Запитання, яке є заголовком, десь починаючи із 2012 року, постійно виринає у суспільстві, особливо, під час обговорення планів реформ наукової і освітньої сфер в Україні. З плином часу, воно стає все більш гострим і одним із маркерів успішності проведення реальних реформ, а не низки попередніх паперових псевдореформ для звітності перед політичними елітами на Заході і в Україні.
Відповідь на запитання досить проста, як для людини, котра дві третини свого життя присвятила роботі, а радше науковому зростанню і набуттю вагомого адміністративно-організаторського досвіду у НАН України, і вона ствердна – ТАК, можливі! Чи вимагає вона від керівного органу НАН України – Президії НАН України – надзусиль? Відповідь негативна – НІ, не вимагає. Це вимагає лише ВОЛІ і БАЖАННЯ у проведенні давно назрілої реорганізації, бо примусова, а її привид все більше починає блукати у головах недореформаторів, і це призведе до того, що навіть ті залишки наукового потенціалу, які вдалось поки зберегти, ми втратимо остаточно і безповоротно.
Яким чином почати необхідну реорганізацію? Почати її якомога швидше і без зайвих адміністративних зволікань? Для цього необхідно:
1. Відійти від принципу «доки півень не клюне» до принципу дій на упередження у всій діяльності НАН України;
2. Залучити до прийняття рішень з правом голосу не тільки дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України, а й інших членів Інститутів, з молодими вченими включно, враховуючи їх наукові здобутки і не надаючи жодних преференцій щодо регалій, і з якнайшвидшим внесенням змін до Статуту НАН України;
3. Розподіл базового бюджетного фінансування здійснювати виключно за науковими здобутками Інститутів та їхніх підрозділів, враховуючи результати міжнародно-внутрішнього аудиту;
4. Проводити фінансування за внутрішньоакадемічними конкурсами як для молодих, так і для досвідчених вчених, тільки за результатами прозорих процедур експертизи, відкинувши принцип «кожній сестрі по кульчику», а користуючись вимогою оцінки якості і новизни ідей, що будуть реалізуватись в межах проєктів;
5. Мають бути чітко встановлені вікові обмеження щодо обіймання керівних посад всіх щаблів та рангів, незалежно від регалій.
6. Необхідно максимально спростити процедури прийняття рішень та підготовки документів, включно зі звітними.
Сподіваюся ці думки стануть у нагоді й іншим академіям, які не бажають того, аби всю академічну спільноту викинули на смітник історії, перетворивши у громадські об’єднання чи ще щось схожого штибу, як це пропонують новоявлені «реформатори».
Ярослав КОРПАН,
кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу біомолекулярної електроніки Інтитуту молекулярної біології і генетики НАН України
Читайте також:
- Скільки ще блукатимем у пітьмі безкінечних планів реформ?
- Vivat Academia! Погляд університетського викладача на пропозиції Наукового комітету щодо реформ наукової сфери
- Як з’являються дублі громадських академій?
- Відновлення має розпочатися зараз
- Анатолій Загородній: Оновлення системи науки в Україні варто здійснювати вкрай обережно, не руйнуючи те, що ще збережено
- Олексій Колежук: Сподіваюся на реальну фахову дискусію щодо шляхів реформи