Так називається Національна доповідь, у підготовці якої брали участь фахівці Інституту історії України; Інституту соціології; Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса; Інституту держави і права ім.В.М.Корецького; Інституту філософії ім.Г.С.Сковороди; Інституту всесвітньої історії НАН України. Із доповіддю на засіданні Президії НАН України виступив віцепрезидент НАНУ академік Сергій Пирожков. За його словами доповідь присвячена захисникам України, як на передовій, так і в тилу, – усьому незламному народу нашої держави.
Тематика дослідження виявилася надзвичайно актуальною, адже національна стійкість, яку демонструють громадяни України у цій варварській жорстокій війні, яку розпочала путінська росія, є надважливим фактором нашої грядущої перемоги і відновлення країни. Водночас дослідження та написання доповіді відбувалися в 2020-2021 роках, тож у вступній частині та додатках довелося вносити необхідні доповнення й уточнення з огляду на події сьогодення.
Масштабна агресія російської федерації щодо України – спочатку в прихованих формах – почала проявлятися з першого ж дня після проголошення незалежності України, – підкреслив Сергій Пирожков. – а з 2014 року – від окупації Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей – перейшла у воєнну фазу, яка через вісім років перетворилася на широкомасштабний наступ російської федерації проти суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності нашої держави. У цій війні український народ демонструє дивовижну єдність і стійкість. І це обумовлює потребу у науковому пошуку нових відповідей на виклики та випередження загроз в умовах зовнішньої агресії та внутрішньої нестабільності, зокрема через осмислення поняття національної стійкості.
Як зазначив доповідач, за кордоном для цього поняття використовують термін резильєнтність, що у перекладі означає життєстійкість, спроможність відновлюватися. Під цим терміном розуміють здатність держави у взаємодії із суспільством зберігати стійкість до зовнішніх і внутрішніх агресивних впливів, оперативно реагувати на асиметричні загрози, а також відновлюватися після руйнівних наслідків агресивних дій будь-якої природи.В Україні більш звичне поняття – національна безпека. Але «національна стійкість» – поняття ширше, уточнив академік Пирожков, воно охоплює протидію в усіх сферах: політичній, економічній, військово-політичній, соціальній, екологічній тощо, тому головне – не тільки вміти протистояти, а й працювати на випередження.
Будь-яка країна зберігатиме незалежність лише за умови національної стійкості, яку демонструють як держава, так і громадянське суспільство. Важливо говорити про стійкість – як стратегію. В ідеалі – це стратегія недопущення викликів загрози. Але в реальному світі кризові явища можуть виникнути в кожній країні, тому національна стійкість полягає і в тому, щоб ефективно реагувати і відновлюватись після кризи. Якщо розглядати національні наративи Росії і України, вони кардинально протилежні. Росія продукує ідеологію єдиного імперського простору, куди прагне загнати колишні республіки СРСР і насамперед Україну. Більше того, якщо послухати російського лідера, то існує навіть не три «братніх народи», як колись стверджували в СРСР, а єдина російська нація, яка має регіональні відмінності. Тож реалізація українського національно-державного проєкту якнайтісніше пов’язана з подоланням імперської тоталітарної спадщини, на основі якої нині розгортається неоімперська експансія путінської росії і передусім масштабна війна з Україною.
Україна всією своєю історією довела, що її народ має стійку волю до суб’єктності, зазначив доповідач. Українці – носії києво-руської ідентичності, яка принципово відрізняється від московсько-російської. Головними для них є цінності свободи, гідності, персональної самореалізації, а не імперська велич, як у сусідів. Це архітиповий стрижень української ідентичності, властивий як сходу так і заходу країни, він об’єднує всю українську націю, глибоко резонуючи з цінностями західного світу. Сьогодні цей стрижень реально демонструють мешканці Маріуполя, Харкова, Чернігова, Бучі, Ірпіня та інших славетних міст, які і в умовах гуманітарної катастрофи відстоюють незалежність України.
За дослідженнями Інституту соціології НАН України соціально-політичний пласт українського суспільства за останні 25 років не просто суттєво, а принципово змінився. Особливо зросли адаптивні ресурси за останнє п’ятиріччя, що створює значно більші можливості для створення сталого суспільства, здатного відповідати на сучасні виклики і загрози.
Як позитивний чинник стійкості соціологія відзначає наявність територіальної згуртованості громадян і водночас об’єднання навколо держави. Незважаючи на тяжкість війни, українці прагнуть провернути окуповані території на умовах унітарності України і підтримують необхідну децентралізацію. Наявні дослідження засвідчують в цілому сприятливі висновки і щодо євроінтеграційних процесів і перспектив.
Водночас стратегія національної стійкості потребує осмислення зовнішніх і внутрішніх викликів і загроз, зазначив доповідач. Росія в своїх внутрішніх нормативно-правових актах, що стосуються питань зовнішньої політики та безпеки, у майже відкритій формі декларує готовність й надалі застосовувати методи гібридного тиску та силою нав’язувати свої наративи, порушуючи основоположні принципи і норми міжнародного права. В умовах відсутності ефективного міжнародного правового регулювання протидії таким загрозам, Україна має самостійно виробляти засоби протидії на національному правовому рівні. Саме тому у доповіді і додатках фахові юристи сформулювали правові оцінки та рекомендації для владних структур України та Міжнародних судових органів.
Йдеться в них про те, що національна стійкість в сучасних умовах передбачає збереження суверенітету і відновлення територіальної цілісності України, забезпечення ефективності зовнішньої політики для протидії загрозам у воєнний і повоєнний час, відновлення нормальних умов функціонування держави і суспільства, відбудову інфраструктури, економіки, дотримання прав і свобод людини, відновлення навколишнього середовища від наслідків воєнних дій, збереження культурної спадщини, наукового потенціалу України. А також – запобігання антидержавній діяльності на території України, покарання держави агресора та воєнних злочинців, правове забезпечення курсу України до європейських структур тощо.
Аналіз основних безпеково-правових документів дає розуміння того, що національна стійкість стає в нашій країні однією з основних передумов для забезпечення територіальної цілісності держави та її незалежності.
«Окрему увагу в Національній доповіді приділено науці, яка сьогодні є однією з найконкурентніших сфер діяльності та вагомим економічним ресурсом, що визначає інноваційний розвиток держави», – зазначив Сергій Пирожков. Цифри красномовні: в Євросоюзі витрати на науку становлять біля 2% ВВП, в Україні цей показник сягає всього 0,23%. Витрати на одного науковця в Україні в 19 разів менші, ніж у Франції.
Кількість науковців у світі збільшується. За останні п’ять років вона зросла на 20% і становить 8 млн осіб. В Євросоюзі кількість дослідників на 1 млн населення сягає 3359 осіб, в Україні ж за роки незалежності їх кількість зменшилася вп’ятеро. Скорочення наукового кадрового потенціалу триває. Посилюється міграція молодих учених за кордон, особливо під час війни. Вітчизняна наука перетворюється в донора для нарощування наукового потенціалу інших країн. Тож, у формуванні стратегії національної стійкості науці має бути приділена особлива увага.
Доповідь викликала активну дискусію. Президент Національної академії педагогічних наук Василь Кремень, представник Інституту стратегічних досліджень Олександр Власюк, віцепрезидент НАН України Олег Рафальський, перший віцепрезидент НАН України Володимир Горбулін, директор Головної астрономічної обсерваторії Ярослав Яцків та академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства Ганна Скрипник високо оцінили документ як наукове підгрунтя для розробки пропозицій щодо зростання рівня національної стійкості, водночас зазначали, що підготовлено його було ще до початку війни, і це накладає свій відбиток. З іншого боку, вчені вчасно «вирахували» актуальність цієї теми, вага якої дедалі більше зростатиме. Серед зауважень було зазначено, що поняття «національна стійкість» вперше на такому рівні було введено в широкий обіг, однак сам термін виписано нечітко, певна «мішанина» існує в тлумаченнях, приміром, чим національна стійкість відрізняється від національної безпеки (Олександр Власюк, Володимир Горбулін, Ярослав Яцків). Василь Кремень висловив критичні зауваження з приводу пропозицій щодо старих-нових спроб реформування освіти (середня школа – за 10 років, університети – за 4, аспірантуру – за 2 роки). Ніде в світі немає таких «швидкісних методів» підготовки, заявив він. Нині в термінах ми чітко синхронізуємося зі всім світом. Слабкою позицією в Національній доповіді назвали також проблематику зовнішньої стійкості. Сфера міжнародних відносин вимагає наукової структури в системі НАН, яка б досліджувала ці процеси.
Постанова Президії НАН України, оцінивши Національну доповідь «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз» як грунтовну наукову працю, надала два місяці авторському колективу для доопрацювання, врахування зауважень та пропозицій. Після цього Національна доповідь буде оприлюднена та спрямована до владних структур, а її електронна версія буде опублікована на сайті НАН України та Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА