Бійці тероборони відкопали трипільське поселення, рашистська артилерія пошкодила стародавній некрополь, Каховська катастрофа спричинила руйнування античних пам’яток, а батальйон імені Шейха Мансура став одним з лідерів… зі збору стародавніх артефактів. Саме такі сюжети створює російсько-українська війна. Наші науковці прискіпливо моніторять археологічні пам’ятки України, які постраждали внаслідок воєнних дій та тимчасової окупації української території. Про поточні результати цієї роботи йшлося на одному з нещодавніх засідань Президії Національної академії наук України.
В Україні вже розпочато роботу з визначення розмірів компенсації за пошкодження чи знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок агресії рф, а професійна археологічна спільнота впевнена, що це торкнеться і пам’яток археології. Про це йшлося у доповіді заступниці директора Інституту археології НАН України члена-кореспондента НАН України Алли Буйських.
За її словами, враховуючи специфіку розташування та виявлення, археологічні пам’ятки вкрай важко обліковувати під час фіксації пошкоджень, особливо коли йдеться про ще невідому пам’ятку, яку досі не відкрито. Тож така робота вимагає безпосередньої присутності фахівця-археолога на об’єкті.
Ще до повномасштабного російського вторгнення Інститут археології НАН мав певний досвід досліджень археологічних пам’яток, які постраждали від війни. Йдеться про цикл розвідок у Луганській області — у тій її частині, яка була звільнена від окупації у 2014 році.
— Це було дослідження курганних некрополів практично на кордоні з росією біля села Мілове, що провів наш колега Сергій Теліженко, — розповіла Алла Буйських. — Він знайшов низку артефактів епохи бронзи. Було також зафіксовано, що кургани часто використовувалися як спостережні пункти, внаслідок чого руйнувалися не лише насипи, а й впускні поховання, які були зроблені пізніше.
Як зауважила доповідачка, за підтримки Українського культурного фонду колектив авторів, зокрема і з фахівців Інституту, видав посібник із низкою рекомендацій — як має поводитися військовий, якщо під час земляних робіт він натрапить на археологічні предмети або культурний шар якоїсь пам’ятки. Завдяки цьому цілу низку артефактів вдалося врятувати, і всі вони були передані на постійне зберігання до археологічного музею Інституту археології.
Роботи почалися ще під час активних бойових дій
Київщина і Чернігівщина зазнали значних ландшафтних втручань та руйнувань як з боку російських окупантів, так і з боку Збройних Сил України, які змушені були будувати земляні укріплення. За словами Алли Буйських, археологи підозрювали, що пам’ятки археології були під потенційною загрозою руйнувань, і ці побоювання виявились небезпідставними.
Роботи у Київській області та в Києві розпочалися ще під час активних бойових дій навколо столиці у березні 2022 року. Зокрема на території Києва бійці бригади Сил територіальної оборони ЗСУ виявили раніше невідоме поселення часів Трипільської культури. Загалом у Києві тільки у 2022 році було досліджено 117 археологічних пам’яток, з яких 32 виявилися пошкодженими.
Як розповіла доповідачка, у червні 2022-го завдяки фінансовій підтримці Німецького археологічного інституту й у межах багаторічної науково-творчої співпраці Інституту археології НАН із цією установою було започатковано проєкт «Українська археологічна спадщина під загрозою війни: порятунок і захист».
Основним його завданням став моніторинг руйнувань та пошкоджень, завданих пам’яткам археології внаслідок російської агресії, а одним з результатів мало стати відпрацювання методики та набуття досвіду в сучасних складних умовах дослідницьких робіт. У 2023-му цей проєкт було продовжено під назвою «Українська археологічна спадщина під загрозою війни: продовження моніторингу».
Для його виконання в Інституті археології НАН створили моніторингову експедицію під керівництвом заввідділу археології Києва Всеволода Івакіна. До роботи в експедиції залучили колег з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, низки музейних установ та громадських організацій.
— На жаль, ми не змогли отримати доступ до всіх запланованих районів, що пов’язано як із тривалим розмінуванням території, так і з близькістю до театру бойових дій, а також — до прикордонних районів, які межують з росією та білоруссю, — констатувала Алла Буйських.
Захисний рубіж для наших воїнів — і в давнину, і зараз
Центром Макарова у березні 2022 року проходила лінія фронту. Як нагадала доповідачка, у цьому райцентрі на захід від Києва давньоруське городище включено у сучасне міське середовище, і тепер там розташований місцевий краєзнавчий музей. Алла Буйських демонструє понівечені будинки й дерев’яну скульптуру роботи місцевого майстра. Археологи зафіксували місце влучання реактивного снаряда від «Граду», який не розірвався, просто по центру городища. Головку від цього снаряду сапери передали в місцевий музей.
Село Білогородка (у середньовічну добу — укріплене місто на захід від Києва, яке заснував князь Володимир) опинилось на відстані менше, ніж 2 кілометри від тогочасної лінії фронту. «Тут земляні захисні споруди було викопано прямо на узвишші середньовічного городища, і, як і в давнину, воно слугувало захисним рубежем для наших воїнів», — розповіла Алла Буйських. Земляні захисні споруди були зафіксовані також на давньому городищі Тумащ і у селі Ходосівка на південний захід від Києва.
— Саме на території останньої, на частково зруйнованому валу городища ранньої залізної доби, вдалося відкрити зруйновані поховання середньовічного часу, — зауважила доповідачка. — До сьогодні цей некрополь був невідомий.
Загалом у Київській області станом на вересень 2023-го року (роботи ще тривають) було обстежено 123 пам’ятки археології. З них 52 пам’ятки виявилися пошкодженими внаслідок різних втручань.
І окопи, і воронки від снарядів
У Чернігівській області, яка була частково окупована, на державному обліку — понад 300 археологічних пам’яток як загальноукраїнського, так і місцевого значення. Як констатувала Алла Буйських, на жаль, більша частина з них ще й досі залишається недоступною для моніторингу, особливо це стосується Шестовиці — пам’ятки національного значення, де розташовано могильник та поселення з похованнями вікінгів, які служили київським князям.
— У самому серці Чернігова, на дитинці, у безпосередній близькості від видатних архітектурних пам’яток давньоруської доби, Силами оборони України були викопано земляні захисні споруди, — розповіла доповідачка. — Не уникнув інженерних втручань і курганний некрополь середньовічного Чернігова на Болдиних горах. Також у східній частині цієї археологічної пам’ятки зафіксовано воронки від влучання російської артилерії діаметром до 3,5 метра і до метра завглибшки. По всій площі могильника зафіксовано 27 інженерних споруд різних розмірів, зокрема в насипах курганів. Загалом пошкодження виявлено на 15 курганних насипах. У результаті авіанальоту критично пошкоджено не лише частину будівлі Чернігівської обласної дитячої бібліотеки, якій понад сто років, а й культурний шар міста, поруч зафіксовано урвище розмірами шість на дев’ять і завглибшки до 2 метрів.
Смт Седнів (середньовічний Сновськ) було повністю окуповано. За словами Алли Буйських, у його адміністративних межах відомо про 43 різночасові пам’ятки археології. На території смт зафіксовані інженерні споруди різних розмірів, що пошкодили культурний шар та насипи курганів.
Місто Остер розташоване на правому березі однойменної річки на стародавній дорозі, що сполучала середньовічний Чернігів із Києвом. Тут розташовано дитинець, на якому в кінці XІ століття було зведено Михайлівську або Юріївську церкву, відому всім як Остерська божниця. Як розповіла Алла Буйських, територію городища по всьому периметру пошкоджено окопами та бліндажами різних форм і розмірів, що зруйнували культурний шар. Площа пошкоджень цієї пам’ятки національного значення складає більше ніж 700 м². Загалом у Чернігові та області археологи зафіксували руйнування на 40 пам’ятках.
Результати досліджень у 2022-му надихнули Інститут археології НАН продовжити роботи у Київській і Чернігівській областях і у 2023-му, а також — поширити свою діяльність на інші регіони. Так було створено окремий Сумський загін моніторингової експедиції під керівництвом старшого наукового співробітника Дмитра Каравайка. У Сумській області, яка також була частково окупована, нараховується близько 700 археологічних пам’яток — як національного, так і місцевого регіонального значення.
— Найбільша концентрація пам’яток — у південно-східній частині області, тобто у безпосередній близькості до російського кордону, — розповіла Алла Буйських. — Тому, на жаль, не всі території були доступні для обстеження через мінування, крім того — ця область практично щодня й досі обстрілюється. Наша моніторингова експедиція також потрапила під обстріли.
Як розповіла доповідачка, на території відомого курганного могильника у Сумах виявлено траншею завдовжки 180 метрів, у її межах зафіксовано два археологічних об’єкти, які було частково зруйновано під час її будівництва.
