3 листопада у приміщенні Вченої ради Українського державного університету імені М.П. Драгоманова відбувся круглий стіл «Російсько-українська війна. Уроки для Європи та світу». Організували його Федерація всесвітнього миру України та Українська Рада Миру.
Участь у круглому столі взяли науковці, освітяни, діячі культури, дипломати, представники громадських організацій України, а також члени делегації Федерації всесвітнього миру з Франції, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Чехії та представники двох організацій при ООН — UNIDO і ЮНЕСКО.
В одному з наступних матеріалів ми детальніше розкажемо про обговорення цієї важливої теми на міжнародному круглому столі. Сьогодні пропонуємо виступ голови Української Ради Миру, ректора Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського Михайла ЗГУРОВСЬКОГО на цьому заході, який поклав початок обговоренню.
Шановні друзі, пані та панове! Насамперед, від імені Української Ради Миру я щиро вітаю учасників міжнародного круглого столу і наших закордонних колег — представників керівних органів Федерації всесвітнього миру: пана Жака Маріона, др. Дітера Шмідта, др. Юрая Лайди, пані Шантал Комагата та керівника проєктів UNIDO пана Афсара Ратора.
Хочу висловити особливу подяку нашим гостям за те, що вони змогли подолати численні труднощі й приїхати до нас у цей драматичний для України час.
Українська Рада Миру та Федерація всесвітнього миру співпрацюють майже 20 років у справі миротворчих ініціатив та реалізації численних спільних проєктів. Немає сумніву, що ця співпраця сприяла розвитку дружніх відносин між Україною і народами інших країн світу, які об’єднують свої зусилля у прагненні жити в мирі та злагоді, формуванню філософії ненасильства, толерантності та взаєморозуміння. Я особисто з великим теплом пригадую свій візит на запрошення Федерації всесвітнього миру до Сан Мун Університету в Сеулі.
Варто відзначити, що протягом 73 років Українська Рада Миру активно пропагує ідею мирного співіснування між народами, націями й релігійними конфесіями. Ми закликали розв’язувати конфлікти, що виникають, дипломатичним шляхом, з метою збереження миру та гармонії в суспільстві.
Але, на жаль, 24 лютого 2022 року росія почала неспровоковану війну проти України, зневаживши міжнародне право і світовий порядок, який зберігався з 1945 року — з часу закінчення Другої світової війни.
Народ України став на захист своєї Держави. Українська Рада Миру стала пліч-о-пліч зі своїм народом заради Перемоги над агресором. Опираючись на міжнародні правові акти, державну політику України, на своїй звітно-виборній конференції 12 квітня 2023 року наша організація ухвалила програму дій на час воєнного стану, яка ґрунтується на Українській Формулі Миру Президента України Володимира Зеленського.
Головним засадничим пунктом цієї формули є досягнення справедливого миру в Україні на основі суверенітету, територіальної цілісності й незалежності нашої країни. Ця тема стала головною під час проведення серії зустрічей радників з безпеки у червні цього року в Копенгагені (Данія), у серпні в Джуді (Саудівська Аравія) і на Мальті в кінці жовтня.
Україну підтримали демократичні країни світу, створивши потужну коаліцію. Разом з тим, війна в Україні триває вже понад двадцять місяців. Вона стала спусковим гачком для війни на Близькому Сході й відкрила потенційну можливість для диктаторів в інших куточках світу роздмухувати полум’я насильства, наближаючи усіх нас до третьої світової війни.
Важливо розуміти, чому не запрацювали міжнародні запобіжники безпеки і які уроки підносить нам ця нова геополітична ситуація у світі. Наведу декілька найбільш важливих з цих уроків.
Урок №1. Зроблено потужний замах на парадигму нового справедливого світу. Ця парадигма, яка була заснована у 1945 році Ялтинською Декларацією, ґрунтувалася на повазі до законів, визнання свободи й життя людини як найвищої цінності, визнання суверенітету і кордонів країн світу.
Урок №2. Організація Об’єднаних Націй в особі Ради Безпеки ООН, яка створювалася з метою встановлення та гарантування миру у світі, далі не може розв’язувати проблеми, що руйнують світовий порядок. В основі цієї кризи лежить інституціональна неспроможність ООН виконати своє найважливіше завдання — гарантування збереження миру. Неможливість ухвалювати важливі рішення притаманна також і Європейському Союзу та ОБСЄ.
