь. Цей центр буде побудовано на фундаменті конкурентної економіки, відновлення довкілля та ефективного управління. Ви можете сказати, що це мрія. Так! Але якщо ми не мріятимемо, то, образно кажучи, і не літатимемо.

ДАЛІ — БУДЕ СКЛАДНІШЕ
Обговорення доповіді показало, що тема відродження справді на часі. І дуже важливо об’єднати зусилля науковців, управлінців та громадськості.
Заступниця міністра економіки Тетяна Бережна розповіла, що бачення вчених щодо подолання викликів безробіття (викладене у напрямках відродження країни) цілковито збігається з трудовою реформою, яку ініціює міністерство.
— Реформа передбачає лібералізацію та розширення індивідуально-договірного регулювання трудових відносин, — розповіла Тетяна Василівна. — Зокрема, запроваджується принцип свободи трудового договору. Сторони зможуть додавати до договору особливі умови (наприклад, умови про дистанційну роботу, роботу з нефіксованим робочим часом тощо). Ми працюємо над новим законом про працю, який відповідатиме на ці виклики.
Директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Олег Рафальський подякував авторам доповіді за те, що вони вдихають у суспільство настрої оптимізму й впевненості в перемозі. Водночас він нагадав, що правовим актом суспільного договору є Конституція. В умовах повоєнних труднощів розпочинати новий конституційний процес доволі ризиковано.
Суспільного консенсусу можна досягти й у форматі умовного загальнонаціонального столу. На думку Олега Рафальського, метафорично національним круглим столом можна вважати парламент України. Однак в умовах війни, коли влада концентрується в руках президента, голос парламенту стає тихішим (та й населення звикає персоніфікувати владу). Є небезпека, що ця тенденція може еволюціонувати в бік авторитарної демократії, або й просто авторитаризму.
— Розмірковуючи про майбутнє, потрібно пам’ятати про алгоритм спрямування політичної системи лише у бік моделі, яка визначена чинною Конституцією, — наголосив Олег Олексійович.
Світлана ГАЛАТА

Читайте також: