Вплив війни на українські дослідження

Гетан де Рассенфосс з Федеральної вищої політехнічної школи Лозанни (EPFL; англ.: Swiss Federal Institute of Technology in Lausanne), державного дослідницького університету в місті Лозанна, Швейцарія, разом з українською дослідницею Тетяною Мурованою з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна, та Вольфом-Гендріком Ульбахом, докторант EPFL, провели опитування українських науковців з метою зрозуміти, як на них вплинула війна.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року призвело до загибелі багатьох цивільних осіб, масового переміщення населення та значного руйнування інфраструктури. За даними Міністерства оборони України, за перші 9 місяців війни росія випустила половину свого арсеналу ракет, що призвело до значних жертв серед цивільного населення. Крім того, на початку 2023 року близько 18% населення, або вісім мільйонів людей, знайшли притулок у Європі, а значна частина населення переїхала до безпечніших регіонів України.

Війна руйнує багато сфер діяльності. Українська наукова сфера не є винятком: університети закриті або зруйновані, а українські вчені тимчасово або назавжди змінили місце роботи та виїхали з країни.

Війна, що триває в Україні, глибоко вплинула на українську наукову спільноту. Багато науковців або емігрували, або перейшли на інші професії. Для тих, хто залишився в науці, руйнування цивільної інфраструктури та психологічний стрес можуть суттєво сповільнити науковий прогрес.

У цьому дослідженні автори прагнуть кількісно оцінити критичні параметри, що відображають ступінь впливу війни на українську дослідницьку спільноту. До них відносяться обсяги ‘відтоку мізків’ та інші показники, пов’язані з часом проведення досліджень і умовами українських науковців, які залишилися в Україні або мігрували до безпечніших місць. Автори висвітлюють результати репрезентативного онлайн-опитування 2559 науковців, проведеного в період з 21 вересня по 8 грудня 2022 року. Цільова група включає дослідницько-активних працівників закладів вищої освіти (ЗВО) та громадських дослідницьких організацій (ГО), які працювали в Україні, коли почалася війна.

Згідно з оцінкою проведеного дослідження, до осені 2022 року близько 18,5% українських науковців покинули країну. Отримані дані також свідчать про те, що самі активні українські дослідники були серед тих, хто з найбільшою ймовірністю покинув країну. Вимірюючи час, присвячений дослідженням, Україна втратила близько п’ятої частини свого дослідницького потенціалу. Окрім такого негативного впливу, ситуація, що склалася, матиме і довгострокові наслідки. Наука швидко розвивається і є конкурентною, і повернення до дослідницької діяльності після війни може бути складним завданням.

Важливо, однак, зазначити, що це опитування може дати лише загальне уявлення про складну ситуацію, в якій опинилися українські дослідники, сформовану контекстом на момент збору даних. Це застереження особливо актуальне, коли йдеться про питання, спрямовані на виявлення намірів, наприклад, наміру повернутися. Подальші опитування необхідні для того, щоб отримати більше інформації про довгостроковий вплив війни на наукові дослідження в Україні та пролити більше світла на становище дослідників в Україні та за кордоном.

Конкурентоспроможний науковий сектор є невід’ємною складовою сучасної нації. Іноземні політики можуть допомогти запобігти подальшому погіршенню стану наукового сектору України та закласти основи для його оновлення. З огляду на нестабільні умови життя науковців-мігрантів, збільшення кількості та тривалості стипендій видається пріоритетом номер один для цієї групи науковців. Беручи за орієнтир внесок Європейської Комісії на постдокторську стипендію в рамках програми Марії Склодовської-Кюрі (MSCA), автори даного дослідження підрахували, що потреба у фінансуванні становить близько 700 мільйонів євро на рік. Приймаючи українських науковців, Європа дозволяє їм бути в курсі наукових досягнень і надає можливість підвищити свою дослідницьку кваліфікацію. Надання тимчасового академічного притулку українським дослідникам також допомагає їм залишатися у світовій науковій спільноті, мінімізуючи подальші втрати українського дослідницького сектору в умовах продовження війни.

Однак такі заходи навряд чи перетворяться на довгострокові можливості для науковців-мігрантів. Отримати посаду в європейських наукових установах було досить складно і до війни, а приплив українських дослідників чинить тиск на і без того недофінансовану та конкурентну систему.

Хоча значна увага приділяється науковцям-мігрантам, політичні заходи не повинні ігнорувати дослідників, які залишилися в Україні. Оскільки значна частина цих дослідників втратила доступ до своїх установ і первинних дослідницьких матеріалів, слід розглянути заходи, які сприятимуть продовженню досліджень. Ці заходи включають програми дистанційного відвідування, доступ до онлайн-бібліотек і комп’ютерної техніки або спільні дослідницькі гранти. У світлі того, що науковці-мігранти, схоже, поступово втрачають контакти зі своїми українськими колегами, такі програми також мають перевагу в підтримці зв’язків і сприянні обміну знаннями між українськими науковцями.

Крім того, надання фінансування для заохочення репатріантів також може бути корисним після закінчення війни. Як показує це дослідження, науковці-мігранти отримують доступ до нових знань і методів, які можуть знадобитися країні для її відновлення. Крім того, якщо припустити, що фінансування університетів у післявоєнній Україні все ще буде прив’язане до викладацької діяльності, заохочення студентів до повернення в українські університети також створить більше можливостей для українських науковців повернутися.

Війна в Україні призвела до руйнування дослідницької спільноти, але завдяки цілеспрямованим зусиллям і конкретним заходам ми сподіваємося, що світле майбутнє для науки може бути досягнуте.

Детальніше на сторінці Національного фонду досліджень України.

Читайте також: