8 серпня 2023 р. Міністерство освіти і науки України винесло на громадське обговорення проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». Запропонований проєкт у супровідній записці подається як структурне і кількісне наближення до переліку галузей Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО) та черговий крок до переходу на єдині статистичні стандарти та системи класифікації для гармонізації і забезпечення порівнянності державної статистики із міжнародними стандартними системами класифікації ООН. На відміну від попередніх редакцій переліку, проєкт пропонує визначити рівень освіти, на якому можуть відкриватися освітні програми за конкретною спеціальністю.
Запропонований проєкт у разі його прийняття буде, за нашими підрахунками, п’ятим документом такого штибу за роки незалежності України. Спробуємо коротко охарактеризувати попередні. Враховуючи фах авторів, у першу чергу поглянемо, як змінювався з часом перелік фізичних спеціальностей.
1. Постанова КМУ від 18 травня 1994 р. N 325 «Про Перелік напрямів підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням, спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів та робітничих професій» встановила, зокрема, перший національний перелік спеціальностей вищої освіти. Нагадаємо, що тоді існував єдиний рівень вищої освіти (спеціаліст), а до того діяв перелік часів СРСР. Названа постанова в межах галузі знань 07. «Природничі науки» включала напрямки підготовки «Фізика» (8 спеціальностей, включаючи астрономію) та «Прикладна фізика» (5 спеціальностей).
2. Постанова КМУ від 24 травня 1997 р. N 507 «Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями» була спрямована на впровадження реформ освіти західного зразка, а саме на введення рівнів бакалавра та магістра. Втім, зберігався й рівень спеціаліста (як свого роду «вкороченого магістра»). Водночас зникло в явному вигляді поняття «Галузь знань». Щодо фізики – залишилися ті самі напрями підготовки, але кількість спеціальностей за напрямом «Фізика» зменшилося до 4 (зі збереженням астрономії), за напрямком «Прикладна фізика» залишилося 5 спеціальностей, але перелік змінився. Зазначмо ще одну важливу особливість цієї постанови: за виконання певних додаткових вимог вона дозволяла випускникам спеціальності «Фізика» працювати вчителями в школі.
3. Постанова КМУ від 13 грудня 2006 р. № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра» нічого, здається, не змінила по суті, але ліквідувала поняття спеціальності для бакалаврів, залишивши лише напрями підготовки. Щодо фізики, то до двох попередніх напрямів підготовки додалася астрономія. Водночас право викладання в школі додатково отримали бакалаври з прикладної фізики. Постанова КМУ від 27 серпня 2010 р. № 787 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра», яка була логічним продовженням попередньої, встановила перелік спеціальностей для спеціалістів і магістрів (явно не прив’язаних до напрямів підготовки бакалаврів).
В галузі фізики стало 11 спеціальностей, з яких 4 неявно тяжіли до фізики, 6 – до прикладної фізики, ще одна – «Астрономія (за напрямами)». Право викладання в школі отримали магістри лише двох спеціальностей – «Фізика (за напрямами)» та «Прикладна фізика (за галузями використання)». Тут варто додати, що, хоч набори фізичних спеціальностей згідно з цими двома постановами теж виглядають небездоганно, але тенденція відображення в них новітніх наукових напрямків (як-от медична фізика, нанофізика та наноелектроніка тощо) є цілком очевидною.
4. Нарешті, чинна досі (з подальшими змінами, останні з яких ухвалено торік у грудні) Постанова КМУ від 29 квітня 2015 р. № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти», по суті, ліквідувала колишні спеціальності магістрів, а спеціальностями стали називатися колишні напрями підготовки – однакові для бакалаврів та магістрів (рівень спеціаліста зник). Натомість у переліку спеціальностей з’явилася нова графа – «Код і найменування відповідної деталізованої галузі за Міжнародною стандартною класифікацією освіти».
В результаті залишилося лише дві фізичні спеціальності – «Фізика та астрономія» та «Прикладна фізика та наноматеріали» (остання – як поступка «молодих реформаторів», які готували проєкт постанови, фізикам, які почали бити на сполох). Зникла й примітка про можливість роботи випускників цих спеціальностей у школі – відтоді майбутніх учителів фізики почали вчити лише в педагогічних університетах (з акцентом не на знання предмету, а на методику викладання).
Спробуємо підбити проміжні підсумки. Дві перші постанови в принципі були необхідними. Третя постанова мала підкреслити широкопрофільність підготовки бакалаврів, з чим, загалом, теж можна погодитися. Четверта постанова – як тепер уже зрозуміло, стала явно невдалою спробою виробити єдиний перелік спеціальностей для всіх трьох рівнів освіти – бакалавра, магістра і доктора філософії, хоча рівень диференціації підготовки тут зовсім різний.
Адже впровадження освітніх програм, які виступили сурогатом магістерських спеціальностей, але були запроваджені й на рівні бакалавра, знову нівелювало відмінність між цими рівнями за широтою охоплення матеріалу. Важким ударом по психіці всіх осіб, причетних до сфери вищої освіти, стала одночасна ліквідація «старих» спеціальностей і перейменування в спеціальності колишніх напрямків підготовки. Але був у цій постанові й крок у правильному напрямку – встановлення відповідності між переліком спеціальностей і МСКО.
А тепер перейдемо до обговорення запропонованого проєкту. Відразу зазначимо, що його задекларована мета – перехід на єдині статистичні стандарти та системи класифікації для гармонізації і забезпечення порівнянності державної статистики із міжнародними стандартними системами класифікації ООН – вже досягнута в чинній Постанові Кабміну від 2015 року. Ухвалювати нову постанову тільки заради визначення рівня освіти, на якому можуть відкриватися освітні програми за конкретною спеціальністю, виглядає як стрілянина по горобцях з гармати. Тому складається враження, що справжні мотиви анонімних авторів постанови залишаються за кадром.
Не намагатимемось за браком інформації будувати тут жодних припущень, а спробуємо натомість проаналізувати: як співвідноситься новий запропонований документ із чинним?
У чинному документі навіть після всіх здійснених тоді скорочень залишилися окремі галузі знань 09 Біологія (їй відповідає спеціальність 091 Біологія і біохімія), 10 Природичі науки (відповідають спеціальності 101 Екологія, 102 Хімія, 103 Науки про Землю, 104 Фізика та Астрономія, 105 Прикладна фізика та наноматеріали, 106 Географія), та 11 Математика і статистика (відповідають спеціальності 111 Математика, 112 Статистика, 113 Прикладна математика).
У новому проєкті переліку це все зведено в єдину галузь знань Е Природничі науки, математика і статистика (відповідають спеціальності Е1 Біологія та біохімія, Е2 Географія та екологія, Е3 Хімія, Е4 Науки про Землю, Е5 Фізика, Е6 Математика, Е7 Статистика).
Отже, в переліку спеціальностей фізичного спрямування залишилася тільки фізика – і без астрономії, і без застосувань. Нагадаємо, в 1994 році фізичних спеціальностей було 13. З переліку, навіть порівняно з чинним варіантом, зникла не лише астрономія (з якої, власне, й почався розвиток сучасних наукових знань). Під скорочення потрапили й дві спеціальності, які вкрай важливі для обороноздатності країни: 105 Прикладна фізика і наноматеріали і 113 Прикладна математика. Випускники ЗВО, котрі отримали ці спеціальності, зараз плідно працюють, зокрема, в оборонній промисловості, розробляють та виготовляють нові зразки воєнної техніки та продукції подвійного призначення.
Отже, один наслідок можливого прийняття пропонованого проєкту очевидний відразу. Зменшення числа спеціальностей науково-технічного спрямування явно призведе до подальшого падіння їхньої популярності, знищення викладання цих предметів у середній школі і припинення підготовки відповідних фахівців з вищою освітою. Чи відповідає це декларованому курсу на розвиток в Україні наукоємного високотехнологічного виробництва та потребі створювати нові ефективні оборонні технології – кожен читач може оцінити сам.
Пропонуючи такі радикальні кроки, анонімні автори проєкту посилаються на авторитет МСКО. Можна поставити ще одне запитання: а що насправді записано в МСКО? Невже там теж немає астрономії?
Спішимо запевнити: на відміну від витвору праці невідомих міністерських реформаторів, МСКО містить ще й розширені описи всіх галузей: http://uis.unesco.org/sites/default/files/documents/international-standard-classification-of-education-fields-of-education-and-training-2013-detailed-field-descriptions-2015-en.pdf
Галузь 0533 Фізика (визначена як вивчення властивостей та взаємодій матерії та енергії) включає там астрономію та космологію. Цій галузі в МСКО відповідають такі програми та кваліфікації: астрономія, астрофізика, хімічна фізика, медична фізика, оптика, власне фізика та космологія. Отже, автори українського проєкту насправді взяли з МСКО тільки «верхній шар» галузей і спеціальностей, і цілком знехтували тими деталями наповнення спеціальностей, які складають для нього основу. Але ж диявол, як відомо, чаїться в деталях…
Неприпустимо «скривдженими» в проєкті виявилися не тільки природничі науки. З гуманітаристики, наприклад, цілком випала така спеціальність, як перекладознавство, яка вже давно переросла статус підрозділу лінгвістики й інтенсивно розвивається в усіх провідних університетах світу як динамічна міждисциплінарна дисципліна на межі власне філології, історії, соціології, антропології та культурології. Випала й археографія, яка є основою будь-якого сучасного історичного дослідження. Натомість з’явилася неможлива для прочитання спеціальність В5 Перформативне мистецтво. (Цікаво, чим авторам не сподобався усталений український термін «виконавське мистецтво», який є адекватним відповідником згаданого в МСКО Performing arts? У чинному переліку цьому відповідають спеціальності 024 Хореографія і 026 Сценічне мистецтво, які, отже, з нового переліку теж повипадали).
Таких прикладів можна наводити ще дуже багато. Але не будемо цього робити – адже, як стверджує народна мудрість, для того, щоб зрозуміти, що пиріг неїстівний, зовсім не обов’язково намагатися з’їсти його весь.
Натомість звернімо увагу на інше: пряме випадання з переліку астрономії, прикладної фізики з математикою, перекладознавства, хореографії, музеєзнавства і пам’яткознавства, та багатьох інших потрібних речей в українських реаліях неминуче негативно позначиться на підготовці за цими напрямками. Адже освітній процес здійснюється не в абстрактному безповітряному «освітньому просторі». Його здійснюють конкретні люди. А вони в нас усе ще привчені думати: все, що не згадано прямо, напевно, є менш значущим і другорядним…
(Аналогічну помилку неврахування конкретних реалій було здійснено і при створені НАЗЯВО – і задумувана прекрасна демократична установа перетворилася на безжального бюрократичного монстра, який створює безліч проблем саме для тих, хто втілює якісні освітні програми. Адже при формуванні багатотисячного корпусу експертів неминуче сталося так, що більшість у ньому склали посередні – і саме їм тепер доручено оцінювати сильних! До того ж, у центрі уваги цих експертів перебувають відверто другорядні деталі, на кшталт врахування результатів неформальної та інформальної освіти, а їхня оцінка роботи спирається майже виключно на численні папери, які реально нікому не потрібні. Негативний результат можна було передбачити заздалегідь – але ж на папері все виглядало так гарно, так узгоджувалося з найкращими світовими практиками…).
Крім того, ініціатори чергової реформи, здається, забули про ще одну суттєву обставину: країна вже півтора року живе в умовах виснажливої війни, яка поглинає левову частку її людських, фінансових та матеріальних ресурсів. Фінансування сфери вищої освіти постійно скорочується. Частина працівників ЗВО добровільно стали в лави ЗСУ, інша частина (зокрема, жінки й особи старшого віку) перебувають за кордоном, або є внутрішньо переміщеними особами (останнє є особливою проблемою для вишів прифронтових Харкова, Миколаєва, Запоріжжя).
В умовах дистанційного навчання, під загрозою постійних ракетних обстрілів навантаження на викладачів, які лишилися на місцях, різко зросло. Тому в цих умовах витрачати сили, час та ресурси на чергову паперову реформу, яка не принесе реальної користі, а натомість знову потребуватиме переписування з нуля практично всього масиву навчально-методичної документації (аж до рівня робочих програм освітніх компонентів), здається щонайменше великою помилкою, яка завдасть додаткової шкоди вітчизняній системі вищої освіти.
Нагальної «зовнішньої» потреби в реформі так само немає. МСКО справді є основою для збирання, компіляції та аналізу міжнаціональних порівняльних статистичних даних про освіту. Але для розв’язання поставленого завдання інтеграції України в міжнародну систему зовсім не потрібно змінювати чинний у нас перелік спеціальностей – досить лише встановити відповідність між існуючими спеціальностями й переліком МСКО (що, як ми говорили, вже й зроблено в чинному переліку). Тим більше, що й у пропонованому новому переліку така відповідність не є скрізь взаємно однозначною – часом одній позиції з переліку МСКО відповідають по кілька пропонованих українських спеціальностей.
Окремо варто зазначити: чинна МСКО прийнята 10 років тому і, очевидно, вже частково застаріла. Тому рабське дублювання цього документу в національному переліку спеціальностей може десь і загальмувати розвиток особливо важливих сьогодні для України науково-технічних та соціогуманітарних напрямків. І національні потреби мусять стати при розробці такого переліку безумовним пріоритетом.
Найрозумніше, що МОН може зробити зараз – це відкликати запропонований проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» і повернутися до нього вже в часи повоєнної відбудови. Причому тоді зробити це не лише з урахуванням «верхнього шару» галузей знань та спеціальностей, а обов’язково з деталізацією кожної спеціальності, як це і зроблено в МСКО.
А реформи варто таки проводити для того, щоб вони приносили реальну користь тут і зараз. І обов’язково пам’ятати про ціну, яку комусь потрібно буде за ці реформи сплатити.
Ігор АНІСІМОВ, президент Українського фізичного товариства, доктор фізико-математичних наук, професор
Максим СТРІХА, перший віцепрезидент АН вищої школи України, доктор фізико-математичних наук, професор