«Технології зараз надають широкі можливості, питання лише у доступі до космічних знімків високого просторового розрізнення. Наразі це складно саме через війну і режим секретності», — сказав професор Андрій Шелестов, відповідаючи на запитання кореспондента «Світу» про можливість використання космічних технологій для збору даних про злочини росіян проти довкілля.
Зустріч з Андрієм Шелестовим — доктором технічних наук, професором кафедри математичного моделювання та аналізу даних Науково-навчального інституту НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського», експертом OSCE, UNDP, Світового банку, Об’єднаного дослідницького центру Єврокомісії, учасником проєктів програм HORIZON 2020 і HORIZON Europe та його колегами відбулася у рамках програми «Євроскоп», яку веде Мережа захисту національних інтересів «АНТС».
Зокрема, дослідження Андрія Шелестова та його колег стосуються охорони ґрунтів та оптимізації ведення сільського господарства.
«У 2013 році Європа анонсувала спільну сільськогосподарську політику (Common Agricultural Policy — CAP), яку прийняли всі держави Європейського союзу. Ця політика визначала основні засади ведення сільського господарства країнами-членами. Європейські країни повинні реалізувати спільну діяльність для спільного комплексного моніторингу цієї важливої сфери. Нам як асоційованому члену ЄС і майбутньому повноправному члену союзу теж треба впроваджувати цю концепцію, а для цього слід залучати космічні технології», — каже Андрій Шелестов.
Доцільність субсидії проконтролює супутник
Складність побудови такої системи пов’язана з тим, що країни різні, в кожній — власне законодавство, хоча всі підтримують законодавство ЄС. З іншого боку, є багато незалежних джерел інформації, як-от національні кадастри.
Європа реалізувала комплексну інформаційну систему, котра дає змогу здійснювати моніторинг сільськогосподарських ділянок, на яких працюють конкретні фермери. З використанням цієї системи пов’язане субсидування фермерів, які звітують за її допомогою. CAP в Європі дає змогу на законодавчому рівні перевіряти підозрілі поля (парселі), використовуючи супутникову інформацію.
Це комплексна ідея, яку досить складно реалізувати й використовувати з огляду на технічну та законодавчу складність, наявність великої кількості споживачів та учасників цього процесу.
Україна довгий час анонсує своє бажання бути частиною Євросоюзу і брати участь у цій системі. У 2016 році Європейський банк реконструкції та розвитку почав відпрацьовувати пілотні проєкти з реалізації комплексного підходу до агромоніторингу, який для України дуже важливий.
Адже Україна має потужне та конкурентоспроможне виробництво аграрної продукції, яке є важливим для глобального ринку продовольства. Тож з 2016 року в Україні почалися пілотні проєкти, які розвивалися досить успішно, зокрема, проєкт з використання супутникової інформації для моніторингу території всієї країни. Офіційно перший інформаційний продукт такого рівня було отримано у 2019 році.
Багато полів закинуто через війну
«З минулого року різко зменшилися посівні площі та якість сільськогосподарських культур, багато полів було закинуто. Передусім — через війну. Незважаючи на це, Світовий банк та інші партнери реалізували в Україні пілотні програми підтримки аграріїв субсидіями, зокрема, для отримання мінеральних добрив.
Окрема увага приділялася підтримці фермерів, які були в зонах, близьких до активних бойових дій. У вересні минулого року з’явився онлайн-ресурс «Державний аграрний реєстр», створення якого підтримує Європейський банк реконструкції та розвитку. У цьому реєстрі повинні бути зареєстровані всі фермери, які беруть участь у цій програмі», — каже Андрій Шелестов.
Це дуже важливо, оскільки без фінансової підтримки багато процесів у нинішніх умовах просто неможливо реалізувати. Державний аграрний реєстр призначений для розгортання такої діяльності в Україні у межах реалізації CAP в Європі. Ми хочемо бути частиною Європи. Тому повинні імплементувати й прийняті в Європі технології.
В Україні є свої специфічні проблеми, наприклад, небажання надавати дані у відкритий доступ. А ще у нас є окремі служби «Держгеокадастру», Міністерство аграрної політики та продовольства, Державна статистична служба та інші. Сьогодні ці відомства дуже важко комунікують одне з одним, що теж є проблемою. У Європі ця проблема відсутня.
Тому розвитку цих напрямів потрібно приділити увагу не тільки з погляду супутникового моніторингу, а і з погляду менеджменту цієї діяльності. Якщо ми хочемо стати справді частиною більшого світу, то ці задачі треба розв’язувати.
Проблеми є. Потрібні рішення
Запитання від модераторки зустрічі Олени Сас: «Чи вам відомо, яким чином Держекоінспекція може скористатися цими пілотними проєктами, щоб самостійно спостерігати ситуацію, а не чекати на виклик для написання акту?»
— Ми взаємодіємо з Держекоінспекцією від початку агресії росії, — відповідає Андрій Шелестов. — З квітня було анонсовано декілька напрямків з оцінювання збитків від війни та розроблення матеріалів щодо наявних для цього підходів у світі. З огляду на обмеженість безпосереднього доступу до території, яка має бути досліджена, все повинно базуватися на віддаленому моніторингу, тому що зона бойових дій, заміновані поля та інші фактори часто унеможливлюють оцінювання збитків на місці. Тому без супутникової інформації це просто неможливо. Але є проблема погодження з цими методиками законодавчої бази, щоб це було доказами, щоб це було прийнято кримінальним або іншим судом чи арбітражем.
Запитання із залу: «На вашу думку, чи є Міністерство захисту довкілля реальним гравцем у розв’язанні екологічних проблем в аграрній сфері?»
–– Представники офіційних органів влади працюють у своїх власних секторах, координація зусиль — це перша проблема. Інша проблема полягає в тому, що керівництво державних органів часто змінюється. Тому, коли з’являється новий міністр, він набирає нову команду. Зазвичай заступники міністрів — це нові люди, котрим потрібен час, щоб зрозуміти об’єктивні проблеми. Це відбувається роками, і нічого по суті не змінюється. Проблема плинності кадрів справді існує.
Запитання від кореспондента газети «Світ»: «Свого часу були оголошені чи то три, чи то вже 4 програми космічного моніторингу за станом довкілля. За міністра Злочевського було витрачено на це 50 млн. Яка їхня результативність?»
— Ми мали певний стосунок до того проєкту і можемо сказати, що це були реально виділені кошти й реальні роботи. Низка організацій отримала дуже гарні результати. На рівні міністерства я коментувати не буду, оскільки не компетентний в цьому питанні.
Запитання від радника Генерального прокурора Максима Попова: «Чи можлива співпраця вашої лабораторії з Генпрокуратурою? Йдеться про притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності конкретних військових, політичних діячів росії, які віддавали накази, які виконували ці накази, вчиняли атаки, які завдали значної шкоди довкіллю».
— Моя особиста думка полягає в тому, що в межах проєктів це можливо. Все, що залежить від нас, ми готові зробити. А саме: технології, моделі машинного навчання, використовувані дані — безумовно, ми готові надати й співпрацювати. Ми розуміємо, як це працює за кордоном, ми готові сприяти тому, щоб в Україні було так само.
Але можливості дещо обмежуються наявним доступом до даних. Ми працюємо з відкритими даними, у нас немає доступу до знімків високого просторового розрізнення. Це дуже чутлива інформація. Наскільки мені відомо, навіть Національне космічне агентство зараз не має доступу до таких знімків.
Запитання із залу: «Чи можна поліпшити співпрацю з Європейським космічним агентством?»
До розмови доєднується Наталія Куссуль — професорка, докторка технічних наук, завідувачка кафедри математичного моделювання та аналізу даних Науково-навчального інституту НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»:
— Так, звичайно. Але в чому в Україні основна проблема? Це плинність кадрів. Приходить новий керівник, і йому потрібно знову пояснювати, для чого це потрібно, що це таке, розповідати, що таке GEO (міжурядова організація Group on Earth Observations — ред.), де тут роль України.
Дуже часто керівництво думає, що Європа нам щось винна, що ми просто є, а нам мають надати все, що потрібно. І нас навіть не розуміють на ментальному рівні, на рівні самоусвідомлення.
Ще питання з залу: «У якому стані сьогодні екосистеми, заповідні території, зокрема, що показують космічні технології щодо цього?»
— Зараз у дуже поганому стані ті екосистеми, які перебували або перебувають у зонах бойових дій, — відповідає Наталя Куссуль — До початку повномасштабного вторгнення ми брали участь у проєктах, пов’язаних з моніторингом різних заповідних зон, як-от Натура-2000, Смарагдова мережа тощо з погляду порушень землекористування. Оскільки ці зони заповідні, там заборонена більшість видів діяльності, пов’язаних з порушенням природних ресурсів. І ми якраз намагалися відстежувати, наскільки цих принципів там дотримано.
Працювали ми у кількох пілотних областях.
Наприклад, ми зафіксували кричущий факт знищення лісу в Луганській області. На Луганщині дуже мало лісу, тому там кожен лісовий гектар — величезна цінність. Сталося так, що ця територія потрапила в зону бойових дій — не зараз, а ще після 2014 року. Наш аспірант досліджував, що там відбулося. Виявилось, що частина лісу, яка опинилась на непідконтрольній території, повністю знищена. Тільки те, що залишалось на території України, оберігалося. Принаймні там зараз ще можна спостерігати ліс з супутника. Аналогічна картина по всій зоні розмежування.
У нас був інший науковий проєкт з дослідження пожежної безпеки в лісах. До повномасштабного вторгнення, у 1920–2021 роках ми бачили, що пожежі відбуваються скрізь рівномірно. Або невдале поводження з вогнем призводить до підпалу, або виникають інші події, наприклад, несприятливі метеорологічні умови, які призводять до підвищення пожежної небезпеки.
Минулого року практично всі пожежі відбувалися вздовж зони розмежування. Якщо на супутнику виділити згорілий ліс, то видно, де велися бойові дії. На півдні України розташована степова зона, де лісу і так небагато. Пожежі, які виникли через бойові дії, знищили більшу його частину.
Присутніх також цікавило, чи застосовуються комп’ютерні моделі для того, щоб побачити, що буде з часом із територіями, які постраждали через підрив Каховської греблі.
— Якщо дуже коротко, то, звичайно, є моделі, які показують, до якої шкоди це призвело, — каже Наталія Куссуль — Довготривалі сценарії розвитку вимагають залучення і комп’ютерних ресурсів, і інтелектуальних. У будь-якому разі певні кроки в цих напрямках є.
Наприклад, ми досліджували зрошувані території. Там виникла дуже велика проблема у зв’язку з тим, що зникла вода з Каховського водосховища. Ці території були найпродуктивнішими з погляду сільського господарства. Якщо задіяти супутникову інформацію, видно, що продуктивність зумовлена наявністю систем зрошення, а не тим, що там найродючіші землі. Поливається пшениця, кукурудза, соняшник.
Без поливу ефективність сільського господарства в регіоні впаде і воно стане нерентабельним. Очевидно, що системи зрошування не зможуть працювати. Фактично зони найвищої продуктивності стануть зонами найнижчої продуктивності. Якщо не зрошувати землю, вона дуже швидко стане неефективним ресурсом.
Записав Олег ЛИСТОПАД