Першого травня 2023-го майже усі ЗМІ зарясніли клікбейтними заголовками на кшталт «Хімічна загроза для мільйонів», «Павлоград може вибухнути», «Удар по Павлограду може спричинити екологічну катастрофу у п’яти областях» тощо. Приводом став ракетний обстріл росіянами районного центру Дніпропетровської області. А точніше — допис у твіттері аналітиків OSINT-проєкту GeoConfirmed.
Довідково: OSINT (англ. Open source intelligence, OSINT) — концепція, методологія і технологія добування і використання військової, політичної, економічної та іншої інформації з відкритих джерел, без порушення законів. Використовується для ухвалення рішень у сфері національної оборони та безпеки, розслідувань тощо (Вікіпедія).
На думку цих аналітиків ракети вцілили у Павлоградський хімічний завод. І це, додають вони, вкрай небезпечно, бо на заводі зберігається 1800 тонн твердого ракетного палива. Ще менше, ніж у, наприклад, 2012, але теж чимало.
Інформацію про зберігання такої кількості палива геоконфірманти взяли зі статті ВВС за 24 січня 2020 року. Де також містяться тривожні коментарі директора заводу, колишньої працівниці підприємства та місцевої мешканки.
Справді, три роки й три місяці тому на ПХЗ було 38 ступенів балістичних ракет, у кожній міститься по 50 тонн паливної суміші. Що це за ракети і яка у них начинка?
Ідеться про міжконтинентальні балістичні триступеневі твердопаливні ракети РС-22 (за класифікацією НАТО — SS-24 “Scalpel”), радіус дії яких досягає 10 тисяч кілометрів. Кожна ракета може нести до 10 ядерних боєголовок. За часів СРСР в Україні дислокувалася 43-тя армія Ракетних військ стратегічного призначення. В Первомайську Миколаївської області були шахти, де зберігалися ті 46 РС-22, частини яких і опинилися у Павлограді після того, як у 1997 році було ухвалено державну програму їхньої утилізації у рамках виконання договору «Старт-1»
Згідно з договором, що стосувався скорочення стратегічних наступальних озброєнь, Україна взяла на себе зобов’язання про без’ядерний статус і ліквідацію цих озброєнь. Утилізували паливо то за кошти Держбюджету, то за підтримки США. Так, у жовтні 2000 року Україні було виділено 24 млн доларів. Згодом побудували установку з вилучення палива та чотири сховища, у яких зберігали ракетні ступені.
Усього на завод завезли майже 5 тис. тонн твердого ракетного палива, яке містилося в 163 корпусах двигунів ракет. На початок 2020-го було утилізовано 3 200 тонн палива. Його переробили на вибухівку, яка використовується, зокрема, у видобувній промисловості. Порожні корпуси ракетних ступенів спалювали у спеціальній установці, яку побудувала німецька фірма за американські кошти.
Основним компонентом палива РС-22 є перхлорат аммонію. Ця речовина — сильний окисник, вона забезпечує швидке виділення великої кількості газів, які й штовхають ракету. А за певних умов — вибухає. Вироблена з ракетного палива на ПХЗ вибухівка — це суспензія, яку перевозять у спеціальних автоцистернах. Суспензію заливають у пробурені у породі отвори, вставляють детонатори й здійснюють дистанційний підрив.
Під час горіння перхлорату аммонію виділяються аміак, хлор та його похідні, й інші речовини. Скільки саме і чого утвориться, залежить від температури та інших факторів.
У червні 2002 року на заводі трапилася аварійна ситуація, вночі стався вибух, у сусідніх будинках повилітали вікна. Дирекція заводу тоді відмовилася коментувати ситуацію для ЗМІ та громадськості, але міський голова Іван Метелиця розповів у сюжеті місцевого телебачення, що на заводі проводилося спалювання твердого ракетного палива. Внаслідок вибуху від порізів склом постраждали четверо людей, які перебували безпосередньо у зоні робіт. Метелиця організував роботу трьох лабораторій — міської Санітарно-епідеміологічної служби, ДСНС та Павлоградського механічного заводу (ПМЗ). За словами голови, у районі ПМЗ, наприклад, концентрація аміаку, формальдегіду та оксиду сірки була на порядки меншою за гранично допустимі концентрації (ГДК).
У 2006 році філія одного з державних підприємств МО України оприлюднила результати моніторингу території Павлоградського хімічного заводу. Об’єктами екологічного контролю були ґрунтові, поверхневі та стічні води, атмосферне повітря і ґрунт з поверхневих та підповерхневих шарів.
Вміст зважених часток, загальних вуглеводнів нафти, синтетичних поверхнево-активних речовин, азоту амонійного, нітратів і нітритів у ґрунтовій воді протягом двох років був нижче рівня ГДК. Але по ряду речовин вміст коливався у доволі суттєвих межах. В одні періоди року він був менше ГДК, у інші — перевищував у рази, а по деяким (органічні речовини, про наявність яких свідчать такі показники як високе хімічне та біологічне споживання кисню) — навіть на порядок.
Значне перевищення гігієнічних нормативів перелічених вище речовини під час практично зупиненого процесу виробництва на території заводу вимагало пояснення. Проведений дослідниками аналіз результатів гідрогеологічних досліджень показав, що підземні води регіону Павлограду мають підвищену мінералізацію, яка впливає на вміст сухого залишку, сульфатів та хлоридів. Було встановлено, що мінімальний вміст сухого залишку, сульфатів і хлоридів простежується навесні після проходження паводку, коли концентрація вказаних речовин зменшується завдяки розбавленню талими водами. Відповідно максимальний вміст забруднювальних речовин зареєстровано у спекотний літній період, коли ґрунтові води частково випарюються, що призводить до концентрування компонентів, які визначаються.
