Члени Робочої групи НАН України з аналізу наслідків руйнування греблі Каховської ГЕС прокоментували оприлюднену у нашому виданні статтю завідувача відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України академіка НАН України Якова Дідуха «Якою буде доля Каховського моря?», в якій висвітлено бачення щодо впливу цього терористичного акту на довкілля Півдня України.
Нижче наводимо коментарі до цієї статті від деяких членів Робочої групи НАН України з аналізу наслідків руйнування греблі Каховської ГЕС.
Сергій Афанасьєв,
директор Інституту гідробіології НАН України,
член-кореспондент НАН України
Екосистемні послуги водосховища на одиницю поверхні щонайменше вдвічі перевищують екопослуги від річки чи озера та майже у 25 разів – від пасовиськ. 2020 року Міністерство навколишнього середовища, продовольства та сільських справ Великої Британії здійснювало комплексне дослідження з оцінки екосистемних послуг, що охоплювало понад 25 типових послуг, які надають середовища існування й екосистеми – від їжі, генетичних ресурсів, біорізноманіття, регулювання клімату до естетичних вражень і полювання. Це дослідження розглядало широкий спектр екосистем – від відкритого океану, коралових рифів до мангрових лісів, боліт і прісноводних водно-болотних угідь. Середнє значення набору екосистемних послуг для всіх типів екосистем розраховано в сумі $3500/га/рік [у доларах США станом на 2020 рік]. Цифри варіювалися від 119 000 доларів США/га/рік для тропічних лісів до 1600 доларів США/га/рік для пасовищ. Цифрами, які докладніше відображають екосистеми України, є значення екосистемних послуг для прибережних і внутрішніх водно-болотних угідь (водосховища належать саме до них), – це 49 000 доларів США/га/рік; пасовищ і лук – 8000 доларів США/га/рік; річок і озер – 20 700 доларів США/га/рік.
До речі, зв’язування вуглецю у черепашках молюсків (наприклад дрейссени, якої в Каховському водосховищі понад 500 тис. тон), а потім захоронення у донних відкладах – це найефективніший шлях депонування вуглецю з тих, що існують у природі. Продукування кисню за рахунок фітопланктону значно перевищує ефективність цього процесу в тропічних лісах Амазонії (які називають «легенями планети»). Тож питання екопослуг без урахування екопослуг, які надає власне водосховище, абсолютно некоректне.
Володимир Осадчий,
директор Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України,
член-кореспондент НАН України
Не слід забувати, що південна частина України вкрита родючими землями, але брак водних ресурсів не давав змоги отримувати стійкі високі врожаї. Ця зона зазвичай вважалася зоною ризикованого землеробства. Водні ресурси Каховського водоймища забезпечили водою сільськогосподарське виробництво. На базі водосховища було створено найбільшу в Європі Каховську меліоративну систему. Воду для зрошення подавали з Каховського магістрального каналу та Північно-Рогачинської зрошувальної системи. Мережею місцевих зрошувальних каналів вода надходила до Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей, Північно-Кримським каналом – до нашого Криму.
Щодо енергетичних потреб. На водосховищі працювала Каховська ГЕС. Попри те, що її потужність становила лише 335 МВт, вона використовувалася для регулювання пікових навантажень на енергомережу. На лівому березі Каховського водосховища працювала на потреби України найбільша в Європі Запорізька АЕС потужністю 6000.0 МВт. Поруч – потужна Запорізька ТЕС. На все це потрібно зважати, обираючи варіанти «за» чи «проти» відновлення Каховського водосховища та Каховської ГЕС.
Лише після багатофакторного аналізу, що містить економічний та екологічний складники, можна ухвалювати відповідне рішення. Маємо виключити всі можливі ризики – соціальні, економічні й екологічні.
Про ризики. Поза сумнівом, наша країна, що має колосальний науковий, технологічний і природний потенціал, розвиватиме високотехнологічне виробництво й ефективне сільське господарство з кінцевим переробленням продукції, яка дає високу додаткову вартість. У південних регіонах нашої країни чинником, що обмежує та стримує економічне зростання, є дефіцит водних ресурсів. Нехтування цим чинником в умовах кліматичних змін може призвести до колосальних економічних втрат і соціальних негараздів. Уявімо собі 2020 рік без каскаду дніпровських водосховищ. Цей рік був найпосушливішим для річок басейну Дніпра за весь період інструментальних спостережень, починаючи з 1895 року. За нинішнього рівня нашого господарювання нам забракло б води для питного водопостачання, промислових підприємств і сільського господарства. А з огляду на відсутність відповідних очисних споруд у містах, ми «задихнулися б у своїх недостатньо очищених стічних водах». Не продовжуватиму дискусію про величезні збитки в цьому разі для екосистеми дніпровських водосховищ, включно з Каховським. В Європі, готуючи плани управління річковими басейнами, давно враховують чинник кліматичних змін. А ми – за два кроки від Євросоюзу.
Хочу також відзначити, що високі витрати на енергію під час переходу на «чисті джерела» потребують виважених підходів до ефективного використання вже наявних енергетичних потужностей. Імовірно, відновлення Каховської ГЕС і Каховського водосховища буде виправданим кроком для зміцнення економіки України та підвищення добробуту її громадян, збереження якості довкілля на рівні останніх років. Поза сумнівом, ціни на енергоносії будуть високі, а перехід на чисту енергію триватиме десятиліття і коштуватиме десятки мільярдів доларів. Але іншого шляху в нас немає. Тому перехідний період потрібно пройти з найменшими економічними втратами.
Навіть Водна рамкова директива ЄС – у разі значних економічних і соціальних вигод для населення від антропогенного перетворення водних об’єктів – допускає винятки в досягненні їхнього доброго екологічного стану. Тож маємо бути мудрі й запобігати реалізації проєктів, що суперечать соціальним і економічним вигодам.
Свою думку про екологічний складник висловлю іншим разом. Хочу привернути увагу ось до чого: чотири теплові електростанції в Рурському кам’яновугільному басейні Німеччини щорічно викидають у повітря 314 млн т. речовин-забруднювачів у перерахунок на еквівалент СО2, а вся Україна – 280,0 млн т.
Володимир Борисенко,
завідувач відділення Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України,
доктор технічних наук
Інформація, наведена у статті Якова Петровича, важлива для розгортання фахової дискусії, результати якої мають бути науковою основою для ухвалення стратегічних рішень держави про подальшу «долю Каховського моря», а не навпаки.
Деякі дані, наведені у статті (в частині, присвяченій аналізові впливу на гідроенергетику й електроенергетику України), необхідно уточнити. Скажімо, автор стверджує, що гідроелектростанції України виробляють лише 8% електроенергії. Слід зазначити, що цей показник великою мірою визначається рівнем річних опадів і в деякі роки може сягати й 12% (так було, наприклад, 2013 року). Водночас, ефективність роботи гідроелектростанцій не варто оцінювати лише в абсолютних показниках – надзвичайно важливою функцією всіх ГЕС і ГАЕС є балансування енергосистеми під час пікових навантажень.
Частка Каховської ГЕС у сумарній встановленій потужності гідроелектростанцій України становить не 0,9%, а близько 8%. Оцінюючи вартість електроенергії, потрібно враховувати, що вказана у статті ціна – 2,64 грн за 1 кВт∙год – стосується населення, дотованого державою, тоді як для промислових об’єктів і підприємств вона коливається у межах 5–6 грн. Наведена у статті вартість електроенергії, яку виробляє Каховська ГЕС, є орієнтовною, фактичну вартість слід врахувати у техніко-економічному обґрунтуванні. Ба більше, як уже згадувалося, ГЕС виробляють електроенергію в години пікових навантажень, коли її ціна є найвищою. В наведені у статті розрахунки вартості електроенергії, що вироблялася на КГЕС, вкралася прикра друкарська помилка – має йтися не про мільярди, а мільйони гривень.
Володимир Литвиненко,
директор Інституту електрофізики і радіаційних технологій НАН України,
доктор технічних наук
Робити висновки про доцільність відбудови Каховської ГЕС до з’ясування потреб ЗАЕС у воді для охолодження й резервному електроживленні для її виходу на повну потужність – передчасно. ЗАЕС проєктували з огляду на наявність Каховського водосховища. Ставок-охолоджувач, хоч і є унікальною гідротехнічною спорудою, здатною протягом певного часу автономно виконувати функцію поглинача тепла, все ж таки є відкритою системою, що потребує підживлення природною водою для зниження рівня мінералізації. Як скид води позначиться на менш ємному водоймищі – важко сказати однозначно. Але нині у світі діють нормативи менеджменту води для охолодження, які передбачають контроль за тепловим полем скидної води, впливом на біоту, поводженням із продуктами фізичної фільтрації, що накопичуються в місцях забору. Після деокупації ЗАЕС нам знадобиться, зокрема, впроваджувати подібні принципи. І це істотно впливатиме на визначення формату заходів, покликаних компенсувати шкоду від підриву Каховської ГЕС. Окремого розгляду потребує питання резервного електроживлення у разі необхідності аварійного охолодження активної зони. В таких випадках ядерне паливо має охолоджуватися протягом 72 годин. За цих обставин особливість електроенергії, що виробляється ГЕС, полягає у передбачуваності та стабільності режиму генерації, на відміну від інших, відновлювальних джерел – сонячних і вітрових.
Михайло Хвесик,
директор Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України,
академік НААН України
Стаття надає аналіз поточної екологічної ситуації, що склалася на землях зруйнованого Каховського водосховища, містить певні обрахунки, здійснені автором для встановлення співвідношення між можливими економічними (енергетичними) втратами, збитками і потенційними вигодами для суспільства від ситуації, що склалася, а також відповідні пропозиції з відновлення території водосховища.
На позитивну оцінку заслуговує застосування екосистемного підходу до визначення перспективних і оптимальних сценаріїв відновлення довкілля та спроба екосистемного оцінювання збитків, завданих навколишньому природному середовищу. Попри обмеженість застосованого підходу до визначення вартості екосистемних послуг, які територія водосховища надавала в минулому і може надавати у майбутньому (зокрема, не враховано всі ключові екосистемні послуги, серед іншого – й за їхніми видами), цей підхід заслуговує на увагу. Ба більше, оцінювання вартості екосистемних послуг під час ухвалення екологічних рішень дедалі більше інтегрується в систему управління природокористуванням у країнах Європи, що дає змогу оптимізувати використання послуг екосистем і одночасно гарантувати їх збереження, відтворення й досягненням їхньої максимальної продуктивності.
З огляду на це, вважаємо слушною пропозицію автора ухвалювати остаточне рішення, обираючи проєкт подальшого відновлення території Каховського водосховища, на підставі попередньої комплексної оцінки екосистемних послуг і за підсумками реалізації відповідного пілотного проекту.
За інформацією СПНС НОВ Президії НАН України