Вуглеводневий потенціал наших надр

Україна є великою нафтогазовою державою, навіть попри те, що власний видобуток вуглеводнів повністю не покриває її потреб. Маємо три нафтогазоносні регіони й понад чотири сотні родовищ. Які вуглеводневі перспективи глибинна геофізика вбачає у Карпатському та Чорноморському регіонах? Про це на засіданні Президії Національної академії наук України розповіла старша наукова співробітниця Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАНУ Ганна Муровська.
Нині найбільше вуглеводнів видобувають на Сході України, друге місце посідає Захід нашої країни, а Південний регіон поки є третім і найбільш перспективним.\

Як нагадала Ганна Муровська, Карпатський нафтогазоносний регіон є найстарішим в Україні. Галичина на початку XX століття була в трійці перших нафтовидобувних регіонів світу (разом з Техасом та Баку).
Дашавське газове родовище, відкрите у 1921 році, було найбільшим на той час в Європі та постачало газ до Києва, Москви, Мінська і Польщі. З введенням в експлуатацію Дашавського родовища та низки регіональних газогонів була започаткована газова промисловість та газотранспортна система України.
Науковиця констатує: нині через об’єктивні та суб’єктивні причини Україна не забезпечує власні потреби у газі та нафті, а їхній видобуток стрімко знижується, починаючи з 70-х років минулого століття. Старі родовища вже виснажені, а нові потужні не відкриваються внаслідок скорочення обсягів пошуково-розвідувальних робіт та пошукового буріння.
— Проте, за оцінками геологів, у надрах України є величезні перспективні ресурси нафти й газу, які в одиницях умовного палива (4,5 млрд у. п.) вдвічі перевищують обсяг вже видобутих за всю історію нафтогазової промисловості України (2,4 млрд у. п.), — наголошує Ганна Муровська.
Одним з найбільш перспективних напрямів нарощування запасів вуглеводневої сировини у світі є освоєння глибоких і надглибоких родовищ. — Оцінки світових ресурсів вуглеводнів стрімко змінюються, — розповіла науковиця. — Лише 30 років тому у світі було уявлення про близьку виснаженість запасів родовищ. Ніхто тоді не міг передбачити стрімкого злету оцінок світових ресурсів нафти (понад 800 млрд тонн) і газу (понад 900 трлн кубометрів), що насамперед пов’язано з відкриттями низки гігантських родовищ на великих і надвеликих глибинах у Мексиканській затоці, Південно-Каспійській западині, Перській затоці тощо. Наприклад, родовище Тайбер у Мексиканській затоці розташоване на глибині 10629 м і має запаси 475 млн тонн нафти, а гігантське родовище Шенандоа (глибина 9150 м) має запаси до 2 млрд тонн. Тому геолого-геофізичне вивчення глибинної будови нафтогазоносних регіонів, зокрема й наших, набуває ще більшої актуальності.
В Інституті геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України в рамках міжнародних проєктів уже протягом 25 років виконуються сейсмічні дослідження глибин Землі методом глибинного сейсмічного зондування. Отримані результати дали змогу на сучасному рівні вивчити будову і геодинаміку літосфери території України та суміжних країн до глибини 70 кілометрів.
Як пояснила науковиця, принцип глибинного сейсмічного зондування полягає в тому, що сейсмічні хвилі, які ініціюються в пунктах вибухів, проходять крізь товщу земної кори, заломлюються і відбиваються від меж шарів, повертаються на поверхню та фіксуються сейсмічними станціями.
Дослідження, які було проведено в Інституті геофізики щодо глибинної будови, також дали змогу зробити певні висновки щодо локалізації покладів вуглеводнів та їхнього зв’язку з глибинною структурою літосфери.
Як зауважила науковиця, більшість відомих нафтових, газоконденсатних та газових покладів зосереджено в межах Передкарпатського прогину та фронтальної частини Карпатської покривно-насувної споруди.
— У фундаменті Передкарпатського прогину дослідження виявили низку крутих розломів, найбільш амплітудний з яких і є, на нашу думку, шляхом міграції глибинних флюїдів, які відіграють особливу роль у формуванні нафтогазоносних басейнів, — зауважила Ганна Муровська.

Також вона додала, що над зоною зчленування різних за віком та розвитком структурних одиниць, котрі лежать у фундаменті Карпат, за 600 мільйонів років сформувався тришаровий осадовий басейн, який сягає глибини близько 20 кілометрів і може бути потенційним джерелом нафти та газу, і з якого здійснюється міграція газів та флюїдів у більш поверхневі горизонти.
Ганна Муровська також розповіла про співвідношення родовищ покладів нафти та газу з гравітаційним полем. Зокрема, ці поклади збігаються з від’ємною гравітаційною аномалією. «Ця аномалія свідчить, що земна кора й осадові шари в цьому районі розущільнені, — додала науковиця. — Це означає, що ці шари можуть бути резервуарами флюїдів та вуглеводнів».
Щодо Закарпатського прогину, то тут науковці досліджують зони зниженої швидкості у земній корі — це характерна риса його будови. «І хоча в межах прогину відомо про чотири невеликих родовища метану, проте наші дослідження дають змогу стверджувати про його високий вуглеводневий потенціал, особливо на глибинних рівнях (5–17 км), які можуть бути потужними резервуарами вуглеводнів», — зауважила Ганна Муровська.
Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна провінція є найменш освоєною і найбільш перспективною. Вона охоплює Західне та Північне Причорномор’я, Північне Приазов’я, українські зони Чорного та Азовського морів.
Як констатувала доповідачка, захоплення росією основної частини Азово-Чорноморського регіону, найбільшого за площею, з найбільшими нерозвіданими запасами — це величезна втрата для України, а основні геопошукові роботи доцільно відтермінувати до закінчення війни.
— Локалізація родовищ Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області також корелюється з зонами глибинних розломів, — зауважила Ганна Муровська. — Більшість родовищ нафти та газу розташовано в зоні зчленування древньої Східноєвропейської та молодої Скіфської платформ. Ця зона контакту має складний характер. Це розгалужена система розломів, западин, валів. Розломи слугують шляхами міграції глибинних флюїдів, а структури осадового чохла — пастками для скупчення газу й нафти.
Підсумовуючи, доповідачка зауважила, що розміщення покладів нафти й газу Карпатського та Чорноморського регіонів пов’язані як зі структурою верхнього осадового шару, так і з глибинними розломами, які сягають мантії Землі. Найбільш перспективним об’єктом подальшого дослідження методами глибинної геофізики, на думку науковців, видається Закарпатський прогин, де зони зниженої швидкості та пористості спостерігаються, починаючи з глибини 5 км. Щодо Азово-Чорноморського регіону, то з метою раціонального планування робіт з вивчення його нафтогазоносності в недалекому майбутньому слід провести інтерпретацію наявних геолого-геофізичних матеріалів.
На думку головного наукового співробітника Інституту геологічних наук НАНУ академіка Олександра Лукіна, інформацію, яку наведено в доповіді, можна розглядати як незалежне підтвердження потужного вуглеводневого потенціалу, який характерний для всіх трьох регіонів. Також академік зауважив, що найбільш важливий результат у світлі практичної нафтогазоносності отримано в Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області, де відкрито близько 50 родовищ з покладами на глибинах від 5,5 до 6,5 км.

«Найбільш актуальною проблемою є виділення, зокрема на підставі даних глибинної геофізики, зон інтенсивного газонакопичення, які характерні для всіх трьох регіонів», — додав академік Лукін.
— Неодноразові повідомлення в науковій літературі нашого провідного вченого в галузі нафтогазової геології Олександра Лукіна засвідчують, що основним напрямком робіт у контексті швидкого нарощування розвіданих запасів нафти й газу має бути освоєння великих глибин (5,5–6 км) у межах відомих нафтогазоносних провінцій України, — зауважив президент НАН академік Анатолій Загородній. — Ця думка знаходить теоретичне підтвердження й у дослідженнях, про які розповіла Ганна Муровська.

Президент НАН переконаний, що для науковців академії є великий потенціал у дослідженнях покладів вуглеводнів на великих глибинах. Але навіть попри те, що об’єктивні обставини не дають державі можливості розвивати видобуток і знаходити нові джерела нафти й газу, про дослідження, які виконано в Інституті геофізики, потрібно говорити на всіх рівнях, доводити їхні результати до органів влади, а також — надавати рекомендації щодо їхнього можливого використання.

Підготував Дмитро ШУЛІКІН

Читайте також: