Старший науковий співробітник відділу історії України 20-30 рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України кандидат історичних наук Геннадій Єфіменко розповів про те, коли та чому розпочалася і як здійснювалася українізація в межах більшовицької політики 20-их років.
Учений пояснив наскільки виправдано говорити про те, що 1 серпня 2023 року виповнилося рівно сто років від початку більшовицької українізації: «1 серпня 1923 року жодним чином не можна назвати початком більшовицької українізації, бо сама більшовицька українізація, і навіть сам термін «українізація», в політиці більшовиків датується вже 1920 роком. З другого боку, певна підстава говорити саме про сторіччя пов’язаної з коренізацією події, звичайно, є, оскільки саме 1 серпня 1923 року було ухвалено спільне рішення Раднаркому та ВУЦВК про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови. Однак в жодному разі це не був початок українізації, це був один із її етапів».
Геннадій Єфіменко також пояснив чому більшовики власне вдалися до політики українізації, якими були мета і завдання цієї політики, чого вони хотіли цим досягти: «Йшлося про потребу опанувати Україну. Для того, щоб знівелювати спротив, виключити з нього національну компоненту, було вирішено провести українізацію більшовицьку, яка мала замістити і обеззброїти природну дерусифікацію/українізацію, яку згодом більшовики означили «петлюрівською». Тезі про визнання та поширення української мови в державному і культурному житті УСРР в постанові ЦК РКП(б) від 29 листопада 1919 р. «Про совітську владу на Вкраїні» аплодували не лише боротьбисти, які були в союзі з більшовиками, але й українські есери, а також відомі громадські та політичні діячі, наприклад, той-таки Володимир Винниченко. Згодом на тому, що українізація є засобом радянізації українського суспільства, прямо наголосив у жовтні 1922 року голова Раднаркому УСРР Християн Раковський. Тож, спочатку українізація була спрямованим на утвердження радянської влади в Україні курсом. Коли ж ми говоримо про 1923 рік і пізніше, то до цього опанування України додаються також модернізаційні потреби. Тоді, вже після усталення своєї влади, більшовики зрозуміли, що для проведення модернізації традиційного українського суспільства, перетворення його на високоурбанізоване суспільство з розвиненою промисловістю, необхідна масова освіта. А впровадити масову освіту швидко і якісно можна було лише рідною для переважної більшості населення мовою. В Україні це можна було робити насамперед українською, й інструментом для цього стала українізація».Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю
Читайте також:
- Що пропонує Науковий комітет і чи потрібне нам “наукове НАЗЯВО”
- Канівському заповіднику 100 років!
- Якою буде доля Каховського моря?
- Олена Осадча: «Ми інтегруємо українські народні традиції у твори сучасного мистецтва»
- Українській Формулі Миру — «Так!»: як обговорювали та приймали звернення
- Вища освіта: потрібна надія на майбутнє