ДЕНЬ 2. ВИЩА ОСВІТА ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ

Питання стану та розвитку передвищої та вищої освіти актуальне для України з часу проголошення Незалежності. У 90-ті роки минулого століття стався бум на заснування нових ЗВО. Ось і маємо зараз занадто багато таких закладів різного статусу. Водночас кількість абітурієнтів з кожним роком зменшується. У цьому проблема. А чи запроваджують ЗВО інновації в освіті та чи впливають на економічний поступ держави? Це ще одна проблема. Питанням, як розвивати українську вищу освіту і дати «зелене світло» стартапам, у другий день семінару «Відновлення науки, освіти та інновацій в Україні» було присвячено дві секції.

Стратегію розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки було схвалено на засіданні Кабінету Міністрів України 23 лютого, тобто за день до початку широкомасштабного російського вторгнення. Одночасно було затверджено й операційний план з реалізації стратегії на 2022–2024 роки.

Не лише воєнні виклики

Як зауважив у панельній доповіді про вищу освіту генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України Олег Шаров, ключові цілі цієї стратегії залишаються актуальними, попри те, що активні бойові дії вплинуть на строки її реалізації. Стратегія передбачає, що вища освіта повинна бути конкурентоздатною та соціально відповідальною; мати високу довіру в суспільстві, формувати фаховий, науково-освітній потенціал країни через реалізацію якісних освітніх програм, дослідження і соціальні проєкти; інтегруватися в європейський освітній та дослідницький простори; демонструвати динамічний розвиток інституцій та академічних спільнот на принципах академічної свободи, університетської автономії, доброчесності та інклюзивності.

Що ж заважає їй бути такою?

— Ще до початку війни ми констатували, що основними ризиками є популізм у політиці, консерватизм і патерналізм в академічній спільноті. На жаль, є й пріоритетність отримання документа про вищу освіту над знаннями для значної частини суспільства. Також серед викликів — недостатня інституційна спроможність державного управління та бюджетні обмеження.Директор департаменту визнав також, що елементи хабарництва, академічної недоброчесності традиційно залишаються проблемою і говорити про те, що ми наблизились до перемоги над ними, було б великим перебільшенням.

До 24 лютого можна було говорити про недостатній рівень інтернаціоналізації вищої освіти України: залишались бар’єри до залучення іноземних викладачів до викладання та іноземних студентів — до навчання в Україні, стажування, участі в програмі академічної мобільності.

Але сьогодні, на жаль, відбуваються процеси зворотні:чимало освітян і студентів втратили доступ до свого місця роботи й навчання, виїхали з країни або перебувають в окупації. За словами Олега Шарова, є абсолютно реальним ризик втрати цих людей — принаймні для системи вищої освіти України.

На думку директора департаменту, мережа ЗВО України — понад 300 університетів, академій та інститутів— є неефективною, не відповідає фінансовим спроможностям держави для її підтримки, особливо в умовах воєнних і повоєнних обмежень.

До того ж, нині постала проблема великої кількості зруйнованих і переміщених вишів. «Нам довелося перемістити всі заклади освіти Донецької, Луганської, Херсонської областей, — каже Олег Шаров. — Дуже серйозних руйнувань зазнали виші Харкова і Миколаєва. Кожен день війни збільшує кількість закладів, які зазнають руйнувань від воєнних дій».

Ключові можливості

Сьогодні, як зауважив очільник департаменту МОН, можна виділити три ключові можливості для нашої вищої освіти: по-перше,інтернаціоналізація вишів, по-друге — підтримка освітянським середовищем прогресивних змін, що стала значно вищою, по-третє — гармонізація українського законодавства з законодавством та практикою країн ЄС.

Водночас у післявоєнний період мають бути враховані зміни в економічній, соціальній, демографічній та міграційній реальності. Крім того, вища освіта не може досягнути поставлених цілей без докорінної модернізації шкільної освіти, передусім запровадження профільної старшої школи, без чого багато завдань вищої освіти не можуть бути вирішені.

Фінансова автономія

Про оптимізацію мереж вишів ішлося й у панельній доповіді віцепрезидента Київської школи економіки Єгора Стадного. «Зараз студентів у ЗВО в Україні вдвічі більше, аніж було в перші роки незалежності України, і це показує,чому треба розвивати мережу шляхом об’єднання навчальних закладів, — зауважив він. — Так, під час злиття університетів хтось з викладачів може залишитись без роботи. Їм важко пояснити це гарними словами про оптимізацію. Проте часу чекати далі вже немає. Маємо робити щось, щоб приваблювати молодь до українських університетів — і не тільки ту, яка залишається в Україні, але й ту, яка зараз уже за кордоном. Маємо бути конкурентоздатними серед європейських університетів».

Не оминув експерт і актуального питання фінансової автономії, яку серед інших «автономій» забезпечити найважче. «Виші певною мірою мають адміністративну й академічну незалежність, — констатує промовець. — Але у фінансовому плані університети повинні коритись рішенню «вищих» установ. Через це ми втрачаємо можливостідля маневру, швидкого ухвалення рішень, бо маємо узгоджувати їх у нашій централізованій системі управління вищою освітою».

Треба модернізувати й поліпшуватисистему державного фінансування ЗВО, зауважив експерт. Він нагадав, що вже була спроба перевести її на рейки фінансування за показниками, але після початку повномасштабної війни ці спроби припинено. Однак проблему розподілу фінансів треба розв’язувати, зокрема, саме час впровадити в Україні програму підтримки вищої освіти.

Прискорити зв’язки з Україною Генеральний секретар асоціації «Science Europe» Лідія Борелл-Даміан розповіла, що Національний фонд досліджень України вже запросили до членства у цій асоціації – про це вже розпочато діалог. «Ми вирішили прискорити цей процес, адже зв’язки з Україною слід і надалі поглиблювати», – наголосила доповідач. Лідія Борелл-Даміан відзначила зусилля колег з Національного центру досліджень і розвитку Польщі, які багато роблять для науковців України – і в плані гуманітарних задач, і в плані наукового співробітництва. Вони налагодили нові контакти як з численними науковцями, які виїхали з України, так і тими, хто залишився на батьківщині.

– Сподіваюсь, що коли війна закінчиться, науковці, що виїхали з України, зможуть повернутись і відновлювати свою систему наукових досліджень, – зауважила спікер. – Для цього, звісно, треба продовжувати всебічно їх підтримувати.

Лідія Борелл-Даміан висловила сподівання, що Україна інтегрується в Європейський дослідницький простір. Зокрема, йдеться про відкриту науку, а також ініціативу Європейської комісії, Європейської асоціації університетів і ScienceEurope з реформування європейської системи оцінювання досліджень.

Обмін ідеями й повоєнне відновлення

Про освітні й дослідницькі проєкти Львівського національного університету імені Івана Франка розповів проректор вишу з наукової роботи Роман Гладишевський. Серед пріоритетів дослідників університету — комп’ютерні технології та кібербезпека, науковці працюють над оборонною тематикою та розробкою матеріалів подвійного призначення. Розповів про Всеукраїнський конкурс юних дослідників «Кристали» та ініціативу «Інноваційна весна України». Проректор відзначив позитивні тенденції щодо збільшення фінансування наукових проєктів з боку приватного сектору. У планах — і надалі збільшувати таке фінансування.

Про моделі фінансування досліджень розповіла учасникам семінару і президентка Вашингтонського університету Ана Марі Каус. Наприклад, у виші є фонд, який формується з роялті за раніше проведені дослідження. З нього надаються субсидії для нових співробітників. Також окремо підтримують кафедри, яким бракує коштів на фінансування досліджень. Це дає змогу не закривати дослідницькі програми, а спокійно працювати до отримання нових джерел фінансування. Окремо президентка вишу наголосила на тому, що глобальні задачі — наприклад, боротьба з пандеміями, змінами клімату — розв’язуються на міждисциплінарному рівні.

Цифрова екосистема

Як Україна може відбудувати освітні й наукові інституції, щоб вони розв’язували задачі побудови інклюзивної сталої економіки на основі пріоритетів уряду?

