Наукомістких стартапів у нашій країні поки що небагато, тому здобутки, помилки й спроможність кожного особливо важливі.
Сьогодні хочемо розповісти про один з таких стартапів — ТОВ «Експлоджен», який спеціалізується на генній інженерії мікроорганізмів. Про нові технології та амбітні плани на майбутнє розповідає науковий директор компанії Юрій РЕБЕЦЬ.
— Пане Юрію, з чого «почалася» компанія «Експлоджен»?
— Все почалося з ідеї створити власний продукт і стати постачальником сполук для фармацевтичного й агрохімічного ринку. Стартап створили троє людей — Олена і Ростислав Вовки (вони також є власниками «Ензиму» та «Кормотех») та професор Інституту фармацевтичних досліджень Гельмгольца землі Саарланд (Німеччина) Андрій Лужецький.
Ми шукаємо і створюємо нові штами бактерій, тобто спеціалізуємося на генній інженерії мікроорганізмів. Замовник може прийти до нас і сказати, що має бактерію, і її треба «навчити», наприклад, танцювати й синтезувати нову сполуку. І ми відповімо, що танцювати, на жаль, не навчимо, а синтезувати нові сполуки — так (посміхається — авт.).
Маємо хороших інвесторів (які ризикнули вкласти гроші в науку), чудових спеціалістів та сучасне обладнання (одне з найкращих в Україні). Виконуємо, наприклад, всі типи секвенування (у нашій команді працює чудовий біоінформатик, який навчався в Кембриджі й працював у відомих компаніях за кордоном).
За три роки роботи ми розробили кілька власних технологій, які, фактично, є готовими продуктами для продажу.
— З моменту створення компанії минуло майже 5 років. Якими були ці роки для «Експлоджен»? Як ви набирали команду, вибудовували роботу, уточнювали плани?
— Ми вирішили, що компанія працюватиме абсолютно прозоро, не буде ні зарплат в конвертах, ні тіньових бізнес-процесів.
Компанія працює за європейськими стандартами біобезпеки, і хоча наші бактерії не є патогенними (навпаки, вони корисні), дотримання санітарних норм є обов’язковим. Тому ми досить довго шукали приміщення, яке відповідало б нашим вимогам, і врешті-решт знайшли таке у центрі Львова.
Перший рік ми закуповували реактиви, прилади, меблі тощо. Потім шукали спеціалістів, і це був найважчий етап. З’ясувалося, що в Україні не так і багато хороших спеціалістів, які можуть самостійно робити генну інженерію. Чому? Бо галузі як такої немає. В академічних установах і університетах не надто конкурентні зарплати, тому чимало фахівців виїхали за кордон або пішли з галузі.
Знайти хороших спеціалістів було складно, але нам вдалося. Це був найбільший виклик на старті нашої роботи.
Саме тому однією з цілей компанії є освіта. Ми не тільки виконуємо дослідження і заробляємо гроші, але й опікуємося освітніми проєктами.
— Які помилки було зроблено за цей час?
— Ми інвестували кошти в кілька проєктів, у які не варто було інвестувати. Найперше це стосується купівлі великих приладів, на які, як потім з’ясувалося, немає попиту в Україні.
Ми орієнтувалися на український ринок, і це було помилкою. Досить швидко з’ясувалося, що ринку тут немає.
Цей ринок треба створювати, зокрема пояснювати, що ми робимо, що пропонуємо. Багато досвідчених українських науковців просто не знають, що можуть замовити в нас ті чи інші послуги.
Це прикро, бо, здавалося б, науковці мали б розуміти тренди, які формуються в сучасній біології. На жаль, чимало вчених відстали років на тридцять, і в галузі біології, генетики, молекулярної біології все ще живуть часами, коли не було й половини тих знань, які є сьогодні.
— Ви сказали, що розробили кілька власних технологій, які, фактично, є готовими продуктами для продажу. Що це за технології? Як ви їх розробили? Хто може стати замовником (покупцем) цих технологій?
— З перших днів роботи компанії ми поставили за мету знайти (створити) нові антибіотики.
Звідки беруться нові антибіотики? З бактерій. Більшість бактерій, з якими ми працюємо, живуть у ґрунті. У невеличкій грудці ґрунту, наприклад, живуть мільярди різних бактерій. «Їжі» там не так і багато і є лише два способи вижити в такому середовищі. Перший: швидко наїстися, створити спори й завмерти до наступного «пришестя їжі». Другий спосіб — «прибити» сусіда і з’їсти його.
Тому ґрунтові бактерії розділяються на дві групи: перші швидко ростуть, а другі можуть «вбити» і з’їсти тих, які швидко ростуть. Ми працюємо з цими другими.
Перші антибіотики, які були виділені з ґрунтової бактерії — це всім відомий тетрациклін, стрептоміцин (друга назва — тераміцин, що означає — виділений з ґрунту). Власне, більшість антибіотиків, які сьогодні на ринку, були виділені з ґрунтових бактерій чи грибів у період з 50-х до 70-х років XX століття.
Тому ми йдемо «в поля», збираємо зразки ґрунту, висіваємо їх на чашки Петрі. З них виділяються групи мікроорганізмів, які потенційно вміють синтезувати ці бактерії. Але ми не шукаємо власне бактерії, нас цікавить, що робиться у їхньому геномі.
Чому? Бо «ліниві» бактерії синтезують зазвичай одну-дві сполуки. Вони мають у геномі, наприклад, гени для біосинтезу 20 сполук, але синтезують лише дві.
Тобто без додаткових зусиль з однієї бактерії можна отримати одну-дві сполуки. Якщо ж із бактерії виділити всі гени, які відповідають за синтез сполук, то можна отримати 20 сполук.
Що вигідніше — працювати з бактерією чи працювати з генами? Звісно, з генами. Тому ми виділяємо бактерії, але працюємо не з ними, а з генами, які в них «заховані».
Виникає проблема: як «вирізати» з хромосоми бактерії шматочки геному. Якщо уявити, що геном має кілометр довжини, то один ген — це один метр. Цей «метр» досить легко «вирізати». А от більші фрагменти вирізати набагато складніше. Ми ж навчилися «вирізати» з хромосоми шматок геному розміром у сто тисяч пар нуклеотидів (тобто шматок, у сто разів більший за середній ген).
Складність роботи з великими фрагментами зростає експотенційно. Ми навчилися їх клонувати, маємо спеціальну методику, розроблену в нашій лабораторії. Можемо клонувати всі гени, які є в бактерії.
Ці методики дають нашій лабораторії чималу конкурентну перевагу. Ми знаємо, як виділити ці гени, можемо поміняти їх місцями, змінити в них ті чи інші ділянки, створити специфічні мутації тощо. Тобто коли гени уже в пробірці, з ними можна робити все, що заманеться.
Це дуже цікаві дослідження. Я переконаний, що люди, які займаються біологією — щасливі люди.
Кожна наука проходить етапи розвитку від, наприклад, опису блискавки, яка вдарила в землю, до з’ясування природи електричних розрядів. У деяких галузях науки творчий (дослідницький) етап триває уже понад сто років. Біологи ж лише сьогодні входять в етап творення. Американський учений Крейг Вентер створив першу синтетичну клітину (його команда синтезувала хромосому, запхала її в клітину без хромосоми, і ця клітина почала ділитися). З’явилися статті про новий цикл фіксації вуглецю, про редагування геному за допомогою CRISPR/Cas9. Створюються нові клітини, нові процеси біологічного життя. Звісно, багато чого ми ще не розуміємо, робимо помилки, але на помилках вчаться.
Творити «нові світи» неймовірно цікаво. У біології є навіть окрема галузь — синтетична біологія.
— Ви наголосили, що розроблені вашою лабораторією технології — унікальні. Це означає, що ніде немає нічого подібного?
— У бізнесі це називають тимчасовою конкурентною перевагою. Рано чи пізно хтось до цього додумається, але поки що я ніде не бачив повідомлень чи публікацій про щось подібне.
Для того, щоб клонувати великий фрагмент ДНК, є кілька методів. Більшість із них базується на так званих геномних бібліотеках. Геномна бібліотека — недешевий метод, скориставшись яким замовник отримує всі гени з геному (наприклад, 10 тисяч фрагментів), а потім у цій «купі» ще треба знайти потрібний ген. Ми ж клонуємо конкретно саме той фрагмент геному, який потрібен. Це сильно спрощує й здешевлює сам процес.
— Хто є замовником послуг компанії?
— В Україні їх не так і багато. Ми працюємо з фармацевтичними кампаніями, з університетами й академічними інститутами. Зазвичай це не дуже великі замовлення.
«Великі» клієнти за межами України — це фарма, біотехіндустрія та закордонні академічні установи. Сьогодні, наприклад, виконуємо великі замовлення для кількох університетів Німеччини. До речі, один з них став нашим клієнтом уже після початку великої війни.
— Університет почав співпрацю, бо хотів підтримати український бізнес?
— Вони зробили замовлення, бо це їм вигідно. У нас чудова якість і хороша ціна.
— Як війна вплинула на роботу компанії? Що допомагає триматися «на плаву»?
— На жаль, війна суттєво «вдарила» по компанії. Перед початком повномасштабного вторгнення ми вели перемовини з двома великими компаніями про великі контракти. Через війну ці контракти не було підписано.
До речі, майже рятівним для нас виявився проєкт Національного фонду досліджень України «Біотехнологічний та фармакологічний потенціал нового антимікобактеріального антибіотика Je478» (ми виконуємо його разом з ЛНУ імені Івана Франка). Проєкт переміг у конкурсі «Наука для безпеки і сталого розвитку України», його керівник — відомий український генетик Віктор Федоренко. Ми вже й не сподівалися на фінансування, розуміли, що в країні війна, і всі кошти йдуть на оборону. І раптом — чудова звістка, що НФДУ відновлює фінансування проєктів-переможців.
Ми маємо круту сполуку (над нею працювали ми, ЛНУ імені Франка, університет міста Саарланд). Це антибіотик, який має абсолютно нову, ще ніде не описану, структуру й новий механізм дії. В рамках проєкту НФДУ ми намагаємося дослідити, як він синтезується та діє.
— Найсильнішою рисою українців є солідарність, вміння гуртуватися перед лицем труднощів і тримати удар. Можливо, фахівці «Експлоджен» теж долучилися до волонтерства чи інших видів допомоги?
— Так, з перших днів війни ми допомагали й військовим і цивільним, які виїжджали з небезпечних регіонів. Найбільше, звісно, військовим, бо мати сильну армію сьогодні найважливіше.
В офісі компанії було влаштовано невеликий склад з гуманітаркою, яку ми доставляли адресатам. Був період, коли просто відраховували 10 відсотків від зарплати на армію. Купували все: від рукавиць, шкарпеток, взуття до тепловізорів.
Був випадок, коли науковець з Харкова звернувся з проханням допомогти доставити зразки мікобактерій до США. Ці бактерії «евакуювали» з Харкова, дуже важливо було їх не втратити.
У перші дні війни ми написали усім партнерам зі сходу, центру й півдня країни: приїжджайте, допоможемо. Так у нас з’явився чудовий спеціаліст з Харкова…
— Чи є у вашого стартапу конкуренти в Україні? Що робите, щоб їх обійти?
— Біологічних стартапів в Україні, на жаль, немає. Не так давно були два, один уже не працює, частина співробітників другого працює в інших установах…
Дуже шкода, що так склалося, це були цікаві стартапи. Такі компанії не варто вважати конкурентами, це, ймовірніше, хороший знак для галузі. Це значить, що є потенціал, є люди, є можливості для роботи. Між такими компаніями співпраця виникає швидше, ніж конкуренція.
— Вище ви говорили, що стартап організовує чимало освітніх заходів, Розкажіть, будь ласка, чому це для вас важливо.
— Так, на старті роботи ми вирішили, що «Експлоджен» — не просто компанія, яка заробляє гроші. Нам важливо брати участь в освітньому процесі.
Ми запрошуємо студентів та молодих учених виконувати дослідження для курсових та дипломних робіт. Приїжджають студенти та аспіранти з різних міст — з Одеси, Харкова. На нашому обладнанні виконує дослідження аспірантка Львівського національного університету імені Франка.
Також співробітники беруть участь у літніх школах. У 2022 році разом з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника та Тюбінгенським університетом ми провели лекційний курс та практичні заняття з біоінформатики. На 40 місць отримали понад 300 заявок! Схожий курс провели і в цьому році, лекції з біоінформатики та інших галузей біологічних знань читали спеціалісти з різних університетів, зокрема з країн Європи (курс фінансує DAAD, для студентів передбачено стипендії). Нині розпочали новий набір на цей курс, який відбудеться в жовтні.
Наші двері для молодих науковців відкриті. Хочу наголосити: молодь з університетів та наукових установ може користуватися нашим обладнанням безплатно.
— Які амбітні плани має компанія на найближче майбутнє?
— Особисто я хочу, по-перше, стабільності для компанії. Бо буває, сьогодні замовлення є, а завтра немає.
Також чекаємо рішення щодо старту великого проєкту. Німецьке міністерство освіти й науки оголосило конкурс на створення центрів передових досліджень в Україні, і ми потрапили у дванадцятку команд, які нині проходять другий етап відбору.
Наша ідея: створити центр пошуку нових антибіотиків. Маємо сильну команду (це вчені з нашої компанії, з Львівського національного університету імені Івана Франка та двох німецьких установ) і великий досвід з пошуку антибіотиків. Це цікавий напрям роботи, адже світ антибіотиків до кінця не відкритий.
— Якою ви бачите компанію, коли все вдасться?
— Ми точно наберемо набагато більше людей. І першим візьмемо маркетолога, який розповість про наш продукт в Україні й у світі. Упевнений, що через кілька років ми отримаємо чудові наукові результати й вийдемо на нові бізнесові показники.
Спілкувалася Світлана ГАЛАТА
На фото: Юрій Ребець; в лабораторії стартапу