Коли буде створено нацпарк «Дніпровсько-Тетерівський»?
Верховна Рада України 241 голосом підтримала закон про створення парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Хоча, по правді, не тягне Межигір’я на парк-пам’ятку, та ще й загальнодержавний. Але не про це мова.
Створити парк планують з метою «охорони та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях визначних та цінних зразків паркового будівництва на території урядової резиденції «Межигір’я». (Із естетичними цінностями та цінними зразками паркового будівництва можна б так само було просперечатися).
Хіба що з науковою цінністю можна погодитися…Заступник директора Ботанічного саду ім. академіка Фоміна Віталій Коломійчук зазначає, що «у Межигір’ї є рослини, яких у ботсадах Києва немає, а загальний склад дендрофлори сягає понад 300 видів». А у відповідь на мою пропозицію порівняти Межигір’я з «Софіївкою» (понад 3 тисячі таксонів різноманітних рослин), зауважує: «У нас багато різних за архітектурою і видовим складом дендропарків і це для мене не аргумент… для чого їх порівнювати?».
… До 1935 року тут був Межигірський монастир, який того ж року зруйнували й це місце забудували держдачами вищих партійних діячів України. Отже, починаючи з 1935 року і до лютого 2014-го простий смертний сюди потрапити не міг. Після Революції гідності тут нарешті змогли побувати й екологи. Зокрема, цю територію обстежили фахівці Київського еколого-культурного центру.
«Межигір’я розташоване на правому, високому березі річки Дніпро, дуже перетнутому ярами. Берег поріс лісом, основні породи — граб, сосна, дуб, вільха, біла акація. Переважно ліс порослевий та молодий, проте є місця зі столітніми дубами й соснами. У Межигір’ї за Януковича збудовано близько десятка будівель, головне місце з яких займає палац Януковича «Хонка», зроблений з дерева. До речі, «Хонка» — це назва фінської фірми, яка виробляла всі будівельні конструкції і для цього палацу, і для будинку в резиденції «Акація». А збирали їх вже наші умільці. Навколо палацу розбито сад з екзотичних дерев з фонтанами та ставками. Це місце також огороджене ще одним парканом. Ми побачили тоді вертолітний майданчик, гараж (з десятком дорогих авто), кілька адмінбудівель, зоопарк, качину та фазанячу ферми, поле для гольфу, конеферму, набережну з рестораном, розташованим у кораблі-вітрильнику, кілька озер з качками та лебедями», — пригадує директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
Зоопарк має досить велику територією.
«Ми тоді побачили вольєри зі страусами, оленями, кабанами, муфлонами, антилопами, фазанами, але особливу цінність мали червонокнижні дрохви й сірі журавлі», — додає Борейко.
Зрозуміло, що на їхнє утримання Янукович дозволу від Мінприроди не мав.
«Ліс у Межигір’ї особливої цінності не має, у багатьох місцях він порубаний, у двох — над набережною, де зрубали дерева, вже почалися осипи. Однак нам таки вдалося знайти два дуби, один — обхватом 6,5 м (вік — 500 років) і другий — обхватом 5 м (вік — близько 400 років), а також старий клен обхватом 3,70 м і віком понад сто років. Ці дерева за всіма параметрами мають бути взяті під охорону як пам’ятки природи», — підсумовує Борейко.
Як зазначив ще один з учасників заочної дискусії Олександр Писанець, критерії «пам’яток» у нормативних документах доволі розмиті. Але тут явно проглядає політична складова рішення. А головне, що за цих обставин абсолютно ігнорується справді важлива і корисна ідея створення заповідного об’єкта на базі іншого знакового загарбання Януковича — Дніпровсько-Тетерівського заповідно-мисливського господарства, що за 60 кілометрів на північ від Києва біля села Сухолуччя. У 2012-му Київська облрада віддала 30 000 гектарів господарства в оренду на 49 років громадській організації «Товариство мисливців і рибалок «Кедр», яким керували друзі й соратники Януковича.
Екологи віддавна вимагали створити на цій території національний природний парк. Навіть домоглися внесення цього парку в перспективні плани розширення заповідного фонду України (створення національного природного парку «Дніпровсько-Тетерівський» передбачено Указом Президента України від 01.12.2008 № 1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів»). Хоча половина господарства — це штучні соснові насадження, тут також є і заплава Тетерева, і чудові береги Київського водосховища. Багата флора і фауна.
Особливу увагу ботаніків привертають тутешні болота. Зокрема, у верхів’ях річечки Жидок збереглися ще і драговини, й мочарі, й трясовини, й багна. Вони врятували чимало рідкісних рослин. Наприклад, бобівник трилистий, теліптеріс або образки болотяні.
Також на території Сухолуччя розташовані дві резиденції, споряджені за часів Януковича. Вони, як і Межигір’я, можуть приваблювати туристів як зразок нечуваного марнотратства і гидотної розкоші. Це «Острів» або ж «Дім мисливця» і «Акація», або ж «Дім рибалки». Після Революції гідності резиденції певний час слугували прихистком для різних структур та організацій. А потім залишилися без нагляду, і частина начиння була втрачена. Від остаточного розграбування їх врятувала одна з громадських організацій, яка вивезла з території понад 40 вантажівок сміття та організувала охорону.
Окрім головної будівлі, на території «Острова» є, наприклад, камінний будиночок біля озера. Над каміном там висіло опудало голови зубра, яке у 2010-му подарував Януковичу тоді ще чинний президент білорусі Олександр Лукашенко. Про це свідчить спеціальна пам’ятна табличка.
Зубр занесений до Червоних книг білорусі, України, росії та до списків особливо охоронюваних видів Європейського Союзу, він охороняється Бернською конвенцією. В Україні стан популяції зубра — критичний. Їх залишилося не більш як дві з половиною сотні.
У науковому обґрунтуванні створення парку зазначається, що до заповідної (найціннішої) зони парку варто включити чотири частини загальною площею близько 5461 гектар, що складає приблизно 18 % території парку.
Перша і найбільша ділянка заповідної зони простягається вздовж центрального болотного масиву та річки Жидок. Вона міститиме урочища Бердихіни та Котилево. Цей переважно болотяний масив має особливе природоохоронне та наукове значення, оскільки тут охоронятимуться первісні автохтонні (місцеві, корінні — ред.) рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.
Друга ділянка заповідної зони — це цінний масив лісу і чагарникових заростей на пагорбі борової тераси Дніпра на острові Хільча (найбільший острів у Київському водосховищі, розташований при впадінні річки Тетерів, на південь від села Страхолісся — ред.).
Третя ділянка заповідної зони — це фрагмент заплави р. Тетерів (гирлова частина). Вона цінна непорушністю заплави та як місце гніздування цінних видів водно-болотних птахів (чорний (Chlidonias nigra) та білощокий (Chlidonias hybrida) крячок).
Четвертий фрагмент заповідної зони містить найвіддаленішу південно-західну частину лісового масиву. Ця територія забруднена радіонуклідами, що виключає господарювання на ній.
Втім, створення цього НПП потрібно не так ученим, як широкому загалу. Ця територія — у годині їзди автівкою від Києва, який перенаселений і перевантажений, і якому вкрай бракує місць для рекреації. Тільки чудових доріг тут маємо понад 20 кілометрів. Вони пролягають мальовничими місцинами і можуть слугувати, зокрема, для прокладання прекрасних веломаршрутів.
У науковому обґрунтуванні зазначено, що до зони регульованої рекреації варто віднести територію узбережжя Дніпра та його акваторії разом з гирлом річки Тетерів. Південною межею цієї зони є бетонна дорога, яка сполучає с. Богдани та с. Сухолуччя. Ця зона становитиме близько 8997 га або 29,6 % площі НПП. У зоні регульованої рекреації планується обладнати екологічні стежки та маршрути для туристів, які відвідуватимуть парк.
Принагідно хочу ще раз подякувати фахівцям, які підготували свого часу це наукове обґрунтування: професору, д. б. н. Віктору Мельнику, д. б. н. Івану Парнікозі, Андрію Плизі (на той момент — аспірант кафедри зоології ННЦ «Інститут біології» КНУ імені Тараса Шевченка, нині — військовослужбовець ЗСУ), Дар’ї Чмишенко, Анастасії Драпалюк та іншим.
Зрозуміло, що панські полювання Януковича і Ко надовго заблокували створення парку. Але після Революції гідності, здавалося, справа зрушила з місця. Двічі Міндовкілля подавало повністю готовий проєкт указу Президента про створення НПП «Дніпровсько-Тетерівський» до КМУ і ОПУ, але щоразу дзвінок з високих кабінетів «рубав» цей задум екологів. Очевидно, є «зверхники», яким хочеться, ну дуже хочеться і далі тут полювати. Користуючись державними посадами й владою.
А може, все ж таки зробимо національний парк? Для природи та людей?
Олег ЛИСТОПАД
Фото КЕКЦ та автора