«Останні 150 років людство живе за сценарієм глобального потепління. Очікується, що до кінця цього століття середня температура на планеті підніметься на півтора-два з половиною градуси», — про наслідки російської агресії для довкілля і людства, принаймні — для його української частини — йшлося у доповіді провідної наукової співробітниці відділу геомагнетизму Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, докторки географічних наук Світлани Бойченко, яку вона зробила нещодавно на Президії Національної академії наук України. Представлені результати отримані в рамках співпраці Інституту геофізики з науковцями Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Інституту агроекології і природокористування та Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробовування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва (УкрНДІПВТ) ім. Л. Погорілого.
«Згідно з оцінками, наведеними в останньому звіті IPCC (Intergovernmental Panel on Climate Change — Міжурядової групи експертів зі зміни клімату — ред.) за 2023 рік, діяльність людини, переважно через викиди парникових газів, однозначно спричинила глобальне потепління, коли глобальна приземна температура у 2011–2020 роках збільшилася на 1,1°C у порівнянні з 1850–1900-ми», — відзначила пані Світлана.
За оцінками Всесвітньої метеорологічної організації на 2021 рік середня приземна температура підвищилася на 1,2 градуса з кінця 19 ст. І виною цьому є вплив людини та певні природні фактори.
Інструментальні метеорологічні спостереження в межах території України почали в кінці 18 століття, але регулярні спостереження ведуться з 1808–1812 та 1821–1824 років на 11 метеостанціях. А з кінця 19 ст. дотепер спостереження ведуться майже на 50 метеостанціях. Саме ці довгі ряди спостережень і були використані для аналізу.
Водночас в останні кілька десятиліть темпи зростання температури в Україні стали перевищувати глобальні. Спостерігається тенденція підвищення температури на 0,078 оС за рік (або 0,78 оС за 10 років) за період 1991–2020 рр.
Загалом найбільше потепління проявлялося в холодний період року — взимку і навесні, і меншою мірою — влітку. Ця тенденція почала змінюватися в останні десятиліття на більш значуще потепління влітку, в той час як взимку темпи потепління знизилися і навіть у січні на більшій частині України відмічається незначне похолодання. А це означає, що на фоні теплих зим можуть почастішати періоди доволі прохолодні й морозні.
На жаль, дослідження зміни клімату в Україні було перервано повномасштабним вторгненням російських військ, через призупинення спостережень на низці метеостанцій.
Війна спричинила певний прямий та опосередкований вплив у різних масштабах на довкілля.
«Зокрема, це метеорологічні ефекти зі змінами оптичних характеристик атмосфери через підвищення рівня забруднювальних речовин — NO2, SO2, CO, формальдегіду та аерозолів різного походження. Зокрема тих, що поступають в атмосферу в результаті активної військової діяльності. Так, продукти вибухів можуть ставати додатковими постачальниками ядер конденсації та кристалізації, а також — викликати певні погодні ефекти: збільшення хмарності, атмосферних опадів, які можуть випадати у вигляді кислотних, лужних або чорних дощів», — сказала Світлана Бойченко.
Мають місце й кліматичні ефекти, спровоковані викидами додаткових парникових газів. До всього через розв’язану росією проти України війну та через війну ХАМАСу проти Ізраїлю, активізувалася діяльність військово-промислового комплексу, що також створило додаткові викиди цих газів і посилило навантаження на атмосферу і клімат. У зоні активних бойових дій також можуть інтенсифікуватися геофізичні та геологічні процеси (мікросейсмічні процеси, зсуви, просадкові деформації тощо).
«На жаль, фіксувати ці явища і процеси ми не можемо, тому що маємо проблеми у веденні гідрометеорологічного моніторингу в Україні з 2014 року через російську агресію. З 2022 року майже на 30 % метеостанцій не проводять спостережень, частина метеостанцій має значні пропуски в спостереженнях у періоди тимчасової окупації та блекаути», — зазначила Світлана Бойченко.
З квітня-травня 2014 року не здійснюються спостереження на території так званого ОРДЛО і дані не передаються до Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО). З тимчасово окупованого Криму дані теж не передаються до ЦГО, але спостереження здійснюються і після деокупації вони можуть бути відновлені.
Щоб подолати ці прогалини, вчені запропонували напівемпіричну модель просторово-часового розподілу кліматичного поля приземної температури для рівнинної частини території України. Вона дає змогу відновити значення метеопараметра на заданих метеостанціях, які не працювали під час війни та отримати модельні значення метеопараметра в заданій точці зі складними мікрокліматичними умовами і рельєфом. Це також дає можливість провести фільтрацію емпіричних даних з метою виділення спонтанних викидів та визначити кліматичну репрезентативність метеостанцій регіону.
І, нарешті, визначити міста, які мають прояв ефекту «острова тепла». Ефект «острова тепла» був встановлений у Києві, Харкові, Дніпрі та Запоріжжі. Поки що модель має обмеження для гірських регіонів (Карпати й Кримські гори) та Південного узбережжя Чорного моря, але робота над удосконаленням моделі триває. Не вписуються у загальні правила й окремі аномальні роки, наприклад, 2007-й (має місце значна похибка).
В умовах російської агресії стан довкілля допомагає оцінювати супутниковий моніторинг. Зокрема, вчені провели оцінку вмісту NO2, SO2, CO, CH2O та абсорбційного аерозольного індексу в атмосфері над Україною для періоду 2019–2022 рр. на основі даних супутника Sentinel-5P, що проаналізовані за допомогою платформи Google Earth Engine. Так, наприклад, абсорбційний аерозольний індекс показує рівень аерозольного навантаження в атмосфері. Над Україною індекс має значення близько -1.
Позитивних значень цей індекс набуває у разі забруднення атмосфери продуктами горіння під час пожеж або вивержень вулканів.
«З одного боку, повномасштабне вторгнення росії призвело до зупинення промислового виробництва, що різко зменшило викиди в атмосферу забруднювальних речовин, зокрема і парникових газів, особливо на сході й півдні України. Але в зоні активних бойових дій рівні забруднення атмосфери зіставні з довоєнними промисловими, а для деяких локацій перевищують їх майже вдвічі», — наголосила пані Світлана.
Є чимало ситуацій із забрудненням атмосфери й довкілля, які спровокувала війна. Це пожежі в Українському Поліссі у 2022 році, у березні-травні, коли ворог зайшов на територію Київщини, Чернігівщини й Житомирщини. Горіла і Чорнобильська зона. Добре, що квітень був вологим і це не дало розростися пожежам. Позитивні значення аерозольного індексу збігаються з пожежами, а саме — піками викидів в атмосферу продуктів горіння.
Також науковиця відзначила, що за даними, отриманими зі супутника Sentinel-5P, через активні бойові дії відбулося значне аерозольне забруднення в районі Бахмуту.
«Ще два приклади зміни мікрокліматичних умов. Перша — зміна мікроклімату в районі Каховської ГЕС унаслідок підриву греблі росіянами в червні 2023 року. Відбулося катастрофічне затоплення значних територій нижче греблі, інтенсивне осушування з утворенням ландшафтів, схожих на піщані пустелі, та з часом — заселення рослин на родючих мулових донних відкладах. У результаті ми отримали зміни водного і теплового балансу, зниження вологості й підвищення температури повітря, поширення вітрової ерозії ґрунтів, зміну альбедо підстильної поверхні, зростання повторюваності несприятливих погодних явищ. Це нові виклики в регіоні Каховської ГЕС», — розповіла Світлана Бойченко.
Другий приклад — мікрокліматичні ефекти від вимушеного підриву греблі на річці Ірпінь в лютому-березні 2022 року. Після підриву греблі 2842 га земель перетворилися на мілководне плесо, відбулося заболочення значної території й відмирання деревної рослинності. Наслідком стали помітні мікрокліматичні зміни для населення через збільшення вологості повітря та перезволоження ґрунтів.
Як нам не лише здолати кліматичні наслідки війни та глобального потепління, а й поліпшити умови нашого існування? На думку вчених, це можна зробити через реалізацію місії ЄС «Кліматично-нейтральні та розумні міста». Саме за цим принципом треба відбудовувати зруйновані наші поселення і перебудовувати ті, що не зачеплені війною.
Основними цілями місії ЄС є залучення місцевої влади, громадян, бізнесу, інвесторів, а також регіональних та національних органів влади, створення синергії для побудови 100 кліматично-нейтральних і розумних міст до 2030 року.
Хотілося б, щоб серед них були й українські. А якщо не вдасться, то хоча б тоді встигнути «вскочити в наступний поїзд» і доєднатися до ініціативи щодо переходу усіх європейських міст у статус кліматично-нейтральних і розумних до 2050 року.
Доповідь викликала жваве обговорення. Кілька запитань стосувалися причин глобального та локального потепління. Науковиця відповіла, що потепління, зокрема й на території України, викликано природною циклічністю, але суттєво посилилося через антропогенні фактори. На думку Світлани Бойченко, антропогенний фактор утричі перевищує вплив природних. Хоча за оцінками IPCC, вплив природних факторів на підвищення температури складає лише 10 %, а решта 90 % — це вплив людини.
«Періоди потепління, які були в останньому тисячолітті, відбувалися з меншими масштабами й темпами, ніж в останні 150 років. І причиною кліматичних коливань у минулому були тільки природні фактори. Останнє підвищення температури є безпрецедентним за такий короткий період», — сказала Світлана Бойченко.
Хоча ніхто тоді не проводив інструментальні вимірювання, але є відновлені п’ять рядів температури для останнього тисячоліття. Ці ряди побудовані за допомогою фізико-хімічних методів за співвідношенням ізотопів водню та кисню в кернах льоду тощо. Підвищення температури в цей період пов’язують з довгоперіодними ритмами сонячної активності.
Олег ЛИСТОПАД
Читайте також: