Одним зі шляхів зростання економіки є створення в її структурі наукомістких виробництв у галузі мікроелектроніки, яка є фундаментом розвитку інформаційних і комп’ютерних технологій та багатьох суміжних галузей. Цей постулат добре розуміють у розвинених країнах світу. Раніше й Україна мала непогані позиції у мікроелектроніці, але нині виробництво високотехнологічної продукції практично повністю залежить від імпорту мікроелектронних компонентів. Але ситуацію ще можна виправити. Як саме — йшлося на засіданні Президії Національної академії наук України, де з доповіддю «Щодо відновлення напівпровідникової галузі в Україні: проблеми та шляхи вирішення» виступив в.о. директора Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України Віктор МЕЛЬНИК.
Питання щодо відновлення напівпровідникової галузі обговорюється на засіданні Президії вже не вперше. Як нагадав Віктор Мельник, близько півтора року тому було презентовано ідею створення державної ключової лабораторії «Центр критичних оптоелектронних мікро-/нанотехнологій та експертиз». Що ж відбулося з того часу?
За словами Віктора Мельника, Інститут фізики напівпровідників, як і розробники мікроелектронних пристроїв, стикаються з тією самою системною проблемою — всі розробки практично немає де реалізувати через стан підприємств. «Ситуація парадоксальна: є замовник, причому реальний, є необхідність виробляти відповідну продукцію, а виготовити немає де», — бідкається в.о. директора.
Доповідач нагадав, що за останні 30 років кількість працівників підприємств мікроелектронного профілю в Україні впала з 200 тисяч до менш ніж тисячі у 2020 році — і це дані дворічної давнини, звісно,нині ситуація ще гірша. Як ішлося у доповіді, сьогодні частково діють лише кілька підприємств мікроелектронного профілю.
— Для розвитку мікроелектроніки (як і для будь-якої іншої високотехнологічної галузі) необхідні три умови: перша — ринок та інвестиції,друга — матеріально-технічна база і технології, третя — кваліфікований персонал, — розповів Віктор Мельник. — Щодо зовнішнього ринку інвестицій, то тут у нас повний нуль. Щодо внутрішнього ринку, то він є, і доволі значний. Щодо матеріально-технічної бази, то, як засвідчив наш аналіз,нині вона не здатна реалізовувати повний цикл виробництва. Щодо науково-технічного персоналу, то в Україні залишилось лише кілька десятків відповідних фахівців, яких можна залучити і до виробництва, і до підготовки нових кадрів.
Як зауважив доповідач, світова практика засвідчує, що будь-який мікроелектронний пристрій — від простого транзистора до найсучаснішого процесора — виробляється завдяки 15 базовим технологічним процесам,які,залежно від складності виробу, можуть повторюватися десятки, сотні або навіть тисячі разів. Іншою умовою є те, що всі ці процеси сконцентровано в одній локації в так званих «чистих кімнатах», де підтримується відповідний мікроклімат, здійснюється обезпилення тощо.
Що маємо зараз? За словами доповідача, в Інституті фізики напівпровідників можна організувати частину технологічного процесу виробництва, а частину — на іншому підприємстві. Щоб виготовити відповідні вироби, потрібно час від часу зупиняти технологічний процес, передавати вироби на підприємство, а потім знову повертати назад. Як наголосив Віктор Мельник, це призводить до того, що час на виготовлення збільшується в десять разів. За такої організації виробництва галузь нерентабельна і недієздатна.
Для розв’язання комплексу проблем науковці пропонують створити в Україні замкнений цикл виробництва електронних компонентів та кінцевої продукції на їхній основі, що, серед іншого, вимагає належної координації наукових досліджень між галузевими підприємствами та науковими установами НАН України.
Як розповів Віктор Мельник, з ініціативи Інституту фізики напівпровідників та активної підтримки Президії НАН України було здійснено низку кроків. Проводились спільні наради з участю представників відповідних підприємств, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України тощо. Сформовано робочу групу, яка запропонувала, зокрема, заснувати універсальний науково-технологічний і навчальний комплекс на базі Інституту фізики напівпровідників.
Такий комплекс, як зазначається у постанові Президії НАН, дасть змогу оперативно вирішувати завдання стосовно розроблення та виробництва критично важливих мікроелектронних виробів, зокрема створити лінії з виробництва інфрачервоних фотодетекторів, налагодити дрібносерійне виробництво фотодіодів різного функціонального призначення, а також забезпечить підготовку фахівців у цій галузі.
Власне, йдеться про створення малої першої напівпровідникової фабрики для дрібносерійного виробництва критичних компонентів, а також — для навчання персоналу.
За словами Віктора Мельника, в інституті із залученням відповідних фахівців було розроблено ескізний проєкт будівлі. Також здійснено планування внутрішніх приміщень з урахуванням необхідного обладнання,всіх необхідних комунікацій. Окрім того, визначено цільові продукти та ринки з урахуванням побажань потенційних споживачів. З допомогою нашої діаспори були проведено перемовини з виробниками технологічного обладнання, а також визначено часові й цінові параметри щодо можливості постачання такого обладнання в Україну.
Скільки це буде коштувати державі? За підрахунками Інституту фізики напівпровідників, «під ключ» такий центр коштуватиме 12 мільйонів доларів, а річні витрати на його утримання становитимуть близько одного мільйона доларів.
— За нашими підрахунками, за рік на такій фабриці можна виробляти продукції на 100 мільйонів доларів — це вироби з переліку, який вже визначено споживачами, — розповідає Віктор Мельник. — Випуск перших прототипів може відбутись через 12 місяців після початку фінансування, а на серійні партії мікроелектронних пристроїв можна вийти через 18 місяців. Постійний персонал такої фабрики — 20–25осіб, також до виробництва можуть бути долучені близько 20–30 стажистів.
Поділився Віктор Мельник і досвідом спілкування з можновладцями. За його словами, сприйняття ідеї нібито в них є, але є й сумнів, чи на часі її реалізація. В цьому контексті доповідач навів приклад В’єтнаму, який нещодавно увійшов до десятки світових лідерів за експортом високотехнологічної продукції — завдяки відповідним державним рішенням. «А тридцять років тому вони не те, що виробництв, а й фахівців не мали, — додав Віктор Мельник. — Якщо ми втратимо мікроелектроніку, нам у майбутньому також знадобиться 30 років, бо починатимемо з нуля».
Під час обговорення лунали думки, що для зрушення ініціативи з місця треба підняти її на рівень Ради з національної безпеки і оборони.
Було озвучено й проміжний варіант — якщо не вдасться отримати 12 мільйонів доларів на будівництво виробництва з нуля, то хоча б залучити кошти для доукомплектування лінії Інституту фізики напівпровідників. У такому разі, за словами Віктора Мельника, потрібно закупити дві критичні установки, щоб почати дрібносерійний випуск фотодіодів, які влаштують за якістю і за кількістю потенційного замовника. Коштуватиме це близько 1 мільйона доларів.
«Це дасть змогу створити чисту мінікімнату з більш-менш придатними умовами для виробництва, — зауважив Віктор Мельник. — Але це буде все-таки інститутська технологічна експериментальна лінія, яка не розв’яже проблему глобально, адже загалом галузь мікроелектроніки потребує державних рішень щодо її відновлення».
Але навіть у нинішніх важких умовах є позитивні моменти. Як розповів радник директора — головного конструктора КПСП «Арсенал», член-кореспондент НАН України Микола Лихоліт, завдяки підтримці НАН підприємство разом з інститутом Фізики напівпровідників спільними зусиллями створили декілька типів фотоприймачів різного призначення. За словами Миколи Лихоліта, на підприємстві бачать декілька дуже актуальних і перспективних потреб,що їх може задовольнити комплекс, який пропонується створити.
Резюмуючи, президент НАН Анатолій Загородній зауважив, що академія й надалі звертатиметься до всіх можливих інституцій щодо налагодження відповідного виробництва — до Верховної Ради, РНБО тощо. Низку кроків зафіксовано і в постанові, яка була ухвалена за підсумками засідання. Зокрема — звернення до комітетів Верховної Ради України з питань бюджету і з питань освіти, науки та інновацій щодо виділення НАН України у проєкті держбюджету на 2024 рік додаткових цільових коштів, необхідних для модернізації та закупівлі експериментального обладнання з метою створення лінії з виробництва інфрачервоних фотодетекторів в Інституті фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова НАН України. Також Інституту економіко-правових досліджень імені В.К.Мамутова НАН України доручено доопрацювати питання законодавчої бази, пов’язаної з відновленням напівпровідникової галузі.
Підготував Дмитро ШУЛІКІН
Фото пресслужби НАН
Читайте також: