Про фінансування нашої науки, рішення щодо підтримки молодих учених, бачення реформування галузі та заходи в умовах повномасштабної війни «Світ» поспілкувався з головою Ради молодих учених при Міністерстві освіти і науки України Олесею Ващук та її першою заступницею Анастасією Сімаховою.
— Історичний аналіз воєнних конфліктів підтверджує, що перевагу здобувають сили, що імплементують новітні винаходи, технології та інновації. Сьогодні деякі передові технологічні розробки, створені українськими вченими, вже роблять внесок у досягнення перемоги. Проте, обмежене фінансування значно уповільнює цей процес. Що тут можна вдіяти?
О.В.: Для оптимізації ситуації з фінансуванням критично важливо забезпечити адекватне фінансування, а не обмежуватися незначними бюджетними асигнуваннями для вузькоспеціалізованих запитів. Згідно з оголошеними даними, в українському державному бюджеті на 2024 рік на наукові дослідження виділено 2,2 мільярда гривень, що на 20 % більше, ніж у 2023 році, включно зі 140 мільйонами гривень на проєкти молодих учених. Це безперечно позитивна динаміка. Однак, розглядаючи відносні показники, зокрема наукомісткість ВВП, ми бачимо, що фінансування науки знижується, з прогнозованою наукомісткістю ВВП на рівні 0,17 % у 2024 році. Для порівняння, середня частка витрат на наукові дослідження та розробки (НДР) від ВВП у країнах ЄС у 2021 році складала 2,26 %, зі значно вищими показниками у таких країнах, як Швеція (3,35 %), Бельгія (3,22 %), Австрія (3,19 %), Німеччина (3,13 %) та Фінляндія (2,99 %). У країнах з меншими показниками, як-от Румунія, Мальта, Латвія, Болгарія та Кіпр, вони варіюються від 0,47 % до 0,87 %. Виникає запитання: чого ми очікуємо від науки, якщо вона не отримує належного фінансування протягом останніх 30 років?
А.С.: Відомо, що положення статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», що передбачає бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менш як 1,7 % від ВВП, не дотримується з часу його ухвалення у 2015 році. На 2024 рік наукомісткість ВВП становить лише 0,17 %, або десяту частину від законодавчо встановленого показника.
Для розв’язання цієї проблеми пропонується розробити поетапний план виконання положень статті 48 протягом кількох років. Враховуючи неможливість негайного збільшення фінансування науки до 1,7 % ВВП, розумно було б розглянути поетапне підвищення фінансування сектору науки, починаючи з 0,5 % ВВП, з наступним щорічним збільшенням протягом наступних п’яти років до досягнення показника 1,7 %. Це передбачає внесення відповідних корективів до державного бюджету на 2024 рік. І хоч бюджет вже ухвалений, зміни теоретично можливі й можуть бути здійснені в умовах динамічного економічного контексту.
О.В.: Хочу додати, що у контексті прагнення нашої держави досягти перемоги з мінімальними втратами, критично важливим є адекватне фінансування внутрішніх наукових розробок, зокрема в оборонній сфері. Це значно економічно ефективніше, порівняно з придбанням закордонної продукції, яку часто складно обслуговувати та модернізувати на місцевому рівні. Недостатнє фінансування науки можна розцінювати як прояв недбалості або навіть умисного підриву наукового потенціалу країни.
— Попри виклики, з якими стикається наука в Україні, усе ж вдається реалізувати певні ініціативи, зокрема збільшення фінансування Національного фонду досліджень та грантової підтримки вчених. Які заходи ініціює Рада молодих учених у цьому контексті?
А.С.: Рада молодих учених при Міністерстві освіти і науки України стала ключовою інституцією, що представляє інтереси молодих науковців перед урядом, Верховною Радою Офісом Президента України, акцентуючи на необхідності адекватного фінансування науки та дотримання законодавчих норм. Завдяки активній роботі Ради молодих учених у 2022 році відновлено проведення конкурсу на отримання Премії Верховної Ради України для молодих вчених, іменних стипендій Верховної Ради для молодих докторів наук, а також стипендій Кабінету Міністрів для молодих вчених.
У 2023 році Рада молодих учених ініціювала створення стипендій для молодих науковців, що виконують дослідження в оборонній сфері, ініціативу підтримав Комітет Верховної Ради України з питань молоді та спорту. Окрім того, Міністерство освіти і науки врахувало пропозицію підтримати молодих учених, які працюють над підвищенням обороноздатності країни. У 2023 році для конкурсу проєктів фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок молодих учених найвищі оцінки експертного висновку були передбачені саме для таких проєктів.
— У газеті «Світ» та на наших онлайн-платформах триває активна дискусія щодо реформування галузі, плани якого були представлені громадськості кілька місяців тому. Серед експертів спостерігаються різні думки. Яким є ваше бачення цього процесу?
О.В.: Вважаю, що наука потребує комплексного оновлення, з одночасним забезпеченням підтримки на різних рівнях. Реформування має бути ефективним, зрозумілим, без надмірної бюрократії, а також повинно мати чітко визначену мету та кінцевий результат. Окрім того, кожен учений повинен усвідомлювати необхідність не тільки ведення наукових досліджень і публікації результатів, але і їхнього практичного застосування.
Можливим рішенням є стимулювання вчених через систему винагород: що більший і важливіший науковий внесок та його практичне застосування, то більші стимули, як-от доплати до зарплатні, житлові умови, соціальні гарантії та інші пільги на рівнях держави, регіону, міста, університету тощо.
Основною стратегією розвитку науки повинні стати три складові: ведення якісних наукових досліджень, отримання результатів та їхнє ефективне впровадження. Цей підхід має бути основою для всіх тактичних дій і розвитку наукової сфери.
Звертаючись до питання перезавантаження, необхідно врахувати стратегію розвитку науки на національному, регіональному та місцевому рівнях, створюючи умови для розвитку і реалізації наукових ідей.
В Україні існує також серйозна проблема з використанням наукових результатів. Багато розробок, монографій та підручників використовуються мало. Зокрема, у 2022 році спостерігалося зниження кількості наукових та науково-технічних розробок, що фінансувалися з загального та спеціального фондів, на 16,9 % і 32,4 % відповідно порівняно з 2021 роком. Водночас найбільша кількість наукових робіт була виконана у сферах прикладних досліджень та фундаментальних наукових досліджень, складаючи близько 52 % та 45,7 % від загальної кількості.
А.С.: Окрім зовнішніх інвестицій, розвиток науки вимагає внутрішніх ресурсів. Насамперед це означає базове фінансування науки, яке відповідно до законодавства, призначене для фінансування фундаментальних досліджень, підготовки наукових кадрів, підтримки наукової інфраструктури та розвитку її матеріально-технічної бази. Другим важливим аспектом є конкурсне фінансування, яке повинно сприяти реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки, націлених на створення конкурентоздатного високотехнологічного виробництва та розроблення нових перспективних технологій. Наразі не існує країн, які б формували пріоритетні напрями, не забезпечуючи їх належним фінансуванням.
В Україні ці принципи закріплені Законом «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», який передбачає, що реалізація пріоритетних напрямів відбувається через формування державних науково-технічних програм, фінансування яких визначається щорічно в рамках закону про державний бюджет України.
На жаль, в Україні цей закон не виконується належним чином. Країна відходить від загальноприйнятої світової практики у питанні формування та реалізації пріоритетів, необхідних для підтримки інноваційної та конкурентоспроможної економічної політики.
На нашу думку, необхідно створити робочу групу з представників різних закладів освіти, наукових установ різних напрямів досліджень, а також учених, яка візьметься за перезавантаження науки. Важлива ефективна взаємодія між державою, науковим сектором, бізнесом та громадськістю. Саме ця тематика була обговорена на IV Форумі рад молодих учених, який був організований РМУ при МОН та відбувся у жовтні 2023 року.
— В умовах повномасштабного воєнного конфлікту, Рада молодих учених імплементує значну кількість проєктів. Одним із найефективніших є ініціатива «Офіс підтримки вченого». Як ви надаєте додаткову підтримку колегам у сучасних викликах?
О.В.: Від початку повномасштабної війни Рада молодих учених на громадських засадах організувала та провела понад 250 заходів, спрямованих на підтримку та розвиток науки, а також на підтримку та мотивацію талановитих учених. Відзначу розвиток мережі української наукової діаспори, тренінги з психологічної підготовки та поведінки цивільного населення у воєнних умовах. Однак ключовим елементом нашої діяльності є «Офіс підтримки вченого» (https://sso.org.ua/), який виступає в ролі посередника між науковцями, урядом і бізнес-сектором.
Одним із проєктів є передача ноутбуків та іншої техніки вченим, які найбільше постраждали під час війни, за сприяння меценатів.
А.С.: Рада молодих учених активно веде діалог з громадськими організаціями та фондами задля забезпечення підтримки молодих учених України в умовах воєнного стану. Так, у жовтні було ініційовано національний конкурс наукових та студентських проєктних робіт під назвою «Відродження та інноваційний розвиток країни», організований Благодійним фондом «Український реконструкційний фонд» (https://ukrainereconstructionfund.org/), де Рада молодих учених виступає як співорганізатор. Метою конкурсу є підтримка досліджень у пріоритетних областях, які сприятимуть відновленню та підвищенню конкурентоспроможності України.
— Рада молодих учених при Міністерстві освіти і науки України виступила ініціатором візиту представників Європейської ради докторантів та молодих учених (Eurodoc) до України. Які ваші враження від результатів цього візиту?
А.С.: Важливим результатом цього візиту стало написання відкритого листа президентом Eurodoc Себастьяном Дале до Голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, в якому висвітлюються проблеми українських учених у часи війни, особливо ті, які були висловлені членами нашої ради, а також підкреслюється необхідність додаткових заходів підтримки для відновлення наукового сектору в Україні. Це надзвичайно важливо, що проблеми молодих українських учених були представлені на найвищому міжнародному рівні, що є кроком до їх розв’язання за підтримки європейських колег.
О.В.: Ми висловлюємо велику вдячність Eurodoc за їхню підтримку. Той факт, що такий впливовий міжнародний партнер підтримує нас з першого дня вторгнення і регулярно обговорює можливості підтримки українських науковців, є важливою перемогою.
Ми прагнемо активізувати нашу взаємодію з Eurodoc, надаючи оновлену інформацію та постійно оновлюючи наші запити. Важливо також бути корисними для цієї організації. Ми прагнемо до співпраці, щоб наші європейські партнери відчували, що їхня підтримка має позитивний вплив, і ми продовжуємо розвиватися. Це особливо важливо у регіонах, які щодня відчувають наслідки війни, тому регіони, де ситуація спокійніша, мають брати на себе частину навантаження та запрошувати вчених із прифронтових зон для спільних досліджень. Навіть якщо один науковець стане ментором та підтримає свого колегу, це вже буде достатньою перемогою. Подібно до Eurodoc, ми прагнемо надати конкретну та масову підтримку українським ученим.
— Що ви порекомендували б українським ученим робити в цей час, коли агресія росії не припиняється?
О.В.: В таких умовах українським вченим важливо зосередитись на кількох ключових аспектах.
Насамперед необхідно забезпечити власну фізичну безпеку, гарантувати безпеку особистих даних та результатів досліджень, що може передбачати копіювання даних на захищених серверах та забезпечення конфіденційності важливої інформації.
Залежно від обставин, ученим слід прагнути до продовження своєї роботи, використовуючи доступні ресурси, зокрема онлайн-платформи для дистанційної роботи та спілкування.
Встановлювати та підтримувати зв’язки з міжнародною науковою спільнотою для одержання підтримки та ресурсів, а також для продовження дослідницької діяльності, зберігати тісні зв’язки з колегами та іншими учасниками наукової спільноти для взаємодопомоги та обміну ресурсами.
Враховуючи обставини, корисно зосередитись на прикладних дослідженнях, які можуть мати негайний позитивний вплив на ситуацію в країні, зокрема в галузях оборони й медицини. Також в умовах війни слід не забувати про важливість психологічної підтримки та самопіклування.
Наукова діяльність може тривати навіть у найскладніших умовах, але вона вимагає гнучкості, креативності та підтримки.
Спілкувався Дмитро ШУЛІКІН