Нещодавно наукову спільноту сколихнула приголомшлива звістка — Дюкський університет (Північна Кароліна, США) ухвалив рішення про закриття свого гербарію. Журнал Science уже назвав це трагічною помилкою (http://surl.li/rbudd).
Гербарій Дюкського університету є доволі «молодим», його засновано у 1932 році. Він містить понад 800 тисяч зразків і є надзвичайно важливим джерелом наукових даних. Майбутнє гербарію поки що залишається невизначеним — в університеті обговорюють різні варіанти про переміщення колекції чи окремих її частин до інших наукових установ США. Ця невизначеність додає трагізму ситуації, адже стає зрозуміло, що попри запевнення адміністрації університету, збереження цілісності колекції не є пріоритетним завданням.
Учені зі всього світу пишуть листи адміністрації університету, в яких висловлюють аргументи проти «розпорошення» колекції. Одним з аргументів є те, що не всі колекції гербарію оцифровано. Також науковці розпочали збір підписів під петицією щодо збереження гербарію в стінах університету. Втім, поки що це не дало результату — на всі звернення респонденти дістають шаблонну відповідь про «неможливість утримувати колекцію через застаріле устаткування».
Це не перший гучний скандал навколо природничих колекцій за останні роки. Минулого року ряд британських установ, включно з Британським музеєм (British Museum), Ботанічним садом К’ю (Royal Botanic Gardens, Kew) та Музеєм природознавства (Natural History Museum) оголосили про намір перемістити їхні колекції за межі Лондона у спеціально створений Науковий парк долини Темзи Редінгського університету, що розташований за 60 кілометрів від столиці Великобританії.
До 2027 року планується повністю перемістити один з найбільших у світі гербаріїв, що налічує понад сім мільйонів зразків, найстаріші з яких датуються 1626 роком. Так само, як і у випадку з Дюкським університетом, було створено петицію проти переміщення колекцій (її підписали понад 15 тисяч учених), однак це не дало результату. Адміністрації установ наполягають на переміщенні й аргументують це рішення ймовірністю затоплення підвальних приміщень будівель, де зберігається частина колекцій, водами Темзи, високою вартістю утримання цих колекцій у старих будинках в історичному ареалі Лондона та неможливістю розбудови інфраструктури.
Вчені вже окреслили цю акцію «культурним вандалізмом» (http://surl.li/rbtoh). Дослідники наголошують, що гербарій є одним з найстаріших у світі й міститься в центрі К’ю, де відбувається взаємодія між колекцією та ботанічними садами. Ботаніки з усього світу приїжджають, щоб скористатися цією надзвичайно важливою колекцією. «Заберіть гербарій і поставте його в глухому місці, і ви його зіпсуєте», — йдеться в петиції.
Наукова спільнота вважає подібне переміщення неприпустимим через ризик ушкодження чи навіть втрати частини колекцій. Особливо високим є ризик ушкодження старих зразків, які вимагають спеціального режиму збереження і вкрай важко витримують транспортування.
Ще раніше, навесні 2023-го, з рішенням перемістити близько восьми мільйонів зразків, фіксованих у спирті або спиртових сумішах, виступив Паризький Національний музей природознавства (National Museum of Natural History) (http://surl.li/rbtpf). Ця «зоологічна бібліотека» зразків риб, рептилій, морських безхребетних, ссавців та птахів є частиною знаменитих колекцій музею. Для дослідників у всьому світі ці ресурси є неоціненним матеріалом для аналізу біорізноманіття. Мало того, в перспективі також розглядається переміщення всіх сухих колекцій та архівних документів, включно з гербарієм.
Переміщення планується здійснювати поступово, протягом десяти наступних років. Підставою для ухвалення такого рішення стало те, що будівлі, в яких зберігають колекції, не відповідають сучасним протипожежним нормам. Варто зазначити, що, як і у випадку з лондонськими музеями, в Парижі за останні десять років двічі поставала загроза затоплення колекцій, зокрема тих, що зберігаються у Природничому музеї та Луврі.
Однак у закритому спілкуванні співробітники музею все-таки говорять радше про економічне підґрунтя такого рішення.
Вчені застерігають, що у Діжоні, де планують складувати колекції, нагляд за ними може бути недостатнім. Як зазначають науковці, куратори колекцій не зможуть приділяти достатньо часу утриманню зразків, адже більшість із них одночасно викладають або виконують інші обов’язки в Парижі. (Діжон розташований за 250 кілометрів від Парижу, щодня туди «не наїздишся»).
Також сумнівно, чи вдасться і надалі опрацьовувати колекції у приміщенні, де їх розмістять. (Інакше кажучи, чи не «складуть» неоціненні експонати в одну купу, у якій складно буде щось знайти). Неможливість використовувати ці колекції в науковій роботі стане для них вироком.
Адміністрація музею пропонує користуватися оцифрованими матеріалами. Гербарій Паризького природничого музею справді повністю оцифрований, — але решту колекцій оцифровано лише частково. Окрім того, така пропозиція дуже поверхнева, бо хоч оцифровані зразки спрощують наукову роботу (особливо на ранніх етапах дослідницької роботи), однак не можуть повноцінно замінити оригінальний матеріал. З оцифрованих зразків неможливо взяти проби для генетичного аналізу, неможливо провести їх анатомічне вивчення. Також здебільшого неможливо провести точне визначення зразка, адже навіть найякісніше зображення має межу роздільної здатності.
Проти переміщення колекцій Паризького природничого музею теж було створено петицію, яка набрала понад 7 тисяч підписів. Утім, процедура підготовки до переміщення все ще триває.
Ситуацію зі зберіганням наукових колекцій багато науковців називають кризовою. Наприклад, дослідник з відділу наук про життя лондонського Музею природознавства Фред Наггс (http://surl.li/rbtws) вважає, що переміщення колекцій музею є наслідком глобальної кризи природничих колекцій та переоцінки їхньої важливості для суспільства.
На значній економічній складовій, яка дедалі більше впливає на менеджмент і, як наслідок, стратегію розвитку природничих колекцій Нової Зеландії, наголошує й Браян Гілл (http://surl.li/rbtxy). Загалом, переосмислення цінності природничих колекцій для суспільства призвело до значного зниження їхнього наповнення й на сьогодні викликає чимале занепокоєння серед учених (http://surl.li/rbtyq).
Варто зазначити, що це вже друга криза за останні двадцять років: наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років чимало природничих установ у світі були вимушені скоротити число своїх співробітників через економічні негаразди. Однак, на щастя, та ситуація не була глобальною і чимало установ зуміли залучити кошти на розвиток.
Зокрема, у 2018 році Берлінський Музей природознавства (Museum für Naturkunde) отримав 660 мільйонів євро на розвиток колекцій та реновацію своїх приміщень (http://surl.li/rbtzn). Триває реновація Клівлендського природничого музею (Cleveland Museum of Natural History) (http://surl.li/rbuab) та Природничого музею Лос-Анджелесу (Natural History Museum of Los Angeles County) (http://surl.li/rbuav).
Продовжується реновація Природничого музею у Дубліні (http://surl.li/rbubm), нещодавно відкрився Природничий музей Данії (http://surl.li/rbubr). Це дає надію на розвиток природничих колекцій та природничої науки загалом.
Тому потрібно шукати нові шляхи комунікації між адміністраторами природничих колекцій і основними стейкхолдерами — відвідувачами, науковцями та, найосновніше, агенціями фінансування.
На мою думку, саме відкритий діалог і пояснення, чому важливо зберегти природничі колекції в часи цифрових технологій, є запорукою майбутнього цих збірок і, можливо, несподіваних наукових відкриттів.
Андрій НОВІКОВ,
старший науковий співробітник відділу біосистематики та еволюції Державного природознавчого музею НАН України