На думку очільника Global Solutions Summit АльфредаУоткінса, для цього потрібно розбудовувати потенціал інституцій, які працюють у сфері робототехніки, штучного інтелекту, відновлювальних джерел енергії тощо. Окрім власне підтримки стартапів, зокрема у сфері ІКТ, потрібно інтегруватися до єдиної системи інкубаторів та акселераторів в ЄС та у світі. Також, на думку експерта, у будь-якому разі потрібно буде проводити технічну модернізацію — зводити нові підприємства і поліпшувати умови в тих, що вже працюють — за допомогою технологічно передових підприємств зі США та ЄС.

Віцепрезидент Королівського товариства, професор Кембридзького університету Енді Хоппер одним з «рецептів успіху» для України вважає створення національної цифрової інфраструктури технологій, яка міститиме платформи, програми, дані за кожною галуззю, методичні настанови. «Внески» до такої платформи робитиме як промисловість, так і вища школа. — Співпраця — це дуже важливий елемент такої інфраструктури, — зауважив Енді Хоппер. — Бо внески різних учасників мають бути спрямовані на поліпшення платформи, незважаючи на взаємну конкуренцію гравців ринку.

Як це реалізувати?

На думку Енді Хоппера, насамперед треба, щоб уряд заявив, що така цифрова платформа — один з державних пріоритетів. Потім потрібно вибрати кілька галузей і заохотити людей до участі — це можуть бути й приватно-державні партнерства, тож не обов’язково держава повинна все це оплачувати. Але водночас — галузі промисловості можуть отримувати якісь податкові пільги. Університети та наукові установи матимуть доступ до платформи й це заохотить їх до того, щоб робити власний внесок. «Так заохочуються нові дослідження», — резюмував професор Хоппер.

Потрібні нові бізнес-моделі

Як зауважила заступниця директора Київського академічного університету Олександра Антонюк, в Україні є всі компоненти екосистеми інновацій —маємо цільові законодавчі акти («Про наукові парки», «Про інноваційну діяльність», «Про індустріальні парки» тощо), наукові інститути й ЗВО, бізнес-асоціації, акселератори й інкубатори і т.д. Але, на жаль, як констатувала експертка, система ще не працює в належний спосіб. Разом з колегами з Університету Гумбольдта (Німеччина) було проведено дослідження ситуації. Виявилось, що в Україні найбільше стартапів у сфері інформаційних технологій, зокрема електронної комерції. «Для цього є певні причини, бо Україна дає досить сильну підготовку у математиці й технічних науках», — зауважила Олександра Антонюк. Виявилось, що багато компаній, які засновуються в Україні, через специфіку податкового законодавства переїжджають за кордон. Крім того, їм не вистачає капіталів, хоча вони й мають добрий персонал.

— Аналоги американських бізнес-моделей за українським законодавством неможливі, — каже Олександра Антонюк. — З точки зору бюджетного законодавства підтримка «зовнішніх» установ буде трактуватись як корупція і нецільове використання бюджетних коштів. Якщо ми хочемо ефективно працювати з інноваціями, Україні потрібно зробити прорив і запровадити сучасні бізнес-моделі. Також необхідна тісна співпраця між державними та приватними установами. Це ключ до успіху не тільки для України, але і для всього прогресивного світу.

Розповідала доктор Антонюк і про реалізацію проєкту науково-технологічного парку «Академ.Сіті». «Ми бачимо перешкоди, які існують, але намагаємось подолати їх, враховуючи чинне законодавство, — резюмувала вона. — Базуючись на нашому досвіді, експертизі, знаннях, ми не лише знаходимо інформаційні рішення, але й вирішуємо питання з сучасним обладнанням». Під час дискусії за підсумками виступів учасники зауважили, що система ЗВО потребує термінового оновлення і що система державних закупівель може бути чудовим стимулом для розвитку інновацій у ЗВО, а також для малих та середніх підприємств, інкубаторів та стартапів. Окрім того, було наголошено, що, на жаль, держава нині не бачить зв’язку між високоякісною освітою та наукою та економікою країни. Свідченням цього є те, що фактично не виконує своїх функцій Нацрада з розвитку науки і технологій, не реалізуються прийняті законодавчі та нормативні акти.

Підготував Дмитро ШУЛІКІН

Читайте також: