ВІН ЗАПЛАТИВ ЖИТТЯМ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ

27 вересня 1892 року, 130 років тому, народився один з найталановитіших алгебраїстів ХХ століття – Михайло Кравчук.

Народився він у селі Човниці (тепер Ківерцівського району) на Волині в сім’ї землеміра. Початкову освіту Михайлик здобув удома. 1901 року батьки переїздять до Луцька, де він 1910 року закінчив гімназію із золотою медаллю. Цього ж року вступає на фізико-математичний факультет Університету Святого Володимира. На зиму 1915-16 року у зв’язку з евакуацією університету Михайло Кравчук переїздить до Москви. Успішно склавши магістерські іспити у вересні 1917 року, він одержав звання приват-доцента. Працює як науковець: викладає математику в українських гімназіях Києва, в Українському народному університеті, стає членом Українського наукового товариства у Києві, працівником новоствореної Української академії наук, членом комісії з математичної термінології при Інституті української наукової мови УАН, перекладає українською мовою відомий підручник з геометрії Кисельова, згодом разом з академіком Федором Калиновичем він уклав тритомник українського математичного словника.

У 1919-21 роках Михайло Кравчук виїздить у село, стає викладачем і директором школи у селі Саварці на Київщині. Саме тут він зустрів і підтримав 10-річного Архипа Люльку – майбутнього творця авіаційних двигунів. В історію науки Архип Люлька увійшов як конструктор з авіаційної техніки, автор конструкції першого в світі двоконтурного турбореактивного двигуна, творець літаків з надзвуковою швидкістю.

Додамо, що Михайло Кравчук читав лекції у Київському політехнічному інституті ще й майбутньому генеральному конструкторові космічних кораблів Сергієві Корольову. У 1924 році Михайло Кравчук блискуче захищає докторську дисертацію на тему «Про квадратичні форми та лінійні перетворення». У 1925 році Михайлові Кравчукові присвоєно звання професора, а також було обрано дійсним членом НТШ, членом Німецького математичного товариства, членом Французького математичного товариства, членом математичного товариства в Палермо (Італія).

Його запрошує на наукову працю Асоціація американських математиків. Восени 1928 року Кравчук їде на Міжнародний конгрес математиків в Італію.

1929 року Михайла Кравчука обирають дійсним членом Всеукраїнської академії наук.

Цього ж року виходить його монографія «Алгебраїчні студії над аналітичними функціями».

Михайло Кравчук — автор понад 180 наукових праць, результати яких дістали найвищу оцінку визначних математиків того часу: Ґраве, Гільберта, Лузіна, Крилова, Пфейффера, Адамара, Куранта та інших.

До вченого прийшла світова слава. Але, на жаль, настають трагічні для української культури й науки роки.

Ці успіхи Кравчука, його знання чужих мов і листування з математиками всього світу були пізніше інкриміновані йому як звинувачення у шпигунстві, у зраді інтересів держави. Адже 1929 року почалися перші арешти, а наступного 1930 року відбулися гучні відкриті судові процеси над учасниками т. зв. «Спілки визволення України».

Серед арештованих цього часу було багато знайомих Михайла Кравчука. А вже в 1937 році Михайлові Кравчукові влаштовують ганебні псевдосудилища. Його звинувачують у буржуазному націоналізмі й шпигунстві.

21 лютого 1938 року Михайла Кравчука було заарештовано.Три роки каторжної праці остаточно виснажили Михайла Кравчука. 9 березня 1942 року він помер на Колимі й навіки залишився у колимській мерзлоті, поряд з тисячами знаних і незнаних, закатованих і убитих, українців і неукраїнців.

І тільки 28 травня 1956 року дружина Михайла Кравчука, одержала довідку про реабілітацію чоловіка, в якій йшлося: «Приговор Военной коллегии Верховного суда СССР от 23 сентября 1938 года по делу Кравчука Михайла Филипповича отменить, а дело о нем прекратить за отсутствием состава преступления» (мовою оригіналу). Ось і все, жодного слова жалю, ані тіні печалі, ані натяку, що хтось шукатиме винних за загублене велике життя.

Така сувора правда.

Наостанок згадаймо слова письменника Євгена Сверстюка про вченого: «академік Михайло Кравчук для нас не лише велике ім’я в світі математики. Для багатьох поколінь він залишиться образом українського інтелігента, який втримав протистояння страшній системі комуністичного насильства, олжі і зневаження особи. Він заплатив життям за збереження національної гідності, за збереження лиця».

ВАСИЛЬ ШЕНДЕРОВСЬКИЙ

Читайте також: