На початку другої декади січня до редакції «Світу» надійшло повідомлення, що на засіданні президії Академії наук вищої школи під головуванням її президента О.Г. Наконечного було розглянуто звернення від колективу Одеського державного екологічного університету, який «розпорядженням Кабінету Міністрів України № 7-р від 5 січня цього року передбачено реорганізувати через приєднання до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова».
Аналізуючи ситуацію, яка склалася з ОДЕкУ, члени президії зазначили, що рішення про реорганізацію розроблялося непублічно, без експертного обговорення, без дотримання визначених законодавством процедур та критеріїв ефективності, не було достатньої аргументації щодо реальних потреб суспільства і держави, тож є ризики, що реалізація задуму «може завдати шкоди українській науці та вищій освіті, а також спричинити неприпустиме у воєнний час посилення соціальної напруженості».
АН ВШ закликала Кабінет Міністрів переглянути розпорядження № 7-р від 5 січня цього року як таке, що не містить належного обґрунтування і не визначає зміст реорганізації. Члени президії розцінили як порушення чинного законодавства також ухвалення рішень щодо реорганізації наукових установ подвійного підпорядкування (МОН і НАНУ) без відповідних пропозицій Національної академії наук України.
АН вищої школи, що об’єднує 480 професорів провідних університетів, вважала за необхідне призупинити розгляд аналогічних проєктів і провести широке експертне обговорення оптимальних шляхів комплексного вдосконалення мережі закладів вищої освіти та наукових установ. Закликала уряд забезпечити чітке визначення процедури реорганізації закладів вищої освіти та наукових установ, запропонувала «внести пропозиції та делегувати кваліфікованих експертів для участі в обговоренні та підготовці рішень».
Таке звернення було спрямовано до прем’єр-міністра України Д. Шмигаля, міністра освіти й науки України О. Лісового, голови Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій О. Антонюк.
Зрозуміло, що відповіді АН ВШ не дочекалася. Точніше, вона була, але в іншій формі, — “хірургічній”. Днями, виступаючи на телемарафоні «Єдині новини», заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький повідомив: «Минулого тижня відбулося вже остаточне приєднання Одеського екологічного університету до Одеського національного університету імені Мечникова…І це є той випадок, коли ми маємо швидкі хірургічні втручання».
Заступник міністра уточнив, що до кінця лютого в країні мають відбутися загалом 5–6 таких приєднань. А чому так спішно? Бо ми маємо справу, заявив він, з «відверто слабенькими закладами»…
Перелік «відверто слабеньких закладів» та на якій підставі вони так названі, знайти на сторінках сайту МОН не вдалося. Якщо комусь поталанить, прохання відгукнутися.
… Відродження чи руйнація?
«Реорганізація шляхом приєднання» торкнулася також харківської Української інженерно-педагогічної академії. 11 січня, як сказано в інформації «Реформа освіти — епоха відродження чи руйнація?», розміщеній на сайті УІПА, відбулося зібрання колективу, «викликане гострим занепокоєнням та обуренням стосовно підготовки проєкту-розпорядження щодо приєднання Української інженерно-педагогічної академії до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна». На цьому зібранні теж було вирішено спрямувати листи Президенту України, Верховній Раді, прем’єр-міністру та міністру освіти і науки України.
У листі до Президента (з копіями Голові Верховної Ради та прем’єр-міністру) Главу держави просять «особисто втрутитись у ситуацію». Автори зазначають, що 27 грудня 2023 року в УІПА відбулася конференція трудового колективу, на якій було оголошено пропозицію МОН «щодо можливого об’єднання УІПА з іншими закладами вищої освіти м. Харкова». І пан Винницький «надав УІПА термін до 15.02.2024 для підготовки та вироблення пропозицій щодо реорганізації». А вже 10 січня стало відомо, що проєкт про приєднання УІПА до ХНУ імені В.Н. Каразіна підготовлено та спрямовано до уряду.
УІПА просить «не ухвалювати передчасних рішень», надати час «для вироблення дорожньої карти подальшого розвитку УІПА, обґрунтування наслідків та впливу такого рішення на функціонування закладу освіти в цілому і підготовку кадрів для професійно-технічної освіти».
Подібного, але гострішого змісту листа було спрямовано й міністру Оксену Лісовому. У ньому уточнено, що ще раніше — 15 грудня — відбулася зустріч Михайла Винницького з ректорами трьох харківських ЗВО: УІПА, ХНУ імені В.Н. Каразіна та Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, на якій представник МОН «в безапеляційній категоричній формі» озвучив вимогу щодо «ухвалення позитивного рішення про об’єднання закладів без вагомого обґрунтування доцільності та об’єктивності цієї дії».
У цьому листі Оксену Лісовому могли б нагадати, що тільки торік він особисто підписав подяки шести викладачам «відверто слабенького закладу». Зокрема подяку «За ініціативу та наполегливість, високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов’язків та вагомий особистий внесок у розвиток сфери освіти і науки України» вручено доценту, завідувачу кафедри фізики, електротехніки та електроенергетики УІПА Артему Чернюку, який нині активно відстоює свій виш.
Академія — єдиний ЗВО України, який готує інженерні кадри для професійної освіти, простіше кажучи, для ПТО.
«Модернізація, яку здійснює МОН, має відповідати науковому підходу», — стверджує він. А отже: спочатку має бути повний критичний аналіз стану проблеми, але ми не бачимо ні критеріїв, ні аналізу. Якщо це оптимізація, то де оптимізаційна модель, у якій прораховано всі дії й наслідки, де експериментальні дослідження, апробація, публічний захист, комунікація?.. «Це якийсь волюнтаризм», — не стримався Чернюк, виступаючи на пресконференції, що відбулася днями на платформі медіа «Накипіло».
Як сказав ректор цього вишу Денис Коваленко: «Виступаємо не проти політики, а проти того, як вона здійснюється». А рішення МОН, вважає він, «недоречне, недоцільне і не на часі». Викладачі та студенти УІПА запросили представників МОН віч-на-віч зустрітися з колективом.
Об’єднання — дорівнює ліквідації?
За словами ректора Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Юрія Бойчука, колектив та студенти цього вишу також вважають об’єднання шляхом до ліквідації. На їхнє переконання, в такому разі будуть втрачені середовище формування вчителя, наукові школи, 70 % педколективу опиниться на вулиці. В університеті також наприкінці грудня відбулося засідання трудового колективу, на якому його учасники одностайно проголосували проти об’єднання. Каразінський університет — класний, кажуть вони, ми маємо гарний досвід співпраці, але в нас своя специфіка і певною мірою унікальність. Тут готують учителів для дошкілля, позашкілля, початкової та середньої шкіл, а також — для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Цьогоріч університету виповнюється 220 років з моменту заснування. У виші працюють 100 докторів наук, 80 професорів, є навіть один академік, а у рейтингу 200 найкращих українських вишів ХНПУ має найвищий рейтинг серед 15 педагогічних університетів України.
У ХНПУ знайшлося чимало захисників. Колишній віцепрем’єр-міністр України Микола Томенко дорікнув реформаторам з МОН, що вони вирішили «добити» університет, який формує територію світоглядного українського Харкова, написавши у фейсбуці: «Цікаво, що приватні виші Ківалова, Поплавського та інших сумновідомих діячів доби Януковича-Табачника чи десятки фейкових приватних освітніх закладів без власних викладачів, приміщень і лабораторій не заважають патріотам із Міністерства освіти, а знаний і авторитетний Сковородинський університет у Харкові — заважає! Переконаний, що ліквідовувати чи оптимізувати під час війни потрібно ті виші, які готували зрадників і сепаратистів, а не ті, які виховували героїв і патріотів України!».
Відреагували на плани Міносвіти і в Національній спілці письменників України, закликавши «зважити всі можливі негативні результати ліквідації українського університету на східних рубежах нашої Батьківщини в час, коли українська освіта, українська культура, українська ідентичність набуває винятково важливого значення».
«Покладаємось на МОН»
Саме таку позицію Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна озвучив «Суспільному Новини» проректор вишу Анатолій Бабічев. У попередні роки до Каразінського університету уже доєдналися регіональні інститути Університету банківської справи та Національної академії державного управління. Досвід об’єднань справді продемонстрував значну кількість звільнень працівників цих інститутів, погоджується він. Адже головне — у кількості студентів: навантаження викладачів і їхні ставки залежать від цього.
Не радіє скороченню кількості університетів у Харкові місцева влада. Як повідомила виданню KHARKIV Today голова Харківської обласної ради Тетяна Єгорова-Луценко, вона просила заступника міністра освіти й науки Михайла Винницького почекати з таким рішенням. «Мають бути попередні обговорення з колективами, керівництвом закладів, керівництвом області, і рішення має ухвалюватися лише тоді, коли буде розуміння, що це необхідний захід, який приведе до поліпшення і притоку абітурієнтів, а не навпаки», — каже вона.
Не підтримують об’єднання вишів і харківський міський голова Ігор Терехов, спілка ректорів харківських вишів. Постійно тримає зв’язок з МОН очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов. На його сподівання, питання зі Сковородинським університетом ще не зовсім вирішено.
Якщо Міністерство об’єднає виші, колектив педагогічного університету готовий оскаржувати таке рішення в суді, заявив ректор вишу Юрій Бойчук.
Бренд Таврійського — символ українського Криму
Ще сильніше політичне забарвлення проступає в коментарях захисників Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Коментатори пишуть у мережах: «Це єдиний ЗВО, який вдалося врятувати від окупації й евакуювати з півострова», «Не дамо МОН знищити історичну спадщину Криму», «Закрити Таврійський національний все одно, що заявити, що Крим — не Україна. А «відроджувати справжній ТНУ» будете на базі федерального російського?», «Бренд Таврійського в Києві — це символ українського Криму, віра в деокупацію, це впевненість у Перемозі», «Таврійський університет і інші переміщені виші мають функціонувати, бо вони переміщені тимчасово і повинні повернутися додому, коли території будуть звільнені ЗСУ».
Інформація про оптимізацію-модернізацію ТНУ з’явилася зненацька. 13 січня на сайті онлайн-медіа «Голос Криму» було опубліковано проєкт розпорядження КМУ про реорганізацію Таврійського національного університету. Ректор ТНУ Валерій Бортняк підтвердив у коментарі Крим.Реалії, що він дізнався про ініціативу МОН… із ЗМІ, після чого в університеті написали звернення до МОН і КМУ, але відповіді не отримали. А 17 січня о 10 вечора на офіційній сторінці МОН у фейсбуці та інстаграмі було дано коментар, що ТНУ буде приєднано до Києво-Могилянської академії.
Представники громадськості звернулися до Президента України та уряду. Адресати традиційно мовчали. У МОН пояснили, що мета модернізації — сформувати мережу потужних університетів, що готуватимуть конкурентоспроможних фахівців. А студенти ТНУ мають бути задоволені з того, що одержать диплом більш престижного вишу.
«ТНУ, на жаль, за 10 років фактично втратив всю свою попередню славу, — заявив Михайло Винницький в інтерв’ю Фактам (ICTV). — Залишати неякісне освітнє середовище і з нього формувати майбутній плацдарм для повернення в Крим є недоцільно».
24 січня у Києві відбулась пресконференція колективу Таврійського університету, на якій студенти та викладачі заявили, що боротимуться за свій університет. 25 січня відбулася конференція викладачів і студентів, на якій побував і заступник міністра освіти й науки України Михайло Винницький, були там голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, члени Наглядової ради ТНУ. Рефат Чубаров заявив, що Меджліс ще виробляє «концентровану позицію», але кримський науковий напрямок має бути збережений.
Минулого року ТНУ відзначив 105-річчя. Він недаремно має ім’я Володимира Вернадського. Перший президент НАНУ був одним із його засновників і певний час очолював заклад. Переїхавши з Криму, ТНУ відновив свою роботу В Києві 2016 року. За цей час вручив дипломи 5 тисячам випускників. Нині в Таврійському навчається 2800 осіб (на сайті — близько 3000), у МОН називають трохи більше, ніж 2000. Звісно, і дві, і три тисячі для університету дуже небагато.
В.о. завідувача кафедри східної філології, викладачка кримськотатарської мови в ТНУ Афізе Емірамзаєва, яка працює і в освітньому центрі «Крим — Україна», на пресконференції розповіла, що торік, попри війну, до ТНУ вступили 23 кримчанина.
26 січня до Президента України Володимира Зеленського звернувся Мустафа Джемілєв з проханням зберегти університет.
«Деталі та подальші умови приєднання ТНУ імені В. Вернадського до НаУКМА нині — у процесі погодження. Невдовзі вони знайдуть відображення у відповідному розпорядженні Кабінету Міністрів України і подальшому наказі МОН», — так відповіли в міністерстві на журналістський запит.
Освітянка з Києва Тетяна Гуменюк-Важинська цілком логічно пише: «Зайшла на сайт МОН, щоб ознайомитись із нормативно-правовими документами, які дозволять зробити процес оптимізації ЗВО законним і ефективним для держави. Не знайшла. Може, хто підкаже, де можна ознайомитись з дорожньою картою оптимізації закладів вищої освіти, де викладені критерії визначення кращих, де представлені принципи об’єднання чи то закриття закладів? А як щодо ризиків, хтось їх прораховував?»
«Давайте вести діалог»
Пану Михайлу Винницькому в логіці так само не відмовиш. Він пояснює: 15 років тому в Україні щороку було 670 тисяч випускників шкіл, а сьогодні — 360 тисяч. І в середньому на ЗВО припадало 6400 студентів, а тепер – 3400. А мережа — та сама. Через 15 років випускниками шкіл стануть ті, хто народився два роки тому. І відомо, що їх 250 тисяч. Як може держава «витягнути» фінансово мережу напівпорожніх вишів? Пан Михайло уточнює, що річ не у фінансах, а в якості навчання, його модернізації. Насправді — і в тому, і в тому. Та й обговорення проблем почалося не сьогодні. І якщо проблема давня і відома, то чому ж так збурене суспільство, наче йому в наш час і збурюватися немає більше від чого?
Колишній міністр освіти й науки, нині ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України заступник голови Спілки ректорів Станіслав Ніколаєнко добре пам’ятає, як проблема оптимізації обговорювалася ще в довоєнний період. На каналі «Суспільне Новини» він каже: «Розумію, що питання назріло. Але єдине, що мене дивує: як це відбувається». Він здивований, що все вирішується одноосібно, без залучення регіональної влади, університетів, їхніх профспілок. А чи створив уряд концепцію відбудови України, концепцію розвитку економіки — хоча б на кілька років наперед, запитує він. Адже під майбутнє треба реформувати вищу освіту. Якщо в Миколаєві, наприклад, відроджуватиметься кораблебудування, потрібні кораблебудівні університети. І тоді зрозуміло буде, кого й до кого доєднувати.
«Скільки має бути університетів, визначатимуть регіони, — зазначає досвідчений управлінець, — вони краще знають, куди буде рухатися їхня економіка». А до МОН і пана Михайла Винницького прохання у Станіслава Ніколаєнка одне: «Робіть це прозоро, відкрито, радьтеся з людьми. Давайте вести діалог — ми зрозуміємо один одного».
Повертаючись до пропозицій, які вже тут висловлювались, подумаймо, може, й справді варто призупинити стрімкість розгляду проєктів оптимізації? Куди біжимо? Натомість провести експертне обговорення шляхів удосконалення мережі ЗВО та наукових установ, спираючись на програми відновлення держави, залучаючи регіональні структури, університетську спільноту, чітко назвати критерії, принципи та процедури реорганізації, прописати їх, створити дорожню карту оптимізації.
Це буде не довше, ніж ламати волю вишів через коліно. І значно продуктивніше.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
На фото: російські агресори обстріляли корпус на Салтівці ХНПУ ім. Г.С. Сковороди; представник УІПА Сергій Трохимчук відстоює свою академію у стінах МОН; “Рятуймо ТНУ!”
Читайте також: