«Ось тут впав російський КАБ (керована авіаційна бомба), почалася пожежа, вигорів цілий клин заповідного степу», — розповідає вчена секретарка біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Наталя Корінець. Таких пожеж у заповіднику через розв’язану росією війну проти України сталися десятки. Добре, що агресори не почали розорювати заповідний степ, який ЮНЕСКО оголосило світовим надбанням. Гірші справи — у зоопарку, тварин складно прогодувати, довгий час вдавалося їх оберігати завдяки донатам небайдужих українців, але що буде з чотирилапими та крилатими мешканцями Асканії завтра, ніхто не знає.
Доповідь Наталі Корінець — це частина програми Всеукраїнської науково-практичної конференції «Природа в окупації — 10 років російської військової агресії проти довкілля. Перспективи відновлення природоохоронних територій України», яку 28–29 березня організувала Всеукраїнська екологічна ліга (ВЕЛ).
Природа під обстрілами
ВЕЛівцям вдалося зібрати чимало представників заповідних територій, що постраждали через російську агресію — як тих, що досі перебувають під окупацією, так і вже звільнених Збройними Силами України. Втім, чимало таких територій усе одно щодня відчувають на собі «щастя» бути сусідами росіян. Прикордонні території — наприклад, розташований у Куп’янському районі Харківської області Дворічанський національний природний парк (НПП) або розташований у Середино-Будському районі Сумщини Деснянсько-Старогутський НПП — регулярно дістають «подарунки» у вигляді ракет, бомб або снарядів, які прилітають з російського боку. Про що розповіли начальник науково-дослідного відділу Гетьманського НПП Володимир Клетьонкін та директор Деснянсько-Старогутського Сергій Кубраков.
Нещодавно я мав нагоду поспілкуватися із Сергієм Кубраковим особисто. Вразили його розповіді про нелегкі умови праці співробітників цього національного парку. Адже одне з відділень парку розташоване просто на кордоні з росією і туди постійно заходять ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Якщо російські вояки натрапляють на українців, то починають за ними справжнє полювання. Також постійно відбуваються обстріли з російської сторони. Так, артобстрілом був розбитий колишній піонертабір «Десна», розташований у ста метрах від паркової бази відпочинку «Деснянка», який парк використовував для проведення екотаборів, турзльотів тощо. Сама «Деснянка» згодом — 21 травня 2023-го — також потрапила під авіаудар, частину приміщень було геть зруйновано. Центральний корпус уже відновленню не підлягає. Там була якраз рейдова група і два співробітники бази, які просто дивом залишились живі –– трьох поранили, інспектор отримав контузії. Детально про життя цього парку «Світ» розповів у статті «Нацпарк «Деснянсько-Старогутський»: життя на кордоні з ворогом».
Окрім доповідей про окремі парки було багато цікавих узагальнювальних виступів. Зокрема, Олексій Василюк та Віктор Пархоменко з Української природоохоронної групи проаналізували вплив створених росіянами фортифікаційних споруд на Півдні України на біорізноманіття. Космічні знімки показують, що загальна протяжність російських ліній оборони в цьому регіоні складає близько шести тисяч кілометрів. Частина з них проходить через заповідні території. У Запорізькій області таких територій 23, серед них ландшафтний заказник «Водянські кучугури» — єдина природоохоронна територія, де збереглися ландшафти Каховського водосховища. На Донеччині так постраждали шість заповідних територій, зокрема лісовий заказник «Великоанадольський» — найбільший в Україні штучно створений широколистяний ліс, якому близько 200 років.
Чорнобиль після окупації: міни, пожежі, окопи
Завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський і доктор біологічних наук Віталій Коломійчук доповіли, що цей заповідник одним із перших потрапив під вплив військових дій у лютому-березні 2022 року. Саме через його територію заходили збройні сили рф для наступу на Київ правобережжям Дніпра. Окупація тривала п’ять тижнів. Територія ЧРЕБЗ використовувалася російськими військами як транзитна й тилова ділянка. Вони нарили близько шести гектарів окопів, траншей та бліндажів. Головним фактором впливу на тварин було турбування — колони важкої техніки перетинали територію заповідника по автомагістралях; повітряний простір на низькій висоті перетинали гелікоптери, штурмові літаки та крилаті ракети. Втім, окупанти уникали відхилятися від основних автомагістралей.
«Це підтвердили спостереження персоналу заповідника, який залишився під час окупації, та аналіз даних з фотопасток», — сказав Денис Вишневський. Частина території заповідника була і залишається замінованою. Наслідком окупації та замінування стали лісові пожежі як результат втрати контролю за територією. Під час окупації згоріло майже 12 тисяч гектарів лісу та ще понад 18 тисяч га — після звільнення.
«Другу пожежу ми також відносимо до наслідків окупації, тому що її масштаб був обумовлений обмеженнями, спричиненими мінуванням території — для збереження персоналу і техніки пожежники вимушені були гасити пожежу лише з перевірених саперами доріг», — зазначив Денис Вишневський.
Додам від себе, що масштабні пожежі траплялися у заповіднику і раніше. Наприклад, у 2020-му. Тоді вони почалися 3 квітня 2020 року і тривали до кінця місяця. Ймовірно, це були навмисні підпали, оскільки було встановлено чотири осередки масштабних пожеж: південно-західний, південний, східний та центральний. Усього тоді згоріло у зоні відчуження понад 66 тис. га, зокрема на території заповідника — майже 52 тис. га. Одна з причин — суха осінь 2019-го і малосніжна зима 2019–2020 року. Ще раніше, у 2015-му, теж була масштабна пожежа у Зоні. Від Волині до Чернігова тоді палали тисячі пожеж уже в лютому. Зайнялося і в Чорнобильській зоні, заплава річки Уж горіла всю зиму. Весною з торфу в ліс, з лісу в поле. І знову в ліс. Вигоріло 15 тисяч гектарів. Одна з причин — меліорація долини Ужа. Не раз звучали пропозиції позасипати осушувальні канали й відновити заплаву річки, але цього не зробили ні до створення заповідника, ні після нього.
Також були доповіді, автори яких намагаються оцінити збитки довкіллю від російської агресії через аналіз різних факторів. Так Євген Безсонов зробив розрахунки про збитки від шкоди застосування росіянами танків. Він порахував як загальні викиди в атмосферу від танкових двигунів агресорів за два роки повномасштабного вторгнення, так і збитки ґрунтам через ущільнення та інші впливи. Мені не зовсім зрозуміло, як дослідник розраховував площу, яку спаскудили російські важкі бойові машини, але сума збитків вийшла приголомшлива.
Танки як фактор знищення ґрунтів
«Танки дуже ущільнюють ґрунт. Тиск на ґрунт російських танків складає майже 1 кг/ см². Техніка вагою у 10 тонн ущільнює ґрунт до глибини 60 см. А вага одного танку складає близько 40 тонн. Тому ущільнення ґрунту є дуже сильним. Воно стає причиною зменшення продуктивності рослин в екосистемах (зокрема, врожайності агроекосистем). За даними багатьох учених, продуктивність (врожайність) рослин на ущільнених ґрунтах може падати на 40–60 %», — каже Безсонов.
Порахувавши збитки від танків через втрачений врожай озимої пшениці, середня врожайність якої в Україні складає близько 40 ц/га, і взявши до уваги площу ріллі та ціни на озиму пшеницю 2 класу в портах України на початку лютого (285 доларів за тонну) й низку інших факторів і коефіцієнтів, дослідник отримав суму в 45 млрд доларів. Окремо автор порахував збитки для екологічних систем, які не є агроекосистемами, та недоотримані від цих територій екосистемні послуги. Тут вийшла сума у понад 93 млрд доларів.
«10 років триває війна в Україні. У 2014 році рф окупувала Крим, розв’язала військові дії у Донецькій та Луганській областях. З 24 лютого 2022 року розпочалась повномасштабна російська збройна агресія, яка завдає непоправної шкоди довкіллю. Горять ліси, знищуються цінні природоохоронні території. Деякі екосистеми ми втратили назавжди. Внаслідок обстрілів росіяни пошкодили й спалили близько 3 млн гектарів українських лісів.
Великими масштабами знищуються або порушуються середовища існування диких тварин і рослин. Під загрозою зникнення опинилися понад 600 видів тварин, 750 видів рослин та грибів, зокрема занесених до Червоної книги України. У результаті російського вторгнення 20 % природоохоронних територій України уражені війною, 812 заповідних територій — у небезпеці, 0,9 млн га природоохоронних територій потерпають від війни», — сказала у вступному слові голова ВЕЛ Тетяна Тимочко.
Що робити
За 10 років у зоні бойових дій та окупації опинились і постраждали 3 біосферні заповідники, 14 природних заповідників, 19 національних природних парків, десятки регіональних ландшафтних парків, сотні заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, а також ботанічні сади, дендрологічні парки, зоопарки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Донецької, Луганської, Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Запорізької та Херсонської областей.
Під загрозою знищення в Україні — 16 Рамсарських об’єктів загальною площею 627,3 тис. га та близько 160 територій Смарагдової мережі площею 2,9 млн га. російські окупанти мінують природоохоронні території та заповідні об’єкти, неконтрольовано вирубають ліси, знищують рідкісні види флори й фауни.
Що робити у цій ситуації? Конференція напрацювала низку рекомендацій для ВРУ, Кабміну, Міндовкілля та інших органів влади.
Від себе я б додав ще кілька пунктів. По-перше, треба ретельно фіксувати злочини росії проти довкілля України й максимально поширювати інформацію про них як в Україні, так і для закордонної аудиторії. По-друге, якомога швидше привести росію до поразки, адже кожен день війни — це нові збитки довкіллю. Для перемоги Україні потрібні зброя, боєприпаси, амуніція. Плюс треба максимально посилювати санкції щодо агресора. Цю думку також варто активно транслювати в усіх середовищах, насамперед у міжнародних. По-третє, слід удосконалити наші методики оцінки збитків довкіллю від війни за міжнародними стандартами. По-четверте, вже зараз необхідно посилювати природоохоронне законодавство, зокрема, ухвалити нарешті Закон про державний екологічний контроль та Закон про Смарагдову мережу, поліпшити застосування чинних законів. По-п’яте, розширити мережу заповідних територій з тим, щоб компенсувати втрати.
Наприклад, у Деснянсько-Старогутському НПП для компенсації та збалансування структури парку важливо вже тепер знайти нові території для розширення. Фахівці підготували пропозиції з розширення парку завдяки лісовим урочищам Очкинського лісництва Свеського лісгоспу, по них сьогодні готується експертний висновок. Окрім Очкинського масиву, варто заповідати й заплаву Десни в межах Чернігівської області.
Олег ЛИСТОПАД
На фото: слайди з презентації Міндовкілля