Відновлення досліджень, освіти та інновацій в Україні

Продовжуємо розповідь про міжнародний семінар «Відновлення досліджень, освіти та інновацій в Україні», на якому розглядалися практики проєктування та управління системами наукових досліджень, вищої освіти та інновацій, які можуть допомогти Україні сьогодні та в майбутньому.

… Третій день — підсумковий. На нього винесено сесію про кращі практики фінансування досліджень. А також — загальну підсумкову дискусію. Дискусії — то, мабуть, завжди найцікавіша частина, адже на зіткненні думок нерідко викрешуються іскри нових, інколи навіть несподіваних ідей.

ПО ДОСВІД — ДО ІРЛАНДІЇ

Про досвід Ірландії у фінансуванні наукових досліджень на семінарі розповів професор Марк Фергюсон, який очолює нині правління Європейської ради з інновацій, а до того керував Науковим фондом Ірландії (SFI).

Науковий фонд Ірландії — одне із трьох агентств, що підтримують дослідницьку діяльність у країні. Фонд надає гранти інститутам та університетам, а ще здійснює програми підготовки співробітників, розробляє інфраструктурні проєкти, підтримує співпрацю з дослідницькими центрами по всьому світу, а також… працює над віднаходженням фінансування.

Щорічний бюджет SFI — 200 млн євро. «У нас немає великих розмахів, а тому повинні робити наголос на ефективних проєктах», — каже Марк Фергюсон. І водночас зазначає, що у 16 дослідницьких центрах реалізовуються 750 проєктів. Як вдається забезпечувати їхнє фінансування?

Усі ЗВО Ірландії підтримують між собою партнерсько-дослідницькі контакти. «Якщо ви займаєтесь цифровими технологіями чи фармацевтикою, чи чимось іншим, ви можете скористатися можливостями інших університетів, дослідницьких центрів, незалежно від локацій і регіонів», — зазначає Марк Фергюсон. І цей досвід, каже він, може бути дуже важливим на етапі відбудови й оновлення України.

Він пояснює на слайді, як акумулюються кошти на дослідницьку діяльність: 700 млн євро від SFI, 465 млн — від підприємств та з боку ЄС — 700 млн. І далі каже надважливу річ: «На якому б рівні фінансування ми не були, проєкт має бути забезпечений коштами». Фонд відчуває за собою таку відповідальність.

ТІЛЬКИ ДОСЛІДЖУЙ, ТОБІ ДОПОМОЖЕ ВСЯ КРАЇНА

Ще — Фонд дбає про підготовку нових дослідників. Нещодавно, каже Марк Фергюсон, «100 млн євро надано на підтримку близько 700 дослідницьких наукових проєктів наших студентів та аспірантів. Наприклад, аспірант пише наукову дисертацію, ми хочемо підтримати його дослідницьку роботу, і це дуже важливо, не так з точки зору коштів, як те, що, одержуючи грант, аспірант дістає доступ до найкращих практик, його професорами стають провідні фахівці країни. Може йтися також про його підготовку в дослідницьких центрах, на що теж виділяються кошти».

Від молодого дослідника залежить ступінь його занурення в проблему і співпраця з провідними фахівцями. Зі свого боку фірми теж зацікавлені в тому, щоб їхні фахівці спілкувалися з аспірантами, цікавились їхніми науковими дослідженнями, і приглядалися до тих, хто може стати співробітником. Фірма, до прикладу, може й фінансувати аспіранта під час виконання досліджень. (Одна з найбільших страхових компаній Ірландії сама фінансує аспірантів, і донедавна брала участь у програмах SFI, каже професор Фергюсон).

«Наше завдання, ― жартує доповідач, — не дати аспіранту перейти на фірму, що фінансує, перш ніж він завершить своє дисертаційне дослідження».

УКРАЇНСЬКІ СТАРТАПИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКА ІННОВАЦІЙНА РАДА

Марк Фергюсон розповів про програму підтримки українських інноваторів у важкий для України час від Європейської інноваційної ради.

Єврокомісія спрацювала досить оперативно, зазначає доповідач, було введено цільову поправку до робочої програми Європейської інноваційної ради (EIC) на 2022 рік — і вже у червні була задіяна нова ініціатива з підтримки українських інноваційних стартапів. Для цього було виділено з бюджету ЕІС 20 млн євро. Йдеться не тільки про суто фінансову підтримку, а й про бізнес-консультаційні послуги, допомогу у використанні технічного акселератора ЕІС. Конкурс завершився у серпні, і нині розглядаються 25 надісланих заявок.

А тим часом у рамках цієї програми розглядається створення асоціацій, які підтримуватимуть інтеграцію інноваторів у європейську систему, щоб допомагати розвиватися українським компаніям і розширювати їхні можливості.

З цією ж метою в Європейській інноваційній раді мають намір створити консорціум з європейських та українських підприємств і навіть уже призначили амбасадора — підприємця Сергія Середу — для тіснішої та швидшої інтеграції українських стартаперів і інноваторів у Європейську інноваційну систему. «Це дасть змогу їм подавати заявки в ЕІС, зв’язуватися з інвесторами, корпораціями і рости, незважаючи на важку ситуацію, яку спричинила війна», — завершив Марк Фергюсон.

НФДУ ПОТРІБНА ПІДТРИМКА

У розділі «Панельні доповіді» перше слово було надано виконавчому директору Національного фонду досліджень України Ользі Полоцькій. На жаль, пані Ользі не довелося розповідати довго. НФДУ — надія науковців на вагоме фінансове наповнення від держави для конкурсних проєктів у сфері фундаментальних (і важливих прикладних) досліджень — запрацював 2020 року. У 2021 році фонд підтримав 216 проєктів, розрахованих на 1–3 роки (103 з них уже завершилися).

Нинішнього року у бюджеті вже було закладено понад 800 млн гривень, і це відчутне зростання, порівняно з попереднім роком. Але почалася війна. У березні частину коштів ще було спрямовано науковцям, у яких термін виконання проєктів не завершувався одним роком. Але далі розподіл грантів було призупинено. І зараз відбір проєктів продовжується, але про кошти мову можна буде вести вже після перемоги.

«Нам потрібна міжнародна комунікація і потрібна підтримка, — казала Ольга Полоцька. — Шукаємо додаткові джерела фінансування на двосторонній та багатосторонній основі».Вона повідомила, що НФДУ веде активні пошуки. І вже попередньо домовлено про індивідуальні гранти з Університетом Кембриджу та про спільні дослідні проєкти українських та швейцарських науковців.

СТЕЖИНУ ДО ЄДР ПРОКЛАДЕНО. ХТО НАСТУПНИЙ?

З «високих поверхів» уявної наукової споруди світу до учасників семінару звернулася президент Європейської дослідницької ради Марія Лептін. «Наша місія — віднайти перспективні дослідницькі проєкти, — сказала вона. — І для цього використовуємо цілий список критеріїв відбору».

Президент ЄДР ще двічі нагадала про суворі критерії відбору й пояснила, що для надання грантів крім розгляду проєктів вони прискіпливо аналізують як попередні досягнення, так і проєкти на наступні 5 років. Водночас Лептін нагадала, що це дуже великі й престижні гранти. А серед бенефіціарів є Нобелівські лауреати, взагалі — це еліта науки.

Дещо несподівано було дізнатися про те, що тільки 3% фінансування з бюджету в близько 2 млрд євро «стосується Європи». На гранти ЄДР претендує весь науковий світ.

Зате досить оптимістично прозвучало з вуст Марії Лептін, що ЄДР «бере до уваги академічну перспективу», тобто молодих дослідників, розглядаючи заявки на свої гранти. (Як відомо, наприкінці 2020 доктор хімічних наук з Київського університету імені Тараса Шевченка Павло Михайлюк став першим українцем, який отримав грант ЄДР). Тож початок маємо.

Уже під час запитань-відповідей Марія Лептін повідомила, що погоджено надання фондів Україні на дослідницькі проєкти, пов’язані з біженцями. «Я входжу до складу ради з оцінки заявок, важливо знати, хто може до нас звернутись і як відбиратимемо ці заявки», — зазначила вона.«Коли ви думаєте про відбудову, необхідно думати про найвищу ланку дослідницької діяльності, — порадила президент ЄДР. — Треба оцінити, в чому Україна сильна, треба думати про молодих, які мають можливість досягти наукового успіху».

ПРАЦЮЄМО І ДОПОМАГАТИМЕМО ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ

«Від часу створення у 1993 році Українського науково-технологічного центру ми дотримуємось візії — допомагати спільноті українських науковців», — сказав у своєму виступі виконавчий директор УНТЦ Куртіс Белаяч. Він нагадав, як у 2014 році центр реалізував великий, значною мірою унікальний проєкт: закупив устаткування для наукових лабораторій України й Молдови.

УНТЦ і нині активно підтримує дослідницькі організації та науковців в Україні: працює над 70 актуальними проєктами. Зокрема, саме в ці дні комісія, до якої входять представники Інституту магнетизму НАН та МОН України, Міністерства освіти і науки, ЗВО, аналізує та підсумовує подані заявки й розподіляє гранти, кошти на які надано IEEE Magnetics Society, для науковців, зайнятих у цій сфері.

Центр працює також над програмою малопотужних реакторів, про які йшлося торік на Кліматичному саміті: українські фахівці з ядерної техніки могли подати свої заявки на гранти до 1 жовтня. А найближчим часом мають бути оголошені нові стипендії для українських науковців, котрі вимушено перебувають за межами України.

«Наш міжнародний центр працює в Україні й допомагатиме після перемоги будувати сильну Україну, яка надихає весь світ», — підсумував Куртіс Белаяч.

…Завершуючи цю частину семінару, її модератор, професор з Лондонського королівського товариства Робін Граймс ще раз звернувся до досвіду Ірландії: коли в країні починалася відбудова — після воєнних дій і під час жорсткої фінансової кризи, сказав він, «там не було багато грошей, але була візія і перспектива».

ЧИ НАРОДЖУЄТЬСЯ В ДИСКУСІЇ ІСТИНА?

Розуміння «візії і перспективи» — і є те головне, що повинна мати Україна, і в цьому випадку, науковці. І бажано, щоб розуміння цієї візії було у переважної більшості з них якщо не однакове, то бодай наближене. І вочевидь, це те, чому мають прислужитися такі семінари. Тож — обмін думками, названий у програмі «загальною дискусією» та «підсумком і наступними кроками», має допомогти цьому процесу.

Герсон С. Шер (Національна наукова фундація та CRDF Global) — модератор цієї частини, відомий в Україні як координатор науково-дослідних програм з країнами Східної Європи (до речі, він автор книги «Від Пагуоша до Путіна: критична історія американсько-радянського наукового співробітництва» (Indiana University Press, 2019).

Він запропонував учасникам семінару відповісти на запитання: чи є передовий досвід і практики інших країн придатними для України; які є можливості й перешкоди на цьому шляху, як можуть міжнародні партнери допомогти нам і що з цього всього вимагає додаткового аналізу та обговорення.

Дискусія, щоправда, пішла дещо своїм шляхом. Вона показала, що «візія» в українських учасників семінару є (хоч інколи в кожного своя), а в підходах та методах вона суттєво різниться.

Виконавчий директор «Українського наукового клубу» Наталія Шульга пригадала 2000-і, коли вона пропонувала різко зменшити кількість університетів та перетворити половину з них на дослідницькі, а інститути НАНУ — на експертні центри. Вона вважає, що й сьогодні «НАНУ не має бажання модернізуватися та змінювати структуру».

Недавній керівник генерального директорату науки та інновацій МОН, а нині представник Стенфордського університету Юлія Безвершенко переконана, що зараз не час для довгострокових проєктів. Навпаки, збереження наукових установ має першочергове значення. Питання виживання і трансформації, системний підхід, навчання кадрів, інвестування в інфраструктуру, — усе це важливо. А головне — переконати уряд, що українська наука — важливий чинник оновлення держави.

Пропозиції від дискутантів лунали різні: від поліпшення управління наукою, розширення міжнародної співпраці, підвищення кваліфікації вчених — зокрема, щодо участі в європейських програмах, пошуку інвесторів і підтримки інноваторів — аж до пропозиції не переозвучувати англомовні фільми, а тільки супроводжувати їх субтитрами, аби краще засвоювати англійську.

«У цій віртуальній кімнаті (так образно назвав онлайн-семінар Герсон Шер — ред.) чимало тих, хто може і готовий вам допомогти», — підвів риску модератор.

Вислухавши щирі подяки за їхній час, досвід, зацікавленість і готовність допомогти, організатори семінару пообіцяли надіслати свій звіт з висновками й пропозиціями.

І ЗНОВУ ПРО РЕФОРМУВАННЯ

Академіку Ярославу Яцківу було надано слово наприкінці дискусії, але проблеми зі зв’язком не дали йому змоги виголосити до кінця свою точку зору, тож ми звернулися до Ярослава Степановича з проханням поділитися нею з читачами «Світу».

— Україна — знана наукова держава у світі завдяки своїм досягненням у фізиці, матеріалознавстві, науках про життя, — зазначив академік. — Ми публікуємо близько десяти тисяч статей на рік — переважно з природничих наук. І більшість з тих, що входять до відомих баз даних, публікують саме працівники НАНУ. Все це не значить, що я підтримую пострадянський статус Академії. Навпаки. Але так вже сталося на даному етапі наукового життя України, що НАНУ є вищою науковою організацією нашої держави. Тому нам належить крок за кроком реформувати її, не завдавши шкоди розвитку українській науці, що має особливо важливу місію під час війни, і ще важливішу — для відродження економіки України у повоєнний час.

Перепрошую, але я звик говорити те, що думаю. Ми вдячні Заходу за велику допомогу зараз, в умовах війни. Водночас я не сприймаю деякі рекомендації колег щодо системи управління науковою сферою України. Ми маємо напрацювати власний шлях відбудови та розвитку науково-технічної сфери України, щоб наша держава й надалі робила свій внесок у розвиток науки та всього світу.

На цьому тернистому шляху нас очікують великі проблеми. Сьогодні Україна фактично виступає донором ЄС щодо робочої сили та наукового поповнення. І тому необхідні рішучі дії уряду та керівників академій для повернення додому талановитих науковців.

І ще про реформування НАНУ. Вчора відбулася зустріч президента НАНУ з колегами-фізиками, на якій ми обговорили подальші кроки щодо оптимізації роботи та управління в академії. Я наголосив, що можливим прикладом для НАНУ у реформуванні є Польська академія наук. Важливо також дослухатися і до порад президента Естонської Академії наук. Але думати й вирішувати необхідно, виходячи з власного досвіду, власного розуміння і потреб України.

Лариса ОСТРОЛУЦЬКА

Читайте також: