За час війни багато українців виїхало в країни Європи. За різними оцінками, їх кількість сягає 5 мільйонів, а то й більше. Але реальна статистика по наших біженцях насправді може бути не такою сумною, вважає демограф, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України академік Елла Лібанова.
У інтерв’ю своєму інтерв’ю соціологиня розповіла, чому втікачів від війни за кордоном може бути менше за офіційні дані, скільки з них та чому повернуться додому і як війна змінила українців.
Учена зазначила: «По-перше, я б не вживала термін “біженці”. Адже біженці – це конкретний юридичний статус, який людина отримує за кордоном. Це, до речі, довічний статус. Однак більшість українців просить за кордоном саме тимчасовий захист. Статус тимчасового захисту дає можливість переїхати до іншої країни в межах ЄС, не втрачаючи певних гарантій. Це дає можливість приїхати до України на деякий час і повернутися, це врешті не зобов’язує жити в таборі для біженців і дає значно більше свободи. Тому я б радила вживати словосполучення “втікачі від війни”. Це відокремить їх від тих же трудових мігрантів, які знаходилися за кордоном і до 24 лютого 2022 року. (…) По-друге, щодо цифри 5 мільйонів у мене є багато сумнівів. (…) Я думаю, закордоном перебуває близько 2,5 мільйонів українців. З урахуванням тих, хто виїхав ще до війни, там є 5 мільйонів українців, але це вже окреме питання і окрема статистика. (…) Так, після війни треба дуже багато чого робити. Зокрема, допомагати з відкриттям бізнесу і відбудови житла. Люди будуть повертатися, якщо буде куди вертатись, якщо буде робота і буде де жити. Навіть дитячий садок та школа вирішальним фактором не будуть. Так, буде по 40 дітей в класі, цього слід чекати. Так, будуть вчитися у дві зміни. Але якщо у батьків тут буде робота і житло. Також необхідна програма економічного відродження. Я далека від думки, що ми маємо відроджувати “стару” економіку. Є сенс говорити про відродження української економіки, а не відновлення. В цих термінах є різниця. І ми маємо зрозуміти, які галузі можуть стати локомотивами, драйверами».
Наостанок Елла Лібанова підсумувала: «Чого я боюся зараз? Того, що вже відбувається певний поділ щодо ролі людей під час війни. Чи був за кордоном? Чи був в теробороні, в лавах ЗСУ? Не думаю, що буде сегрегація і сильний розкол в суспільстві. Але поділ буде, він вже з’явився. Гадаю, суспільство саме має з цим щось зробити. Пояснювати, що за кордон виїхали, щоб не засмагати на пляжі, а вивезти від війни дітей, і їм там несолодко».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю
Читайте також:
- Академічна недоброчесність: потрібне хірургічне втручання
- План відновлення країни: довкілля
- Сильні, як земля
- Розширюємо горизонти для новачків
- Стратегічна галузь. Атомна енергетика: про що треба було думати ще вчора?
- Настав час «другої квантової революції»
- Реформа Національних академій: що зроблено?