Учасники Сікорські Челендж 23 вірять у нашу перемогу і в те, що Чорне море буде вільним від російського злодійського військового флоту, від російських морських мін та загрози російських ракетних ударів. Тому вже тепер думають про розвиток у чорноморському регіоні так званої блакитної економіки.
На КПІшному фестивалі стартапів та інновацій був представлений проєкт Boosting the Blue Economy in the Black Sea Region. Це проєкт, метою якого є «розробка структури співпраці, що об’єднає зацікавлені сторони блакитної економіки в країнах Чорного моря для визначення та вирішення потреб у нарощуванні потенціалу на місцевому рівні для стимулювання інновацій, цифровізації та інвестицій у блакитну економіку Чорного моря з фокусом на рибальстві та аквакультурі, прибережному та морському туризмі, морському транспорті». Однією з головних цілей дослідницької діяльності автори проєкту називають «виявлення ключових гравців бізнесу та їх підтримку для стійкого зростання».
Україна у цьому проєкті представлена Українським морським кластером. УКМ — це платформа для компаній морської індустрії України для обміну найкращими практиками та створення консолідованої позиції. Серед членів МКУ — підприємства із суднобудування та судноремонту (зокрема оборонного спрямування), інжинірингові компанії, постачальники морського обладнання та сервісів, а також освітні заклади — Одеський національний морський університет, Національний університет кораблебудування та Миколаївський політехнічний коледж.
На фестивалі інноваційних проєктів Sikorsky Challenge учасниця Українського морського кластера компанія MDEM (ТОВ «Марін Дизайн Інжиніринг Миколаїв») показала свій інноваційний проєкт «Розробка програмного забезпечення автоматизації картування вимірювальних каналів для систем дистанційного моніторингу суден», що базується на технології Big Data та Machine Learning від Індустрії 4.0.
Як розповіли «Світу» інженери MDEM, для оцінки та оптимізації ефективності роботи судна, забезпечення економії палива та зменшення викидів вихлопних газів, шумового забруднення тощо, необхідним є використання спеціалізованих вимірювальних систем та віддаленого моніторингу як окремих систем/пристроїв, так і судна в цілому. І це неможливо без картування сенсорів та розробки засобів, що автоматизують процес картування як під час первинного впровадження систем моніторингу, так і на інших етапах життєвого шляху судна.
Основною метою проєкту є створення спеціального програмного забезпечення для розв’язання цих задач.
Якщо зовсім просто, то фахівці хочуть мати інформацію про стан судна та окремих його систем, не виходячи з кабінету корабельної компанії або якоїсь служби, що відповідає за безпечність мореплавства тощо.
Розробка програмного продукту ведеться у середовищі Python, що є альтернативою роботі інженерів та численним макросам в Excel. Розроблений програмний застосунок виконує автоматичне картування сенсорів на базі даних від постачальників обладнання, що встановлене на судні.
Розроблене рішення дає змогу зекономити час інженерів більш ніж у 20 разів у порівнянні з традиційним способом, значно зменшити кількість помилок, зумовлених «людським фактором». Також варто відзначити, що розроблене рішення дає змогу зробити процес інформативнішим для користувачів, гнучким із погляду можливості навчання чи налаштування. Наступним кроком отримані дані передаються у цифрову платформу Triton для користування судновласниками або розв’язання оптимізаційних задач задля поліпшення ефективності роботи судна.
Енергокорм для корів, гичка та ядерні відходи
Друга половина другого для фестивалю була присвячена презентаціям стартапів закордонних партнерів з США, Ізраїлю, Німеччини, Франції та інших країн. Один зі стартапів, зокрема, стосувався збільшення енергоефективності кормів (додавання сиропів, глюкози, ензимів у певних пропорціях) для великої рогатої худоби. Бо низькокалорійна їжа означає, по-перше, збільшення витрат на годування, а по-друге, збільшення парникового ефекту. Адже тваринництво — один з потужних факторів зміни клімату, так-так, корівки добряче додають метану в атмосферу.
Ще один проєкт стосувався використання морських водоростей як промислової сировини. Приваблює у цій історії те, що запаси сировини — просто величезні. Але варто знати, де ж таки вони найбільші та які саме види на що годяться.
А розробники наступного оцінили як потенційний ресурс відходи цукровиробництва — зокрема і гичку, і мелясу.
Потужний проєкт з утилізації рідких радіоактивних відходів представила компанія «АльфаАтом». Установки утилізації відходів, розроблені компанією — це замкнуті автоматизовані рішення, що містять обладнання та програмне забезпечення для контролю й управління технологічним процесом.
Компанія об’єднує фахівців у галузі ядерної фізики, інженерів, технологів, програмістів і маркетологів, а також надає найкращі рішення у галузі утилізації рідких радіоактивних відходів. Я ж звернув особливу увагу на цей проєкт, тому ще серед членів його Наглядової ради побачив імена добре мені знайомих і авторитетних людей — професора Марка Железняка та ексміністра захисту довкілля Остапа Семерака.
На Сікорські Челендж 23 розповіли про розроблене нове інноваційне технологічне рішення — унікальний процес утилізації рідких радіоактивних відходів, що дає змогу перетворити рідкі радіоактивні відходи у технічно чисту воду для безпечного зливу та зменшений в об’ємі твердий радіоактивний залишок.
Проблема справді важлива, адже у нинішній час у світі накопичено 486 млн метрів кубічних рідких радіоактивних відходів (РРАВ) активністю близько 4.27·1019 Бк (бекерель — одиниця вимірювання радіоактивності речовини в системі SI, один бекерель дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду) як результат операційної діяльності АЕС та аварій на них.
Десь 450 робочих реакторів на АЕС продовжують щороку додавати до сховищ тисячі кубометрів РРАВ, швидкість надходження яких на багатьох АЕС випереджає швидкість їхньої утилізації.
Довідково: Станом на 2017 рік у 31 країні світу експлуатується 191 атомна електростанція з 448 енергоблоками загальною електричною потужністю 391 744 МВт. 57 енергоблоків — на стадії будівництва. 162 енергоблоки закриті, ще 1 не працює, проте рішення про остаточне закриття ще не ухвалене (за Вікіпедією).
Однією з істотних проблем щодо утилізації рідких радіоактивних відходів є той факт, що їх не можна використовувати у рідкому вигляді й потрібно переводити у твердий стан. Тільки тверді радіоактивні відходи (РАВ) на сьогодні можна утилізувати за допомогою заховання у спеціально підготовлених приміщеннях.
У сховищах Чорнобильської АЕС зібралося понад 22 тис. метрів кубічних рідких радіоактивних відходів. Вільні обсяги наявних сховищ для заховання радіоактивних відходів на ЧАЕС вичерпаються протягом наступних 2–3 років.
Процес поводження з рідкими радіоактивними відходами на українських АЕС характеризується відсутністю завершеного циклу, від утворення рідких радіоактивних відходів до формування продукту, готового до подальшого зберігання та заховання.
На думку авторів, перевагами технології є високий ступінь утилізації (зменшення обсягу РАВ); висока продуктивність; можливість очищення рідких радіоактивних відходів з присутністю ізотопів різної активності; високий гарантований термін зберігання після утилізації; відсутність забруднення навколишнього середовища токсичними елементами; низькі витрати енергії; повна автоматизація процесу утилізації; низька вартість установки; простота та низька собівартість обслуговування.
Втім, незалежний експерт, до якого звернувся «Світ», висловився доволі критично щодо цього проєкту: «Варто ще раз звернути увагу на цифри. Справді, у світі 486 млн метрів кубічних рідких радіоактивних відходів, а у нас — 22 тис. От нехай світ і шукає рішення. А наші розумні хлопці-дівчата щось могли б зробити в плані технологій твердого палива. На виставці зброї ще до війни провідний інженер Південмашу мені казав: ми конструкцію-аеродинаміку будь-якої ракети зробимо, але у нас немає палива…
А всі ці очищування, боротьба з твердими радіоактивними відходами — це все для того, щоб отримати бюджетне фінансування. Бо у спроможність вийти на міжнародні ринки й конкурувати з серйозними гравцями я не вірю. А всі крики, що завтра от рвоне Чорнобиль — це щоб легше було «запхати» більше у потрібний рядок Державного бюджету».
Поганий зір? Вам на тренажер
Завершили другий день Фестивалю усе ж два українські стартапи. З проєктом EOGView — EOG BASED EYE TRACKER (пристрій, який перетворює рухи очей на дії та контролює здоров’я вашого зору) виступила команда фахівців КПІ. Аспірант кафедри електронно-обчислювальної апаратури факультету електроніки Антон Коцюбайло, представляючи роботу команди, зазначив, що 27,8% людей у всьому світі мають проблеми з зором, з них щонайменше 12,6% — з вадами, яким можна було б запобігти.
Інноваційність EOGView полягає у підході до руху очей за допомогою ЕОГ сигналів (electrooculography — електрокулографія, електричний метод реєстрації руху очей).
Зосередившись на ЕОГ, проєкт має на меті забезпечити неінвазивне, економічно ефективне, менш ресурсомістке та універсальне рішення для відстеження стану здоров’я. Антон та його колеги відстежили зростання ринку послуг з тренування очей за допомогою різних технологій, порівняли характеристики своєї розробки з розробками конкурентів і визначили свій напрямок як привабливий у найближчій перспективі. Потенційних інвесторів має переконати наведена командою EOGView бізнес-модель, яка вказує на собівартість продукту у 200 доларів та ринкову її вартість у 400 доларів.
Дезінформація? Гайда поборемо
Команда молодих і суперактивних людей з Тернополя представила проєкт IMPACT. Вони бачать його як інноваційний стартап, покликаний боротися з дедалі більшою загрозою дезінформації у глобальному масштабі.
«Поєднуючи передові технології та експертний аналіз, ми розробимо платформу для моніторингу та аналізу дезінформації. Наша цільова аудиторія охоплює як національний, так і міжнародний ринки, а багатогранна модель доходів містить послуги на основі підписки, стратегічні партнерства та індивідуальні аналітичні рішення.
На додаток, бачення IMPACT виходить за рамки бізнесу. Ми плануємо залучати міжнародних партнерів, як-от університети й неурядові організації, щоб розширити наш вплив та охоплення. Такий підхід позиціює IMPACT як новаторський стартап, що має унікальні можливості для розв’язання поширеної проблеми дезінформації. Розвиваючи співпрацю з міжнародними організаціями, зокрема з університетами й неурядовими організаціями, ми прагнемо створити глобальну мережу експертів, які протидіють дезінформації», — сказав лідер проєкту.
У кулуарах я поспілкувався з командою розробників і з’ясував, що вони не проводили опитування редакцій ЗМІ або журналістів. Свою впевненість у потрібності такого роду послуг тернополяни побудували на аналізі ринку, на якому виявили брак компаній, які пропонують боротьбу з дезінформацією. Мої спроби пояснити колегам, що відсутність таких послуг на ринку не означає, що ці послуги в принципі потрібні, наштовхнулись на нерозуміння.
А жаль. Сучасні ЗМІ, може, і зацікавлені в тому, щоб хтось допомагав їм відсіювати фейки. Але навряд чи стануть за це платити. Сьогоденні новинні інтернет-видання схожі, як близнюки, вони передруковують пресрелізи офіційних органів та відомств, у ліпшому разі — додають коментар свого «штатного» експерта. Або оприлюднюють «гарячу» новину із соцмереж. Причому стараються зробити якнайшвидше, бо саме це гарантує більшу кількість переглядів і, відповідно, рейтинг у рекламодавців. Перевіряти правдивість новини ніколи й нікому. Тому зараз процвітають телеграм-канали, які друкують взагалі усе, що їм заманеться, не переймаючись щодо своєї репутації.
Хіба що хлопцям і дівчатам з Тернополя пощастить знайти якесь грантове фінансування. Але і тоді їм доведеться конкурувати з уже відомими й авторитетними ресурсами «СтопФейк» та «ПоТойБікНовин».
Втім, я можу і помилятися. І на цей проєкт чекає успіх. А якийсь із привабливих, на перший погляд, опиниться у смітнику. Задача Sikorsky Challenge — дати інноваціям шанс, показати привабливість того чи іншого рішення. А головним суддею буде, безумовно, інвестор. Ау, інвестори, приходьте!
Олег ЛИСТОПАД
Фото автора.