Наша діалектна мова рясніє назвами картоплі: чому в різних куточках українці вживають різні назви?

Як розповіли науковці Інституту мовознавства імені O.O.Потебні НАН України, так, у праці Юрія Кобова «Словник українських наукових і народних назв судинних рослин» (2004) зафіксовано близько сотні (!) назв цього овочу (хоч серед них багато спільнокореневих варіантів).

Чому в різних куточках українці вживають різні назви? Звідки взялися ці синоніми?

Картопля, нагадаємо, — культура в наших краях порівняно молода. У Європу вона потрапила з Південної Америки лише наприкінці XVI ст. У Східній Європі почала ширитися в XVII ст. Уважають, що в Україну картоплю завезено на початку XVIII ст. Зокрема, її культивували німецькі колоністи («І на Січі мудрий німець картопельку садить»). Парадоксально, але факт: до того українці про неї майже нічого не знали. Через високу врожайність і неабиякі смакові якості картопля швидко набула популярності, ставши в народі мало не щоденною стравою («Картопля — другий хліб»), фактично овочем номер один.

У різні регіони України картопля потрапляла різними шляхами, звідси й розмаїття назв.

Чи не все Лівобережжя та значну частину Правобережжя займає КАРТОПЛЯ (варіантні назви — КАРТОХА, КАРТОПА, КАРТОХИ, КАРТОХЛІ, КАРТОШКА). Через польську та російську мови слово запозичене з німецької (Kartoffel, давніше — Tartuffel). У німецьку мову воно примандрувало з італійської — tartufo (першозначення «трюфель»). Назву трюфелів італійці перенесли на картоплю через подібність, адже трюфель — це круглий гриб, що росте під землею без кореня та ніжки.

На Поділлі, Наддністрянщині, Буковині поширена назва БАРАБОЛЯ (також: БАРАБУЛЯ, БУЛЯ, БОЛЯ, БАРАБІЙ, БАРАБІЛЬ, БАРАБІН, БАРАБОЛЄ, БАРБОЛЬКА, БАРАБОНА). У народі кажуть: «Їмо бараболі й не клянемо долі». За походженням це звукозмінена назва німецької землі Бранденбург (Brandenburg). У середині XVI ст. король Пруссії Фрідріх Великий змушував бранденбурзьких селян саджати непопулярний на той час плід. Саме з Бранденбурга картопля розповсюдилася на Центральну, а тоді й на Східну Європу. На Закарпатті побутує назва БАНДУРА (БАНДУРКА) того ж походження («Бандурки печені — ми на те навчені»). А на Покутті (Івано-Франківщина) картоплю називають МАНДЕБУРКОЮ (скорочено — БУРКА, БУРЕШКА) — слово зводиться до назви німецького міста Магдебург, звідки поширився цей сорт картоплі.

На Чернігівщині, правобережному Поліссі, Волині, частині Галичини крохмалистий овоч називають БУЛЬБОЮ (варіанти: БОЛЬБА, БУЛЬВА, БУЛЬКА, БУЛЬБАК, БУЛЬБАН, БУЛЬБАХ, БУЛЬБЕҐА, БУЛЬБИЦЯ). Слово походить від запозиченої поляками латинської назви цибулі (bulbus), що розширила значення й почала позначати й інші круглясті предмети.

Закарпатці картоплю називають КРУМПЛЯМИ (також: КРОМПЛІ, ГРУМПЛІ, ҐРУЛЯ, КУМПІТЕРА, КОМПІТЕРИ, КОМПЕРЯ). Одну частину цих слів запозичено з угорської мови (krumpli, kompér, kumpi), іншу — зі словацької (krumpla, krumpeľ, gruľa). Усі варіанти врешті зводяться до австро-німецького Grundbirne «картопля», буквально «земляна груша».

На Закарпатті відома й питома назва картоплі — РІПА. Очевидно, що виникла вона за аналогією: картопля замінила давніший овоч — ріпу, на яку вона походила зовні й тим, що росте в землі. На Покутті зрідка вживають ще одну питому назву картоплі — БІБ.

Єдина назва, що закріпилася в літературній мові як загальнонародна, нормативна й стилістично нейтральна, — КАРТОПЛЯ. Вона ж стала ботанічним терміном. Ще дві назви (БАРАБОЛЯ, БУЛЬБА) увійшли в літературну мову, проте з яскравим діалектним забарвленням. Усі інші (КРУМПЛІ, МАНДАБУРКА тощо) мають чітку регіональну прив’язаність.

А як називають картоплю у ваших краях?

Джерела:

Закревська Я. В. Українські назви картоплі (Solanum tuberosum). (На матеріалі II тому “Атласу української мови”) // Дослідження і матеріали з української мови. — Κ., 1964. — Т. 6. — С. 28-36.
Сабадош І. В. Історія української ботанічної лексики (XIX — початок XX ст.). — Ужгород, 2014. — С. 126-128.
Атлас української мови: У 3 т. – Т. 3. — К., 2001. — Част. 3. Карта № 50: «картопля», «картоплиння».

Читайте також: