Фінансові ресурси України під час війни обмежені. Водночас для оборони та відбудови країни потрібні нові ідеї, інноваційні рішення, проривні проєкти. Як визначити й фінансувати кращих вчених (підрозділи, установи, заклади вищої освіти), які продукують якісні результати? Хто має оцінювати установи та ЗВО і за якими методиками? А також — чи потрібно для цього створювати окреме агентство?
Відповіді на ці питання шукали учасники дискусії «Оцінювання наукової діяльності», яку провели проєкт «Дійсна наука» та платформа «БуДні науки».
В розмові взяли участь викладачі закладів вищої освіти, вчені з наукових установ НАН України, представники Міністерства освіти й науки, Національного фонду досліджень України, громадські активісти.
74 відсотки установ — «відмінники»
Модератор зустрічі Катерина Терлецька продемонструвала учасникам результати двох оцінювань: оцінювання роботи установ НАН та атестації закладів вищої освіти. (За результатами першого оцінювання до найвищої категорії «А» увійшли понад 74 відсотки наукових установ. За результатами другого до категорій «А» і «Б» увійшло 17,5 відсотка ЗВО). І попросила учасників розповісти: за якими критеріями проводилися оцінювання, чи є довіра до результатів, чи вплинули ці результати на розподіл коштів?
Заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов наголосив: розвиток і країни, і наукової сфери залежить від того, чи вдасться сконцентрувати ресурси для фінансування кращих.
Він пояснив, що методики, за якими оцінювали наукові установи й атестували університети (щодо якості наукової роботи) — різні. Відповідно, різними є й результати.
Наприклад, оцінювання НАН пройшли всі наукові установи (нікого «не зрізали»), і ці результати не впливають на розподіл фінансування.
Як зіпсувати хороший задум
Ідея атестації ЗВО — інша. Результати атестації міцно «прив’язані» до фінансування, тому й підходи до оцінювання більш жорсткі. Як наслідок — до категорій «А» і «Б» потрапили лише 18 закладів вищої освіти. 44 відсотки потрапили до третьої категорії. 144 установи не були атестовані.
Фінансування за результатами атестації здійснюється за окремою бюджетною програмою («Підтримка пріоритетних напрямів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у закладах вищої освіти»).
«Мінусом цієї програми є обсяги фінансування. Спочатку було виділено близько 400 мільйонів, потім суму скоротили до 100 мільйонів, у 2022 році було 50 мільйонів, у цьому році — 18. З такими обсягами фінансування роль програми, фактично, знівельована», — зауважив заступник міністра.
На думку Дениса Курбатова, попри те, що механізм атестації не досконалий, це рух у правильному напрямку.
Виявити проблеми
Завідувач Офісу оцінювання діяльності наукових установ НАН України, член-кореспондент НАН України Ігор Єгоров одразу зазначив, що «хотів би трохи посперечатися». Він нагадав, що методика атестації ЗВО була створена на основі методики оцінювання НАН (а останню було створено на основі аналогічної німецької методики для оцінювання наукових установ Асоціації ім. Лейбніца). «Ідея нашої методики не в тому, щоб перерозподілити гроші. Ми хотіли виявити проблеми й розробити заходи щодо реформування окремих установ і НАН в цілому. Чи вдалося це повною мірою? Напевно, ні. Але все ж за результатами оцінювання ми скоротили понад 6% наукових установ», — пояснив Ігор Юрійович.
Також за результатами оцінювання було проведено внутрішню реорганізацію деяких інститутів. «Планували реорганізувати чимало установ, але не все вдалося», — наголосив завідувач Офісу оцінювання.
Потрібно трохи рішучості
Зокрема, Офіс оцінювання рекомендував об’єднати два інститути математики, які розміщені у Львові, та два інститути, які виконують історичні дослідження. «Президія академії була «за». А потім почався тиск, і через народних депутатів, і через інші структури: мовляв, ну як це можливо?», — розповів Ігор Юрійович.
Науковець переконаний, що об’єднати ці інститути — абсолютно логічно. Але, на жаль, коли справа доходить до ухвалення рішень, усе зупиняється. «У нас є, наприклад, Інститут проблем штучного інтелекту, який підпорядковується МОН і НАН. Академія написала листи, що цей інститут не потрібен, але ліквідувати його не можемо. Тому, коли йдеться про закриття чи об’єднання установ — потрібні рішучі заходи», — наголосив пан Ігор.