Середньовічна пам’ятка — археологічний комплекс у селі Дич Конотопського району — складається з городища та поселення. Археологи встановили, що на городищі було пошкоджено культурний шар. Загалом площа пошкоджень становить близько 25 м², а у північній частині стародавнього валу городища викопано траншею зі сходами.
Міський краєзнавчий музей Охтирки стоїть у межах старої фортеці. У ніч із 7 на 8 березня 2022 року по історичному середмістю Охтирки було завдано бомбового удару. У результаті сильно постраждав будинок музею, розташований в історичній споруді.
— Під час архітектурної експертизи була визначена необхідність посилення фундаменту, а під час підготовчих робіт в одній із секцій підвальної частини будинку виявили фрагменти посуду, — розповіла Алла Буйських. — З ініціативи директора цього музею відновлювальні роботи призупинили. А потім, з участю співробітників музею і нашої моніторингової експедиції, було проведено локальні археологічні дослідження підвалин цього будинку, під час яких виявлено фрагменти посуду, пічних кахлів, керамічного матеріалу і монети.
Загалом у 2023 році в межах Сумської області археологам вдалося обстежити 59 археологічних пам’яток. Серед них були поселення та могильники, що постраждали як внаслідок російської агресії, так і, на жаль, через грабіжницьке втручання.
Що на Одещині?
У 2023 році було створено Одеський загін під керівництвом наукового співробітника Інституту археології Артема Борисова. Археологи працювали у південно-західній частині Одеської області. Ця територія, як констатувала Алла Буйських, не була окупована, проте, на жаль, постраждала і далі потерпає внаслідок обстрілів, які особливо почастішали через близькість місцини до чорноморських портів. Це заважало роботі археологів, хоча вони мали можливість оглянути деякі археологічні об’єкти. Передусім ідеться про нижній Траянів вал, який разом із верхнім Траяновим валом є археологічною пам’яткою національного значення. Вважається, що цю систему валів було збудовано за часів імператора Траяна у кінці І — на початку ІІ століття нової ери через загрозу з боку кочівників, які тиснули зі сходу, — сарматів.
— Наші моніторингові роботи охопили частину траси Нижнього Траянового валу, до якої було відкрито доступ, і, звісно, там виявили пошкодження, — додала доповідачка.
Близькість до портової інфраструктури обумовлює загрозу від ракетних обстрілів території Ізмаїльської фортеці. «Влучань зафіксовано досить багато, але, на жаль, повне обстеження цього об’єкту неможливе», — додала Алла Буйських.
І тут про Каховську ГЕС
Підрив окупантами Каховської греблі вплинув і на археологічну спадщину. Як наголосила доповідачка, у зоні тільки Каховського водосховища відомі 95 пам’яток, а разом із територіями Південнобузького та Березанського лиманів кількість потенційно постраждалих пам’яток становить майже дві сотні.
— Техногенна катастрофа не лише оголила археологічні пам’ятки, а й з новою силою загострила проблему збереження культурної та археологічної спадщини українців, — зауважила Алла Буйських. — Дніпровські плавні, як відомо, були затоплені у 1956 році. Тоді під водою виявилися похованими залишки п’яти Запорозьких Січей: Томаківської, Базавлуцької, Микитинської, Чортомлицької та Нової або Підпільненської.
Спільними зусиллями Інституту археології та Охоронної археологічної служби на берегах Південнобузького і Березанського лиманів було здійснено перші розвідки, які дали змогу засвідчити процес руйнування берегів унаслідок різкого коливання рівня води, що спричинено Каховською катастрофою.
— Зсуви ґрунту зруйнували тисячі квадратних метрів пам’яток, — розповіла доповідачка. — Основних руйнувань зазнали розташовані поблизу берегів лиману античні пам’ятки, що входять у сільську округу античної Ольвії.
Як констатувала Алла Буйських, на жаль, до південної частини Миколаївської області — між заповідником «Ольвія» на сході й Рибаківкою на заході — доступ неможливий, адже російські окупаційні війська перебувають на Кінбурнській косі, буквально у кількох десятках кілометрів від цієї території. Ще досі доступ до Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» НАН України заборонено через регулярні обстріли.
На жаль, зафіксовано й масові руйнування пам’яток грабіжницькими розкопками. Доповідачка переконана, що, крім археологів, ця ситуація має непокоїти відповідальні владні структури, адже, попри війну, археологічні знахідки масово вивозяться за кордон.
— Навіть важко уявити, яку кількість пам’яток археології було пошкоджено або знищено «лініями суровікіна», що їх було збудовано на півдні Херсонської та Запорізької областей, — зауважила доповідачка.
Робота на десятиліття
У грудні на майданчику ЮНЕСКО під час заходу «Культурна спадщина постраждалої від війни України» виступили вчений секретар Інституту археології НАН Сергій Теліженко і провідний науковий співробітник цього інституту Олександр Симоненко. У їхніх доповідях ішлося про втрати музеїв і музейних колекцій Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей, руйнування археологічних пам’яток на півдні й сході України, а також — про катастрофічні наслідки підриву дамби Каховської ГЕС.
За словами завідувача кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Павла Шидловського, під час проведення моніторингових робіт археологи стикнулись із низкою труднощів. Зокрема, величезну кількість пам’яток не зафіксовано у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України, тобто вони не паспортизовані й не внесені до різноманітних баз даних як пам’ятки.
— Якщо йдеться про збереження археологічної спадщини й археологічних об’єктів, то одразу постає необхідність їхньої постановки на державний облік, — зауважив професор Шидловський. — За українським законодавством, постановка об’єктів на державний облік передбачає культурно-хронологічну атрибуцію пам’ятки, це знову ж таки передбачає відвідування об’єктів «у полях», що сьогодні не завжди можливо.
Наскільки потрібно проводити таку роботу зараз, під час активної фази воєнних дій? Павло Шидловський переконаний, що це треба робити, адже, по-перше, через певний час різноманітні вирви, траншеї, бліндажі замулюються, і за рік-два встановити місця пошкоджень буде вже проблематично. По-друге, під час моніторингу археологи відпрацьовують алгоритми, за якими мають працювати в майбутньому. «Зрозуміло, що навіть після завершення активної фази війни робота з виявлення пошкоджених ділянок археологічних пам’яток — на майбутні десятиліття», — резюмував експерт.
Мародерство — велика проблема
Директор Інституту археології НАН України член-кореспондент НАН України Віктор Чабай розповів, що за два воєнні роки науковці промоніторили 836 пам’яток, 575 — «у полях», 271 — на основі космічних знімків на територіях Луганської, Донецької областей і АР Крим, до яких немає доступу.
Завдяки просвітницькій роботі фахівців установи (а це і згадані вище посібники, і лекції) майже щотижня до фондів інституту надходять артефакти, які виявляють наші захисники під час будівництва фортифікаційних споруд. За словами Віктора Чабая, суттєвий внесок у цьому плані зробили 3-тя окрема штурмова бригада і батальйон імені Шейха Мансура.
— До речі, ми уклали контракт з ЮНЕСКО щодо аналізу археологічної ситуації в зоні Каховського водосховища, — розповів Віктор Чабай. — Я провів дослідження на Березанському і Південнобузькому лиманах 47 археологічних пам’яток, 12 з яких були пошкоджені зсувами, спричиненими різким підняттям і падінням рівня води. Наші співробітники на сесії ЮНЕСКО в Парижі доповідали, зокрема, і про ці роботи. Суттєва підтримка надходить від Кримського інституту стратегічних досліджень. Саме завдяки йому на основі космічних знімків вдалося моніторити територію, яку поки окуповано.
Також науковець зауважив, що сьогодні мародери завдають шкоди археологічній спадщині навіть більше, ніж війна. Особливо вони активізувались у зоні підтоплення Каховського водосховища.
— Триває грабунок державної власності, — наголошує Віктор Чабай. — Митниця — і українська, й інших країн — стає останнім рубежем, через який не проходять артефакти. Зауважу, що артефакт, вилучений зі свого контексту, втрачає понад 90% своєї інформаційної й наукової значущості.
Археологічний підрозділ… у ЗСУ
Віктор Чабай переконаний, що на часі — створення спеціального археологічного підрозділу в лавах Збройних Сил України. За його словами, такі підрозділи у збройних силах мають дуже багато країн НАТО. Вони виправдали своє існування під час війн в Афганістані й Іраку. Певна робота ведеться, але директор інституту попросив про підтримку Президії НАН у лобіюванні цього питання.
— До речі, сьогодні 15 співробітників інституту, зокрема шість кандидатів і один доктор наук, перебувають у лавах ЗСУ, — розповів Віктор Чабай. — Вони й можуть стати основою цього підрозділу. Є ще археологи з інших установ — освітніх, музейних, які також перебувають у лавах ЗСУ, тобто цей підрозділ може налічувати 20 осіб. Він дуже потрібний, адже на території, куди не допускаються цивільні особи, можуть мати допуск військовослужбовці.
Підготував Дмитро ШУЛІКІН
Фото автора і з сайту Інституту археології НАН