Урок №3. Сьогодні дедалі гучніше звучить ядерний шантаж росії, лунають постійні погрози Україні та її союзникам щодо завдання тактичних ядерних ударів. Тренування ракетних військ стратегічного призначення на минулому тижні. Визначення блоку НАТО як головного ворога росії. Це чіткий сигнал усьому світу про те, що росія веде війну не лише проти України, вона розпочала цивілізаційну війну проти демократичного світу, і що черга його громадян бути втягнутими в це протистояння є лише питанням часу.
Урок №4. Санкції колективного Заходу проти росії не спрацювали. Здійснивши комплекс заходів для обходу цих санкцій, росія спромоглася збільшити свій воєнний бюджет до 3,6% від ВВП у 2023 році й запланувати його на рівні 6% від ВВП у 2024 році. Переорієнтувавшись з європейських на великі азійські ринки, росія забезпечила можливість наповнення фонду національного добробуту і свого золото-валютного запасу. Усе це дозволило їй швидко перебудувати економіку на воєнний лад, а країну спрямувати на шлях тривалого ведення війни. Дослідження вказують на спроможність росії підтримувати воєнні дії на попередньому рівні протягом наступних 4–5 років.
Урок №5. Побоюючись подальшої ескалації війни, колективний Захід надає дозовану, обмежену військову і політичну допомогу Україні, сподіваючись, що москва, задовільнившись захопленням частини України чи навіть повним знищенням української держави й нації, дасть спокій демократичному світові. Разом з тим, як наголосив у тижневику «Економіст» головнокомандувач Збройних Сил України генерал Залужний, війна набуває позиційного, затяжного характеру. Виходячи з багаторазової переваги росії в ресурсах, у війні на виснаження Україну в перспективі двох-трьох років незворотно чекає поразка. На прикладі Мюнхенської угоди від 1938 року, маємо пам’ятати, що в агресора, після поглинання однієї жертви, апетит щодо наступних значно зростає. Далі може настати черга країн Європи, з ще більшими людськими втратами й руйнуваннями, що неприпустимо у XXI столітті.
Якими ж можуть бути подальші дії світової спільноти, спрямовані на збереження і захист миру на Землі? На наш погляд, головними з них є такі:
1. Вето, яке під час створення Ради Безпеки ООН вводилося для захисту одного члена цієї організації у разі змови проти нього усіх інших, тепер стало інструментом агресії одного порушника правил світового порядку проти всього демократичного світу. Тому пропозиція Президента Зеленського і деяких інших світових лідерів реформувати ООН, забравши право вето в агресора, є єдино можливим шляхом повернення цій організації реального статусу гаранту миру у світі.
2. Від аналогічної проблеми зараз потерпають Євросоюз і ОБСЄ. Вони мають зробити новий крок для творення нового світу — позбутись консенсусу як обов’язкової умови для ухвалення всіх рішень на користь голосування більшості країн.
3. Звісно, за такі реформи мають проголосувати росія в ООН та Угорщина і Словаччина в ЄС, на що вони очевидно не підуть. Виникає замкнуте коло. Тоді світ постане перед необхідністю радикальних змін глобальної архітектури безпеки: країни, які не погоджуються зі злом, мають залишити старі, не здатні зупинити війну організації, як-от ООН, і створити нові.
4. Як закінчити війну в Україні? Чи можливо це зробити на полі бою, чи проблему можна вирішити дипломатичним шляхом за нових геополітичних обставин? Чи існує ідеологічна основа такого врегулювання? Якщо так, то яка вона? Такі самі запитання виникають і стосовно війн та збройних конфліктів на Близькому Сході, в Ємені, Ефіопії, Південному Судані, Конго, усього у 20 куточках світу. Стає зрозумілим, що затягування цих пожеж веде до їхньої глобалізації. Людство постало перед новим викликом — пошуком нової, дієвої архітектури безпеки.
Цей виклик є головним і для Федерації всесвітнього миру, і для Української Ради Миру, і для багатьох інших миротворчих організацій. Ми вважаємо, що зусилля Федерації всесвітнього миру, спрямовані на примирення і співпрацю релігійних лідерів різних країн і віросповідань, є одним з важливих напрямків подолання фундаментальної кризи, що виникла. Ми спільно маємо думати й працювати над цим.
Читайте також: