Університети й наукові установи України — під прицілом ворога з перших днів війни. Багато будівель пошкоджено, деякі наукові лабораторії зруйновано вщент. Що можна й потрібно зробити для відновлення науки, освіти та інновацій, досвід яких країн може стати нам у пригоді, які найкращі практики фінансування проєктів та управління національними системами наукових досліджень були б корисні для України?
Пошуку відповідей на ці запитання був присвячений семінар «Відновлення науки, освіти та інновацій в Україні», який організували Національні академії наук, інженерії і медицина США. Одразу скажемо, що офіційний рецензований звіт організатори семінару обіцяють опублікувати лише через кілька тижнів, тому наші нотатки цілком суб’єктивні. На семінарі не давались ті чи інші рекомендації, завдання було — ознайомити з практиками інших країн, представники яких мають неабиякий досвід у дослідженнях, інноваціях, розвитку освіти й науки.
Активними учасниками семінару виступили представники НАН і МОН України, Наукового комітету Національної ради з питань науки та технологій, Національного фонду досліджень, різних освітніх і наукових організацій. Тож вийшла зацікавлена розмова про те, як розвивається наука й освіта сьогодні і який досвід може бути корисним у повоєнному відновленні України.
Учасників семінару тепло привітали президент Національної академії наук України Анатолій Загородній та президент Національних академій наук, інженерії і медицина США Марсія Макнатт. Зокрема, президент американської Академії розповіла, як з перших днів війни співдружність академій-партнерів допомагала українським науковцям продовжувати дослідження й за межами рідної країни, яка потерпала через агресію росії. І сьогодні обмін кращими практиками, обмін думками допоможуть українським освітянам та науковцям створити план відновлення у секторах досліджень, вищої освіти та інновацій України.
РЕФОРМИ ОВОЛОДІВАЮТЬ МАСАМИ
Короткий огляд реформування науки в Україні з часів її незалежності зробила Наталія Шульга (Український науковий клуб). Вона нагадала «період потрясінь» у 90-х. Пострадянська свобода «оголила» такі негативні феномени як плагіат і корупція, і водночас підняла дух підприємництва, ініціативи, з’явилося міжнародне співробітництво. Україна продемонструвала, що її громадянське суспільство розвивається. З’явилося чимало ідей, як модернізувати освіту і науку, і водночас залишався сильним спротив еліт.
Тільки після «помаранчевої революції» з’явилася ідея триступеневої реформи освіти й науки. Робоча група на чолі з академіком Ярославом Яцківим та першим ректором Києво-Могилянської академії В’ячеславом Брюховецьким (і за участі промовиці також) напрацювала ідеї, однак вони не мали шансів бути реалізованими. І все ж, важлива ідея — про те, що наука має бути присутня і в університетах, — таки «оволоділа масами». Але треба було ще десятиліття і європейський майдан, щоб було ухвалено закони «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність». Українські науковці почали брати участь у європейських рамкових програмах «Горизонт-2020» та «Горизонт Європа», інших програмах. Запрацювала Нова українська школа. Важливим досягненням стало створення НФДУ. Але нині, за словами Наталії Шульги, прийшов час адаптувати «український дух до викликів сучасного світу».
ПЛАН ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ “СХОЖИЙ НА ЧЕРНЕТКУ
“Критичні зауваження щодо цього плану озвучила екскерівниця генерального директорату науки та інновацій Міністерства освіти і науки Юлія Безвершенко.
— Уряд намагається показати, що це документ національної стратегії на десять років, — зазначила пані Юлія. — У багатьох розділах цього плану є слово «модернізація», але ми не бачимо, що ця модернізація здійснюватиметься за допомогою науки. Наприклад, у розділах про євроінтеграцію чи енергетику слово «модернізація» зустрічається постійно, а слова «наука», «дослідження», «розвиток» — дуже зрідка.
Подібна ситуація, на жаль, не унікальна. У попередніх програмах також згадували про роль ІТ в економіці, про освіту і, лише зрідка, про науку.
«Це означає, що уряд не вважає науку інструментом, рушійною силою для втілення Плану відновлення України», — заявила доповідачка.
На її думку, План відновлення поки що дуже недосконалий. У ньому перемішані різні стратегії, його розділи погано сформульовані, а деякі взагалі «схожі на чернетку». Втілити цей план у життя буде дуже непросто.
НАУКОВИЙ ФРОНТ
Академік НАН України Елла Лібанова розповіла, що за попередніми оцінками, збитки наукових установ становлять 14 мільйонів євро. Втім, українські науковці продовжують працювати, часто в умовах бомбардувань, без електроенергії, транспорту і води.
Елла Марленівна подякувала колегам з різних країн світу за підтримку українських учених. Форми цієї підтримки різні: це й гранти науковцям (тим що виїхали, і тим, що залишилися), і можливість безплатно публікуватися у наукових виданнях. Для українців ця допомога — неоціненна. Вона перерахувала напрями наукових досліджень, які є важливими й для української, і для світової науки, і в яких наші вчені мають проривні результати. Академік Лібанова наголосила на необхідності надання українським науковцям найновішого обладнання, яке вони зможуть використовувати спільно з університетами та іншими дослідницькими установами.
ПОЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК ДОПОМОЖЕ!
Президент Польської академії наук Єжи Душинський розповів, що чимало українських учених працюють в установах ПАН. Нині Польська академія наук планує розпочати підтримку дослідницьких груп з України та в Україні.
Президент ПАН розповів також про польський досвід, який може бути корисним для відновлення та розвитку української науки. Після набуття членства ЄС Польща отримала мільярди євро на реалізацію освітніх та наукових програм.
— Ми дістали змогу перебудувати структури вищої освіти й науки, — наголосив доповідач. — Звісно, не обійшлося без помилок. Наприклад, ми будували великі конференц-зали та спортивні зали. А потрібно було більше вкладати в людей. Замість того, щоб розподіляти інвестиції для всієї Польщі, потрібно було зосередити їх у найкращих наукових та навчальних центрах.
Президент ПАН закликав українських колег вкладати кошти передусім у розвиток людського капіталу. «Час для розвитку інфраструктури та будівництва масштабних об’єктів ще прийде, — наголосив він. — Сьогодні ж краще подумати про те, як зберегти наукові кадри, щоб у майбутній інфраструктурі було кому працювати».
Поки ж українські науковці можуть скористатися можливостями, які надає європейська дослідницька інфраструктура. — Ми робимо чимало, але треба зробити ще більше! — наголосив президент ПАН. — Світова спільнота повинна допомогти відбудувати науку в Україні. Країна, яка вірить в інтелектуальне майбутнє, і яка може таке майбутнє побудувати — перед нами. Я певен, що майбутнє України та української науки — світле!
ЯК ЕСТОНІЯ ПОЗБУЛАСЯ РАДЯНСЬКОЇ “СПАДЩИНИ”
Президент Естонської академії наук, математик Тармо Соомере також розповів про досвід своєї країни. Після здобуття незалежності система науки Естонії була малокорисною для країни, вона була «родом з СРСР», не давала свободи у виборі досліджень, не забезпечувала належну якість наукової роботи. Окрім того, вища освіта і наука існували «ніби в різних світах».
— За допомоги Шведської академії наук ми провели «наукову інвентаризацію», — продовжив розповідь Тармо Соомере. — Фахівці з інших країн оцінили нашу наукову систему та надали рекомендації. Інакше кажучи, щоб кудись рухатися, потрібно спочатку зрозуміти — де ти є.
В результаті більшу частину наукових інститутів «перемістили» до університетів. А деякі інститути (наприклад, ті, що досліджували історію КПРС чи політекономію соціалізму) закрили. «Це було важке завдання, вирували шалені емоції», — зазначив доповідач.На наступних етапах реформи було структуровано систему фінансів, вироблено принципи якості, сформовано систему надання грантів (окремо від базового фінансування).За роки, що минули від здобуття незалежності, Естонія зробила дуже багато для розвитку науки. І все ж чимало задач ще належить розв’язати.
— Маємо пам’ятати, що інновації — це коли нові знання використовують для розв’язання нових задач. Щоб інновації справді «працювали», потрібен зв’язок між наукою і виробництвом, — наголосив вчений. — На жаль, в Естонії поки що бракує ланки, яка б зв’язувала науку з виробництвом. Сьогодні ми думаємо над тим, щоб створити центр прикладної науки, який «з’єднає» ці галузі.
ВІДНОВИТИ ФІНАНСУВАННЯ
Панельні презентації з наукових досліджень виголосили на семінарі заступник міністра освіти і науки України з питань європейської інтеграції Олексій Шкуратов; голова Наукового комітету Національної ради з питань науки та технологій Олексій Колежук; Річард Рауш — із Пенсильванського університету та академік НАН України Ігор Мриглод.
— На сьогодні першочерговим завданням є відновлення державного фінансування наукових досліджень, — наголосив Олексій Шкуратов. — Зокрема, потрібно відновити грантову підтримку наукових досліджень і науково-технічних розробок Національним фондом досліджень України; відновити пошкоджену дослідницьку інфраструктуру ЗВО та наукових установ тощо.
Промовець уточнив, що в Україні 68 наукових установ пошкоджено, ще дві цілковито зруйновано. Долю дев’яти наукових установ, які розташовані на тимчасово окупованій території, поки що невідома. Пошкоджено також 15 відсотків дослідницької інфраструктури закладів вищої освіти. Заступник міністра повідомив, що План відновлення України (точніше, його проєкт) пройшов громадське обговорення і нині опрацьовується у Кабінеті Міністрів України. Найближчим часом він буде ухвалений. Він розповів також про створення нової платформи «Наука та бізнес», завдяки якій підприємці можуть отримати доступ до передових досліджень, а науковці — реалізувати свій потенціал та комерціалізувати розробки. На платформі з початку війни розміщено близько ста пропозицій наукових досліджень і 26 — від підприємницького сектору щодо фінансування цих досліджень.
ЧАС РЯТУВАТИ КАДРИ
Для того, щоб українська наука вижила, вона має трансформуватися. У цьому переконаний голова Наукового комітету Національної ради з питань науки, технологій та розвитку Олексій Колежук.
На думку Олексія Колежука, план відновлення науки повинен містити заходи щодо збереження кадрів під час війни та розвитку кадрового потенціалу під час відбудови країни. — Ви знаєте ситуацію з фінансуванням науки в Україні. Нині багато вчених (і особливо — молоді науковці) стоять перед вибором — залишитися в науці чи шукати інші шляхи самореалізації. Потрібно вжити негайних заходів і зберегти кадри, — наголосив доповідач. На думку Олексія Костянтиновича, потрібно невідкладно запровадити систему індивідуальної підтримки на основі наукових результатів. «Це могли б бути національні стипендії для дослідників на рік-два з можливістю їх ‘продовження. Такі стипендії допомогли б вижити найкращим, найціннішим дослідникам, які за відсутності засобів до існування шукатимуть інші шляхи в житті», — пояснив Олексій Колежук.
— Можливості для наукової роботи та міжнародного співробітництва сьогодні вкрай обмежені, — зазначив доповідач. — Залишатися інтегрованими у світову спільноту українським науковцям могли б допомогти приватні гранти. За рахунок таких грантів можна влаштовувати семінари, взаємні візити чи зустрічі онлайн.
Потрібно також продумати довгострокові заходи з трансформації науки. Причому варто думати саме про трансформацію науки, а не про швидкі організаційні рішення, які ухвалюються сьогодні «у спосіб найменшого опору».
Також, на думку Олексія Колежука, треба створити урядові інструменти для підтримки співпраці науки й бізнесу. Нині такої співпраці практично немає, а зв’язки науки з бізнесом вкрай слабкі.
У довгостроковій перспективі потрібно також трансформувати національні академії. Як це зробити, консенсусу у науковій спільноті немає. На думку доповідача, треба виділити кілька галузей, які отримуватимуть найбільше фінансування. Це фундаментальна наука, прикладна наука (пов’язана з певними галузями) та прикладна наука, яка працює на оборону країни. — Хочу попередити про перешкоди на шляху до довгострокової трансформації, — наголосив Олексій Колежук. — Найперша з них — це ставлення до науки, як до непріоритетного напряму (і відповідно небажання її фінансувати). Серйозною проблемою є також відсутність фахівців для ухвалення стратегічних рішень. Окрім того, у науковій спільноті немає консенсусу та спільного бачення щодо реформ. І що з цим робити, я, щиро кажучи, не знаю.
Про небезпеки та «підводні камені» відновлення науки в Україні говорив і академік НАН України Ігор Мриглод. Зокрема, він застеріг від спокус економити на фундаментальних дослідженнях та відновити все «як було». Академік переконаний, що потрібно створювати нову інфраструктуру, будувати міждисциплінарні дослідницькі центри в різних регіонах країни.
СТВОРІТЬ НОВУ РЕАЛЬНІСТЬ!
Дискусію першого дня засідань відкрив академік Ярослав Яцків. «Наука України має багату історію, — сказав він. — За радянської доби вона була жорстко підпорядкована системі управління, в якій Україна займала свою нішу і домоглася значних успіхів у прикладних дослідженнях та розробках. Після отримання Незалежності Україна шукала оптимальну систему державного управління, зокрема і наукової сфери. Біда полягала в тому, що ми завжди запізнювалися та не довершували починання… Потенціали науково-технічної та економічної сфер виявилися несумісними.
Вони почали виживати окремо.
Нинішня ситуація поставила перед нами нові випробування. Зараз наше завдання — не допустити деградації наукової сфери, втрати її потенційних можливостей зробити свій внесок у розвиток світової науки та економічне відновлення України.Як казав Річард Бакмінстер Фуллер: «Ви ніколи нічого не зміните на краще, якщо будете боротися з наявною реальністю. Якщо хочете щось зробити, створіть нову модель, щоб стара безнадійно застаріла».
Підготувала Світлана ГАЛАТА
Читайте також:
- ПОЗИТИВИ В ДОКУМЕНТІ Є, АЛЕ КРАЩЕ ЗУПИНІМОСЬ НА НЕДОЛІКАХ
- РАДЯТЬСЯ ТЕХНОЛОГІЧНІ УНІВЕРСИТЕТИ ЄВРОПИ
- НАНОСУПУТНИКИ НА МАРШІ
- УКРАЇНА МАЄ СТАТИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИМ ТИГРОМ
- НАУКОВИЙ ЦЕНТР НА ЛІНІЇ ВОГНЮ
- АН ВИЩОЇ ШКОЛИ ЗАКЛИКАЄ ЗАХИСТИТИ УКРАЇНСЬКІ УНІВЕРСИТЕТИ
- ПАРТНЕРИ ОБГОВОРЮЮТЬ ВИКЛИКИ: СЬОГОДНІШНІ І МАЙБУТНІ