У пробах атмосферного повітря за весь дворічний термін моніторингу вміст оксидів азоту та вуглецю, твердих часток, хлористого та фтористого водню був нижчим за ГДК. Таку ситуацію дослідники пояснювали низькою інтенсивністю виробництва та практичною відсутністю руху автотранспорту по території заводу. До того ж на території було багато зелених насаджень. Протягом терміну екологічних обстежень відбувалися незначні коливання вмісту компонентів, що вимірювалися. Концентрації свинцю, міді та марганцю не перевищували ГДК. Практично за весь час обстежень спостерігалося перевищення допустимого рівня вмісту цинку в діапазоні 1,30 ÷ 6,55 ГДК.
Це дуже важливі результати, з ними можна порівнювати нинішню ситуацію на заводі — як з огляду на те, що останні кілька років активно перероблялося паливо та самі корпуси ракет, так і для з’ясування наслідків ракетного обстрілу рашистами Павлограду.
Я не дарма пишу «активно перероблялося». Чимало ЗМІ та блогерів кинулися без перевірки передруковувати повідомлення проєкту GeoConfirmed. Яке, нагадаю, базувалося, зокрема, на новині від 24 грудня 2020 року. Де повідомлялося, що переробка зупинилася і накопичені запаси палива загрожують безпеці.
Але вже навесні того ж року кошти були виділені й утилізація продовжилася. Кабінет Міністрів виділив з резервного фонду 15 млн 109 тис. грн ДП «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» — для забезпечення зберігання гептилу (рідкого ракетного палива), а також 133 млн 452 тис. грн ДП «НВО “Павлоградський хімічний завод» — для утилізації твердого ракетного палива.
Ось повідомлення народного депутата Романа Коптєлова, яке він зробив за три місяці до початку повномасштабного вторгнення (зараз акаунти депутата закриті):
«Трохи математики:
2019 р. — 38 ступенів залишилось утилізувати.
2020 р. — утилізовано 4 ступені.
2021 р. — утилізовано 8 (дев’ята у процесі).
2022 р. — план 12 ступенів.
2023 р. — план 13 ступенів.
Загальний бюджет програми — 1,7 мільярда грн. У Державному бюджеті 2022 року заплановано 510 млн грн на утилізацію твердого ракетного палива, та 100 млн грн — на утилізацію гептила».
Тобто на початок 2022 року на заводі залишалося не 38, а 25 ступенів. І, можливо, завод ще встиг щось зробити за перші два місяці перед широкомасштабним вторгненням росіян.
Також сподіваюсь, що керівники підприємства та місцева влада розуміють небезпеки й зуміли перемістити решту палива з густонаселених кварталів у інше місце. До речі, Павлоградський виконком у своєму телеграмі заявив після обстрілу, що ракетний удар 1 травня не призведе до екологічної катастрофи. “Хімічна небезпека в місті відсутня. Не піддавайтесь паніці”, — ішлося у повідомленні.
Щодо ракетного удару, який завдала росія, то незалежно від того, чи був він умисно спрямований на завод, чи не був; незалежно від того, потрапила ракета саме на територію підприємства, чи не потрапила, росіяни мають відповісти за цей злочин подвійно. Як за сам обстріл, так і за ті екологічні ризики, яким були піддані люди та довкілля.
Олег ЛИСТОПАД
Нагадаємо, що в ніч з 30 квітня на перше травня 2023 року російські ракети влучили в промислове підприємство та інші локації в місті Павлоград на Дніпропетровщині. На місці виникла пожежа, яку ліквідували рятувальники. Також внаслідок обстрілу пошкоджено понад 100 багатоквартирних і приватних будинків, дев’ять закладів освіти та п’ять магазинів. Цей ракетний удар забрав життя двох людей. Ще сорок осіб дістали поранення.
Як ми вже писали, Методики обрахунку збитків довкіллю внаслідок війни стали унікальним досвідом у роботі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Можна сказати, що до 24 лютого 2022 року у світі ніхто ніколи не розробляв такі методики. Над ними працювали понад 70 фахівців.
Читайте також про враження нашого кореспондента після престуру Київщиною («Довкілля, вражене війною: Калинівка-Кожанка-Мила-Ірпінь»). Що відбувається там, де дві російські крилаті ракети влетіли у нафтобазу в селищі Калинівка Фастівського району Київської області 24 березня 2022 року. Сталася пожежа, яку було видно навіть зі столиці.
На фото (використано скріни з відео, розміщених у відкритому доступі на сайті посольства США в Україні :
- Ступень ракети РС-22 на заводі в Павлограді
- У 2012 на заводі залишалося 106 корпусів двигунів ракет
- Корпуси ракет на майданчику заводу
- У 2012 на ПХЗ зберігалося понад 4000 тонн твердого ракетного палива
- Вилучення палива з другого ступеня ракети
- Розвантаження корпусів ракет
- Склад з ракетними двигунами
- Процес виробництва промислової вибухівки з ракетного палива
- Закладка вибухівки
- Схема бурової свердловини під вибухівку у промисловому кар’єрі
- Працює вибухівка з переробленого палива
- Так перевозять вибухівку