Уявіть себе перелітним птахом, що лине з вирію до рідних країв. Наприклад, чудернацьким, наче вдягненим у чорно-білий фрак куликом-сорокою з червоним або помаранчевим дзьобом. Чи сірою чаплею (цю наче усі знають на вигляд) або і якоюсь із качок — крижнем, чирянкою, гоголем, нерознем. Летите ви не абиде, а, скажімо, Дніпровським екологічним коридором — простіше кажучи, долиною Славутича, бо птахи ви навколоводні й відпочивати та підхарчовуватися вам зручно десь на мілководді. Долітаєте десь до 50-ї паралелі, мрієте про перепочинок, аж тут — несподіванка: замість милих вашій пташиній душі відмілин, озер, лук — гранітні набережні, закуті у бетон береги, прямовисні стіни хмарочосів з бридко блискучими вставками вікон та іншої неприродної гидоти. Місто Київ, хай йому грець! Не буде вам перепочинку, не буде підживи — розірвись, гаряче серце, від перевтоми, упадіть, стомлені крила, йди на корм бродячим котам-собакам та щурам, розтріпана пташина тушка.
Хоча ні, не все втрачено! Он на лівому березі, нижче Осокорків, зеленіють трави, хитаються очерети, вабить пташині зграї водна гладь. Фур-р-р-р-р — тріпочуть крила, гальмуючи на Тяглому, Мартишеві, Небрежі, збурюють вправні лапи брижі на протоках та затоках, крокують зеленими травами прибережних лук, ховаються на відпочинок між тростин. Екопарк «Осокорки» зустрічає пернатих гостей.
Так було торік і позаторік, і поза-поза, і… Цієї ж весни на пернатих мандрівників чекають згарища і дими. Вигоріло близько десяти гектарів. Дуже схоже на навмисний підпал, оскільки горіло одночасно у чотирьох різних місцях. Спеціалісти Державної екологічної інспекції Столичного округу провели огляд території, заміри та оцінили завдану довкіллю шкоду.
Нарахували майже пів мільйона гривень збитків. Добре, що ще не почався гніздовий період, інакше постраждали б кладки й пташенята.
Що відбувається з цією місциною? Чи охороняється тут природа і в який спосіб? Що хочуть створити природоохоронці та якого «троянського коня» під такою ж назвою хочуть запустити в Київ забудовники? Гайда розбиратися.
Дика природа і «ні» — забудові!
Такої природно-заповідної категорії як «екопарк» у нашому законодавстві немає. Закон про природно-заповідний фонд містить півтора десятка способів створення охоронюваних територій, які різняться суворістю режиму, рівнем підпорядкованості, наявністю/відсутністю штату й фінансування тощо. Процедура створення заповідних територій складна і тривала, і що вища за рангом територія, то ця процедура довша і складніша.
Тож Екопарк «Осокорки» — це територія в долині Дніпра, яку кияни хочуть зберегти у будь-який спосіб. Головне — щоб тут була природа, а не бетонні хащі. Наразі на частині цієї території вже створено два заказники місцевого значення — «Осокорківські луки» та «Озеро Тягле». Вони хоч і мінімально, але забезпечують певний рівень охорони природи, зокрема, тут заборонена забудова.
Також уже готові документи на створення ще як мінімум двох заказників. Але Київрада не лише ігнорує побажання киян зі створення нових заповідних територій, а і в особі деяких своїх депутатів лобіює скасування наявних — «Осокорківські луки» та «Озеро Тягле». Начебто це потрібно для створення на їхньому місці «кращого варіанту заповідності» — регіонального ландшафтного парку. Цю ідею ще наприкінці минулого року підтримала… Екологічна комісія Київради!
Парк чи псевдопарк?
Одразу зазначу, що створення регіонального ландшафтного парку в принципі не вимагає скасування заказників на його майбутній території. Навпаки, це зазвичай підвищує цінність РЛП. Ось і лист за підписом першого заступника Міндовкілля Олександра Краснолуцького про це свідчить. «Створення регіонального ландшафтного парку не потребує скасування статусу існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду, оскільки вони можуть бути включені до складу пропонованого об’єкту (РЛП — ред.)», — пише заступник міністра.
Тобто, якщо все робити розумно, для збереження природи, а не хитруючи з метою надурити суспільство і посприяти забудовнику в отриманні ділянки під будівництво, то створення РЛП було б хорошою ідеєю.
У 2016 році науковці Катерина Полянська та Іван Парнікоза підготували проєкт створення регіонального ландшафтного парку «Осокорки», який мав забезпечити збереження та відновлення ландшафтних комплексів лівобережної заплави річки Дніпро в межах Дарницького району міста Києва.
Створити його планувалося на 2528 га. З них 726 га — в межах Києва і 1802 га — у Київській області (Бориспільський район).
Жодного стосунку до ідеї нинішньої київської влади про створення куцого, лише на кількох сотнях гектарів, та ще й з величезною господарською зоною та зоною стаціонарної рекреації (в цих зонах дозволяється забудова) РЛП, проєкт Полянської-Парнікози не має. Тому забудовницький хитрий проєкт ми називатимемо «псевдоРЛП».
А от ідея великого і призначеного саме для природи й рекреації парку варта детальнішого опису. «Територія проєктованого Екопарку «Осокорки» і прилегла до нього з півдня частина лівобережної заплави р. Дніпро є унікальною з погляду збереженості типових форм заплавного рельєфу і пов’язаних з рельєфом лучних ландшафтів та потребує вжиття охоронних заходів з метою їх збереження. З цією метою пропонується розширення меж природоохоронних територій лівобережної заплави Дніпра у південному напрямку шляхом приєднання до проєктованого Екопарку «Осокорки» незабудованої ділянки заплави р. Дніпро до с. Гнідин. Таке рішення сприятиме збереженню унікального рельєфу, ландшафтного зоо- та біорізноманіття, поліпшенню екологічної ситуації в м. Києві й Київській області», — такого висновку дійшов колектив науковців Інституту географії НАНУ під керівництвом кандидата географічних наук Романа Спиці. Такої думки вони дійшли у ході виконання науково-дослідної роботи «Проведення геоморфологічних досліджень лівобережної заплави Дніпра в районі розміщення проєктованого Екопарку «Осокорки» та прилеглих територій (від вул. Колекторної на південь до с. Гнідин) з метою уточнення будови рельєфу та рельєфоутворювальних відкладів, ролі рельєфу у формуванні й збереженні місцевих ландшафтів та розроблення наукових рекомендацій щодо збереження і розширення площ природоохоронних територій» ще у 2021 році.
Дослідники зазначають, що територія Екопарку «Осокорки» має велику цінність ще й тому, що таких залишилося вкрай мало.
«Більша частина території заплави Дніпра в межах Києва була незворотно змінена під впливом діяльності людини. З метою підвищення інженерної стійкості рельєфу і створення сприятливих умов для його інженерного використання в межах заплави Дніпра було створено систему намивних терас, унаслідок чого було повністю знищено старичні озера, рукави Дніпра, заболочені зниження. За останні 75–100 років у межах м. Києва і його околиць значно зменшилась площа природних або незначно змінених природних ландшафтів, зокрема заплавних, що призвело до погіршення екологічної ситуації, виникнення конфліктів природокористування», — пишуть Роман Спиця та його колеги.
«Це унікальні заплавні луки та важливі болотисті території. Тут ростуть зозулин цвіт, цибуля гранчаста, жовтець їдкий. Досить поширені півники сибірські, які занесені до Червоної книги України. Також зустрічаються тирлич звичайний, що охороняється рішенням Київради № 219/940, та пальчатокорінник м’ясочервоний, занесений до Червоної книги України. На заболочених ділянках ростуть гірчак почечуйний, вербозілля звичайне та рідкісні лепеха звичайна й півники болотяні. Три типи місцевих біотопів занесені до Резолюції 4 Бернської конвенції (Конвенція про охорону дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі): маловидові зарості низькорослої прибережно-водної та земноводної рослинності; мокрі або вологі евтрофні й мезотрофні луки та прибережні вербові ліси», — зазначає доктор біологічних наук Іван Парнікоза.
Хто винний і що робити
Злобудовники використовують усі можливі методи й способи, аби відтяти собі ще шматочок території під створення нових потворних бетонних монстрів. Вони, наприклад, створили псевдоекологічну громадську організацію під назвою «Національний парк збереження та збагачення флори і фауни «Осокорки». Чому псевдоекологічну? На думку цієї організації, під парк досить відвести 300 гектарів, причому, судячи з концепції, це буде парк культури та відпочинку, і аж ніяк не природоохоронна територія. А ще вони декларують «збагачення флори та фауни», у той час, як прогресивна громадськість бореться з адвентивними, інвазійними видами, які нищать аборигенну природу. Що ж, якщо псевдоекологи та київська влада так відверто намагаються спекулювати на темі створення саме РЛП, то є й інші варіанти. Наприклад, занести ці території до складу національного природного парку «Голосіївський» за прикладом Біличанського лісу. Для цього знадобиться погодження Кабміну та підпис Президента, що непросто. З іншого боку, будь-які спроби «скасувати» заповідний статус або збудувати тут хмарочос теж вимагатимуть погодження Кабміну та підпису Президента. До того ж національні природні парки гарантовано мають штат, зокрема — службу охорони, яка постійно патрулює територію.
Цю ідею підтримують усі щирі друзі природи. Зокрема, ГО «Екопарк Осокорки». Активісти цієї організації послідовно виступають за збереження цієї території та її гармонійний розвиток як осередку охорони довкілля. Саме вони та інші небайдужі кияни, не чекаючи прибуття рятувальників, кинулися увечері 5 березня гасити пожежу.
На підтримку колег виступили й інші громадські активісти. Відповідні заяви озвучили, зокрема, Всеукраїнська екологічна ліга, Київський еколого-культурний центр. Колективне звернення до київських владців спрямували Мережа захисту національних інтересів АНТС, «Екологія Право Людина», SaveDnipro.
Останнє також акцентує на тому, що саме бездіяльність київської влади призвела до нещодавньої надзвичайної ситуації в Осокорках.
«Міська влада Києва — персонально міський голова Віталій Кличко, КМДА в цілому та її профільні департаменти й комунальні підприємства («Плесо», «Київзеленбуд»), персонально секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко; Київська міська рада та її комісії (з питань архітектури та земельних відносин; з питань власності та регуляторної політики та інші) ігнорують проблеми Екопарку «Осокорки». Зокрема — нахабні й незаконні спроби однієї з бізнес-компаній забудувати територію парку», — ідеться у документі.
Також заява містить низку конструктивних пропозицій. Це створення заказників на усе ще не захищених законом про природно-заповідний фонд частинах Екопарку та прилеглих територіях; організація поточної охорони вже наявних заказників та винесення їхніх меж у натуру.
Після створення усіх необхідних заказників рекомендується занести ці території до складу національного природного парку «Голосіївський» за прикладом Біличанського лісу (цей масив був долучений до «Голосіївського» у 2014-му після Революції Гідності).
Також громадськість вимагає забезпечити юридичний супровід і активну участь юридичного підрозділу КМДА на боці громадськості у судових справах на захист недоторканності Екопарку. Адже на ці території намагаються накласти лапу забудовники. А ще — не вносити до міської цільової програми розвитку транспортної інфраструктури на 2024–2025 роки продовження проспекту Григоренка, бо це «продовження» якраз розітне унікальну сталу систему Екопарку «Осокорки».
А для того, щоб у депутатів Київради розплющилися нарешті очі, варто провести відкрите виїзне засідання Київради на території Екопарку «Осокорки» за участю громадськості та журналістів.
Олег ЛИСТОПАД
Читайте також:
- Єднаємось для реалізації спільних пріоритетів
- Інноватор транспортної авіації США походженням з України
- Нова криза природничих колекцій?
- Крістоф Маркшис: Після масштабного російського вторгнення стало зрозуміло, що, на жаль, ми знаємо занадто мало про наших східних сусідів
- Як російська армія знищує українські ґрунти
- Маріуполь: їхні імена шепоче вічність