Про важливість довіри
На думку співзасновниці проєкту «Наука в небезпеці» (Science at Risk) Юлії Безвершенко, наукова спільнота зацікавлена, щоб кошти йшли тим, хто продукує якісний науковий продукт і здатний розвиватися. І саме оцінювання наукової діяльності й розподіл коштів за цими результатами дасть змогу уникнути «зрівнялівки».
Оцінювати можна інституції (інфраструктуру, потенціал, людський капітал), проєкти (команду, ідею, спроможність) та людей (наукову продукцію).
— Найоптимальніше — оцінювати підрозділ, це дає можливість оптимізувати роботу установи, — продовжила думку пані Юлія.
— Але на державному рівні таке оцінювання вимагатиме дуже багато коштів, часу й експертів. Тому розмова про дизайн оцінювання — це завжди розмова про оптимізацію виділених на оцінювання ресурсів.
Важливо також, які «посили» несе методика. На думку Юлії Безвершенко, якісна методика оцінювання допомагає змінювати поведінку вчених.
Оцінювання, які вже відбулися, на думку пані Юлії, потрібно проаналізувати, з’ясувати, які їх «плюси» й «мінуси». Ці методики варто змінювати й поліпшувати, «щоб до них була довіра і, базуючись на цій довірі, можна було ухвалювати рішення щодо фінансування».
На думку науковиці, потрібно звернути увагу на всі його складові: дизайн методики (критерії, хід оцінювання, залученість експертів), експертизу (які люди залучені), цифрові інструменти та інституційне забезпечення. «Інституційний підхід дає змогу підвищити якість. У багатьох країнах міністерства залишають за собою розроблення політики, а впровадження доручають спеціалізованим інституціям», — зазначила вона. Саме таку, окрему інституцію, що опікуватиметься питаннями оцінювання, на думку пані Юлії, потрібно створити й в Україні.
Втім, ідею створити окрему наукову установу підтримали далеко не всі учасники дискусії. Зокрема, Ігор Єгоров наголосив, що не знає, «що нового ця установа зможе зробити щодо оцінювання організацій». «Це буде «наукове НАЗЯВО», — переконаний вчений.
Розподіл коштів — не вручну
Чи залишиться в майбутньому одна методика оцінювання? Чи для наукових установ і ЗВО вони повинні бути різними?
— Я вважаю, що ми приречені створити єдину систему атестації наукових установ і закладів вищої освіти, — відповів на це запитання Денис Курбатов. — А результати атестації потрібно враховувати під час розподілу фінансування. І це має відбуватися максимально автоматично.
Заступник міністра нагадав, що до того, як була впроваджена формула додаткового фінансування університетів, кошти розподіляли в «ручному режимі» чиновники міністерства. «Розподіляти мільярди гривень силами міністерства, директорату, в якому це роблять троє людей, ризиковано», — зазначив Денис Ігоревич.
З тим, що методика має бути лише одна, згоден і президент Інституту відкритої науки та інновацій, співголова CoARA Chapter Ukraine Олександр Березко. На його думку, «існування різних методик означає, що система не розуміє, чого хоче. Потрібна одна методика і чіткі критерії (відхід від кількісних показників і більший фокус на якісних)».
Присутні також поцікавилися, що краще оцінювати — великі інститути чи окремі підрозділи? (І, відповідно, як розподіляти кошти — на всю установу чи на її відділи?)
На це запитання Денис Курбатов відповів, що будь-яке оцінювання вимагає часу й ресурсів, і «дійти» до рівня відділу досить складно. «Гадаю, майбутнє — за атестацією за науковими напрямами (природничих, гуманітарних, технічних наук тощо)», — зазначив він.
На його думку, найкращий спосіб отримати додаткове фінансування на рівні відділу — це подати заявку на конкурс і виграти грант.
«Невже ви хочете, щоб це було прописано не в рамках автономії закладу, а одразу центральним органом виконавчої влади?», — поставив Курбатов зустрічне запитання. І додав, що якщо керівник не підписує заявку на грант, то варто задуматися: хто його обирає, який за ним контроль? Бо жодне міністерство не зможе «прописати», як рухаються кошти до конкретного науковця.
Підготувала Світлана ГАЛАТА
Фото: проєкт “Дійсна наука”
Читайте також: