25 листопада 2023 року в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів. З метою гідного вшанування пам’яті жертв вчиненого комуністичним тоталітарним режимом геноциду українського народу — Голодомору 1932—1933 років в Україні — Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України поінформував громадськість про результати наукових досліджень демографічних втрат України.
Як зауважують в інституті, загальні демографічні втрати складаються з втрат через надсмертність і втрат ненародженими. Перші — це різниця між загальним числом смертей під час голоду і їх очікуваною кількістю, яка могла бути за умови відсутності голоду. Тобто, втрати через надсмертність враховують не усю кількість померлих, а її надлишок унаслідок голоду. Другі — це різниця між очікуваною кількістю (за відсутності голоду) і реальними числами народжених.
Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України у співпраці з американськими дослідниками протягом тривалого часу проводить системні дослідження по відновленню повної і достовірної картини демографічної динаміки України у 1920—1930-х роках.
Як ідеться у пресрелізі, для розрахунку втрат було використано метод демографічної реконструкції: відновлення демографічної динаміки України на основі узгодження чисельності населення та основних демографічних параметрів за період між переписами 1926 і 1939 років. Це було проведено на основі збору, ретельного аналізу та корекції архівної демографічної статистики за кожен рік міжпереписного періоду. Результати цієї роботи дали змогу здійснити науково обґрунтовану оцінку людських втрат в Україні внаслідок Голодомору 1932—1933 рр., що базується на детальних статистичних даних та сучасних методах демостатистичного аналізу.
Проведений демографічний аналіз показав, що втрати через надсмертність, тобто через перевищення смертності її природного рівня,в Україні внаслідок голоду у 1932—1934 рр. становлять 3,9 млн осіб. Із загальної кількості втрат 93 % припадає на сільських жителів. Із 3,9 млн осіб, померлих внаслідок голоду, діти віком до 1-ого року становлять 0,2 млн (5,1%), діти віком 0 – 9 років — 1,1 млн (28,1%).
У підсумку за 1932 — 1934 рр. від голоду померло 13 % від загальної чисельності населення України. У містах втрати становлять майже 0,3 млн (або 4 %) населення, у сільській місцевості — 3,6 млн (або 16 %), тобто серед селян кожен шостий був приречений на смерть від голоду.
Характерною особливістю є надзвичайно висока концентрація втрат населення у часі: 90% втрат прийшлося на 1933 рік. Того року відносні втрати через надсмертність внаслідок голоду досягнули 119 осіб для усього населення та 149 осіб для сільського населення у розрахунку на кожну 1000 осіб. Природний рівень смертності у роки, що передували Голодомору, становив 18—20 осіб на 1000 населення.
Найбільш смертоносним був період з березня по серпень 1933 року На ці шість місяців припадає 88 % від усіх втрат через надсмертність у 1932—1934 рр. Втрати через надсмертність у червні 1933 р. (місяць максимальної смертності) збільшились у 10 разів порівняно з січнем 1933 року. У червні 1933 р. від голоду помирало в середньому 28 тисяч осіб за добу. Щодо втрат ненародженими, то у 1932—1934 рр. Україна через Голодомор недорахувалась 600 тисяч немовлят.
Як розповіли в інституті, вищенаведені оцінки втрат не є єдиними. Оцінки дослідників відрізняються залежно від інформаційної бази, яка використовувалась при розрахунках, методології та періоду, для якого здійснювалась оцінка. Аналіз результатів наукових досліджень свідчить, що діапазон оцінок втрат українців внаслідок Голодомору лежить в межах від 2,6 млн до 5 млн.
Також науковці інституту зауважують, що останніми роками зустрічалась оцінка втрат через надсмертність у 7 млн осіб, а нещодавно почало активно просуватись число втрат у 10,5 млн осіб, зокрема 9,1 млн на території УСРР та 1,4 млн на території Північно-Кавказького краю РСФСР.
«Проведені розрахунки свідчать, що такі оцінки є неправдоподібними, – йдеться у пресрелізі. – Якби втрати становили 7 млн осіб, то щоб досягнути чисельності населення УСРР за переписом 1939 року загальний рівень народжуваності після Голодомору мав би становити 76,7 народжених на 1000 населення, а при втратах у 10 млн осіб – 108,7 народжених на 1000 населення. Досягнення таких високих показників є нереалістичним, оскільки біологічна межа народжуваності становить 55 — 60 народжених на 1000 населення. Фактичний рівень народжуваності в Україні у 1927р. становив 41, а в 1935р. — 27 народжених на 1000 населення. При розрахунках було враховано реальні міграційні процеси. Таким чином, втрати у 7 і більше мільйонів осіб є суттєвим перебільшенням».
Більше інформації – на сайті https://idss.org.ua/
За інформацією Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України
Читайте також: